Автор виставки — Віктор Дмитрович Сидоренко є знаним українським живописцем, автором багатьох цікавих арт-об’єктів і фотокомпозицій, педагогом, кандидатом мистецтвознавства. Він також віце-президент Національної академії мистецтв України, а 2001-го заснував і очолив Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Час, пам’ять та історія — центральні ідеї проектів митця у різних прочитаннях, створених у мові візуальних образів і конструкцій.
Вернісаж UN-TIMELY про час, який не зупиняється, та історію, яка не завершується. За словами художника, «навіть найдрібніші і на перший погляд неважливі події, що відбуваються, — визначають наше життя, адже виводять за межі, вибивають із зони комфорту, штовхаючи до нових зрушень.
— Я виступаю реконструктором тієї подієвої канви, що відбувається перманентно, безупинно і з якої складається наше життя, — підкреслює В. Сидоренко. — У проекті зображення повсякденних, звичайних дій показані через типажі своєї епохи, які перетворюються на історичні фантоми. З одного боку, зображені події — не важливі, з іншого боку — вічні. І те і інше є ілюзією. Техніка зображення робить його схожим чи то на фреску з фактурним крокелюром, чи то на акварельний малюнок — підкреслює своєю дуальністю ілюзію позачасовості, візуалізує те, як працює час. Зображене не минуле і не майбутнє, воно поза часом. Це було чи ще буде? Так, одна історична епоха, що не прийняла традиції епохи минулої, «мерехтить» крізь іншу. «Час» в проекті наче програє «вічності». Іронія в тому, що події, ніби не важливі у житті, насправді є процесами вічними, цінними та незалежними від історичних чи еволюційних подій.
Ніцше, розробляючи концепцію «несвоєчасного», вказував, що «довіра до прийдешнього залежить як в окремої людини, так і в народу від того, чи існує для нього лінія, що розмежовує доступне зору та світле від непроникного для світла й темного; залежить від того, чи вміє він однаково добре вчасно забувати, так і вчасно згадувати...» — все це має бути для того, щоб діяти несвоєчасно, тобто урозріз з часом, а завдяки цьому впливати на нього. Так, «НЕ-СВОЄ-ЧАС-НІ», завмерлі на порозі миті, стають низкою змістовних та художніх опозицій, що поєднуються з одного боку в єдине парадоксально ціле — ментальний фантом, а з іншого — візуалізують деконструкцію минулого в сучасному суспільстві».
Нові роботи митця можна побачити в «Карась галереї» до 20 листопада.
