Перш ніж остаточно отримати Томос від Вселенського патріархату в Константинополі, об’єднавчий Собор в Україні має затвердити статут нової церкви та обрати предстоятеля.
Окрім зовнішньої загрози, яку несе Кремль у подобі Російської православної церкви, яка чинить вплив за допомогою УПЦ Московського патріархату, небезпечними є внутрішні протистояння всередині українського православ’я. І, схоже, це питання постало перед Вселенським патріархатом не менш гостро і серйозно, ніж дії Москви. Зважаючи на останні рішення Константинополя та УПЦ Київського патріархату, виникли протиріччя.
Митрополит УПЦ МП Олександр (Драбинко) на своїй сторінці в «ФБ» виклав лист Патріарха Варфоломія до предстоятеля УПЦ МП Онуфрія, в якому закликає його взяти участь у об’єднавчому Соборі.
«Ми хотіли довести до відома Вашого Високопреосвященства, ці попередньо ухвалені рішення Матери-Церкви через призначених нами до Києва екзархів, але, на жаль, Ви відмовились взаємодіяти з ними. Повертаючись зараз до того самого питання вдруге через цей Патріарший лист та звернення до Вас, як «Високопреосвященний митрополит Київський», у формі ікономії та милості, ми повідомляємо Вас, що після виборів Предстоятеля Української Церкви органом, котрий складатиметься з кліриків та мирян, Ви не зможете еклезіологічно та канонічно носити титул Митрополита Київського, котрий, Ви все одно носите зараз у порушення описаних умов офіційних документів 1686 року», — йдеться в документі.
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Тут важливо не лише те, що після вибору Предстоятеля нової Церкви митрополит Онуфрій уже не матиме змоги володіти титулом «Митрополит Київський», а й те, що Константинополь пропонує формат Помісного собору, в якому зможуть брати участь і клірики і миряни. Делегація з єпископа, священика та мирянина це і є формат Помісного собору. Плюс Вселенський патріархат пропонує, щоб голосування на Соборі було закритим.
Натомість УПЦ КП на засіданні свого Синоду ухвалив рішення, що голосування має бути відкритим, а також: «Під час підготовки регламенту Собору має бути враховано, що це є Архієрейський Собор єдиної помісної автокефальної Української Православної Церкви, тому право голосу повинні мати лише українські ієрархи — члени Собору. Присутність духовенства, чернецтва та мирян можлива лише без вирішального голосу. Участь делегатів від духовенства, чернецтва та мирян із правом вирішального голосу передбачає проведення Помісного Собору, представництво на якому можливе лише на основі рівності та пропорційності (в залежності від кількості парафій), що ускладнює процедуру скликання Собору, особливо у визначений термін».
По суті, Константинополь пропонує скликати повноцінний Помісний собор, а Київський патріархат — Архієрейський собор, тобто урізаний. «Об’єднавчий собор має бути Помісним, а голосування на ньому — таємним, пише в «ФБ» співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, доктор філософських наук, професор Олександр САГАН. — Це відповідає і погляду Вселенської патріархії, і давнім українським церковним традиціям. Декому не подобається, що може не спрацювати «математична» формула, і вони не зможуть гарантовано «протиснути» свого кандидата. Але на те й Помісний Собор (найвища церковна законоправна установа), який покликаний не затверджувати десь на кухні кулуарно обраного кандидата, а вільними голосами обирати предстоятеля Церкви. У церковному питанні в нас майже дежа вю 1917—1921 років. Скільки ж можна граблі мучити? Треба звикати, що є вільний вибір і треба поважати право кожного його здійснити...».
Тим часом, релігійний публіцист Тетяна Деркач наводить слова Патріарха Філарета: «Ми гіршого не приймемо, і все відкинемо. Якщо від нас будуть вимагати те, що нам не корисне, ми просто не приймемо. Бо Київський патріархат є самою більшою церквою. І від нас залежить — приймемо ми те, що нам будуть пропонувати, чи не приймемо... якщо це буде некорисно нам, ні державі, ні українському народу — ми просто не проголосуємо і відкинемо — й усе».
І реагує: «Нам» — це кому? Ваше Блаженство, Ви можете зробити будь-який вибір — це Ваше право. Можете не проголосувати і все відкинути. Але дозвольте в такому разі й нам зробити свій вибір. Ви можете своїми руками зруйнувати те, що самі будували 27 років. Можете залишатися з тими, хто відкине і не проголосує. Але залишаться ті, хто проголосує — і багато хто з нас піде в Помісну Церкву. А колишній КП офіційно стане розколом. Безальтернативність закінчилась».
За словами експертів, якщо буде таки урізаний Собор, який ухвалить рішення, то це може стати приводом для невизнання, або затягування з визнанням, іншими православними церквами світу єдиної помісної УПЦ.
Позицію УПЦ Київського патріархату офіційно у себе на сторінці в «ФБ» розмістив Архиєпископ УПЦ КП ЄВСТРАТІЙ (Зоря): «1. У Київському Патріархаті готуються до Собору і мають намір брати в ньому участь. 2. Відповідно до благословення Святійшого Вселенського Патріарха Варфоломія у роботі Собору братимуть участь архієреї, клірики, монахи та миряни. 3. Наявність пропозицій з боку Київського Патріархату до регламенту Собору чи процедури обрання Предстоятеля не означає, що у підсумку не буде узгоджене спільне бачення. Як учасники Собору ми з очевидністю маємо право вносити свої пропозиції, аргументувати і підтримувати їх. 4. Враховуючи активну роль, яку відіграє Президент України у питанні надання Томосу, а також, що фактично вже триває виборча кампанія — зрозумілим є, що деякі опоненти Президента, через політичні мотиви, максимально зацікавлені в тому, щоби розбурхувати пристрасті та підкреслювати суперечності. У Київському Патріархаті конструктивно налаштовані перед Собором узгодити з його Головою, представником Вселенського Патріарха митрополитом Еммануїлом, та з усіма іншими сторонами всі необхідні питання, щоби Собор відбувся успішно. Ті питання, які є в компетенції виключно Собору — відповідно будуть вирішені на Соборі, для чого він власне і скликається».
Насправді ситуація дуже складна і неоднозначна. «Що торкається Предстоятеля, то особисто на мою думку на цю посаду немає достойнішого ніж Патріарх Філарет, — коментує «Дню» доктор філософських наук, завідувачка відділу історії релігій та практичного релігієзнавства відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України Людмила ФИЛИПОВИЧ. — Тут слід усвідомити, що ця людина будувала будинок єдиної церкви. І було б невірно, якщо б ключ від цього будинку дістався іншому. Адже наразі помітно відповідних амбіцій від інших можливих кандидатів».
Президент України Петро Порошенко має рацію, коли каже що держава і Вселенський патріархат «зробили свою справу». «Можливо, навіть більше, ніж міг, враховуючи той шалений тиск і погрози, які сьогодні йому (Варфоломію. — Ред.) надходять із Москви», — зауважив Президент. «Зараз колосальна відповідальність полягає на ієрархів Церков»», — додав він.
Сьогодні Україна фактично на фінішній прямій у отриманні довгоочікуваного Томосу. Потрібен заключний мудрий крок.
«З самого початку процесу об’єднання церков усе здавалосся більш оптимістично і прозоро, — каже Людмила Филипович. — Не хочу висловлювати свої занепокоєння зараз, тим паче що вважаю — ми маємо цілком орієнтуватися на позитив і конструктив. Треба підбадьорювати й себе, і всіх хто долучений до цього процесу. Але при цьому необхідно зважати на важливі моменти, які можуть стати на перешкоді такій внутрішній інтеграції церков. Зараз не є очікуваною позиція всіх учасників процесу. В останню хвилину можуть змінитися заяви від тих чи інших церков. Існує ризик, що деякі учасники можуть вийти з процесу. Тому зарано робити остаточні висновки. Несподіванки можна очікувати зокрема й від УАПЦ. Мені здається, що від людей майже нічого не залежить. Залежить усе від тієї сили, в яку ці люди вірять. Ця віра має дати людям і мудрість, і витримку, і надію. Тут і смирення, і любов до України, і усвідомлення непростого шляху, який подолала наша Церква для того, щоб отримати цей статус».
