«Серед речей у моїй валізі є пуховик, в якому я була на Майдані. Я вимушено виїхала з Ялти в березні 2014 року, коли почали погрожувати, що «зелені чоловічки» мене викрадуть і вб’ють. Навіть не брала з собою зимових речей — мені здавалося, що я обов’язково повернусь у Ялту цього ж року, бо не може бути так, що Росія окупує мій Крим. А виявилось, що я не повернулась й досі. Коли прийшла перша для мене зима в Києві, мама сама везла мені цей пуховик з Ялти. Це вже символ того, що, на жаль, я не зможу повернутися додому так швидко, як планувала», — розповідає Ольга СКРИПНИК, голова правління Кримської правозахисної групи.
Ольга та її чоловік, правозахисник Віссаріон Асєєв, стали героями виставки «Валізи правозахисників», яка триває в Кримському домі у Києві до 14 грудня. В експозиції — сім валіз, де лежать, наче скинуті похапцем, речі правозахисників, яким довелось залишити окупований Крим, речі активістів зі сходу України, Азербайджану та Білорусі, які через свою діяльність теж були вимушені покинути домівки, також є валіза ромського правозахисника з Харкова, який просто зараз перебуває в ризикованій ситуації.
КОНЦЕПЦІЯ
Організували виставку Освітній дім прав людини в Чернігові та ініціативна група «Кримський дім прав людини». Експозиційним рішенням займались художник Єгор Анцигін і Наталія Чічасова.
Андрій ЗУБАРЄВ, координатор ініціативи зі створення Кримського дому прав людини, пояснює задум: «За базовою освітою я психолог, і от у одній з концепцій психології вважається, що коли людина на своєму життєвому шляху стикається з якимись складнощами, вони накопичуються в її особистому психічному багажі, що можна уявити як валізу. Ця валіза важчає, і людині все складніше йти далі. У цій виставці ми намагалися відтворити проблеми, з якими зіштовхуємось у суспільстві, щоб спробувати осмислити їх разом, звільнитися і з новою енергією йти далі, допомагати одне одному».
Після Києва виставка поїде до Чернігова, з 15 грудня її можна буде побачити в Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Володимира Короленка.
АДВОКАТИ ЯК МІШЕНЬ
Проект презентували 10 грудня — з нагоди 20-ї річниці Декларації ООН про захист правозахисників. У саме цей час у Сімферополі адвокат Еміль Курбедінов, який представляє інтереси багатьох українців, що зіткнулися з репресіями на окупованому півострові, відбував у СІЗО покарання в адміністративній справі — п’ять діб арешту. Курбедінова затримали за дописом у «Фейсбуці» за 2013 рік, де російським силовикам примарилась «пропаганда або публічне демонстрування атрибутики чи символіки екстремістських організацій» (стаття 20.3 Кодексу РФ про адміністративні правопорушення). Прикметно, що у січні 2017-го Курбедінов вже отримав десять діб арешту за той самий пост, тільки у «ВКонтакті».
Адвокат вийшов на волю 11 грудня, до того моменту окупаційна влада встигла поритися в його документах, на офіс кримських адвокатів, зокрема і Курбедінова, напали. Але захисник одразу заявив (про це повідомило «Радіо Свобода»), що вже 14 грудня збирається бути в Москві, щоб захищати Богдана Небилицю, одного з захоплених у листопаді українських моряків.
«Зрозуміло, що цей арешт пов’язаний не з постом, а з діяльністю Еміля Курбедінова, з тим, що він захищає політичних в’язнів, — переконана Ольга Скрипник. — Це свідчить про загрозливу тенденцію в Криму — що переслідують не лише пересічних людей, а й їхніх захисників».
ЯК ДОПОМОГТИ ЗАХИСНИКАМ
Попри таку ситуацію, кожен може принаймні підтримати кримчан, чиї права грубо порушуються. Ольга Скрипник каже, що правозахист на території півострова має різні форми: починаючи від роботи адвокатів у судах і завершуючи передачами в СІЗО продуктів для ув’язнених за політичними мотивами і написанням їм листів.
У Кримській правозахисній групі вже п’ятий рік документують порушення прав людини на півострові. «Ми передаємо цю інформацію до міжнародних судових інстанцій, бо віримо в правосуддя і в те, що настане час, коли ми зможемо притягти до відповідальності і Путіна, і всіх інших конкретних людей, які катували наших громадян, — акцентує Ольга Скрипник. — Також ми передаємо таку інформацію до міжнародних організацій, і це враховується, наприклад, коли Генеральна асамблея ООН приймає рішення щодо Криму, коли готуються резолюції ЄС або вводять санкції. Така інформація важлива, бо є доказом того, що Росія чинить злочини і що проти неї треба застосовувати санкції. Тут велика подяка людям, які в Криму, незважаючи на ризики для себе, продовжують нам допомагати збирати інформацію. Адже в будь-який момент ти можеш бути заарештований за те, що передав інформацію до материкової України, в Росії можуть сказати, що це шпигунство або диверсія — що завгодно».
ВІЙНА ПРИВЕЛА ДО ПРАВОЗАХИСТУ
Одна з валіз належить подружжю правозахисників з Луганська — Юлії КІШЕНКО та Олексію БІДІ. Вони виїхали з міста у травні 2014 року, після того, як Олексій пробув день у полоні.
У валізі лежать весільні туфлі Юлії — на підборах, молочного кольору. «Ми мали одружитися в Луганську, подали заяву за три місяці до церемонії, яку призначили на 7 червня. Але 2 травня чоловік потрапив у полон, коли його звільнили, ми виїхали, і все», — згадує Юлія.
Спочатку пара поїхала до Дніпра, якось в інтерв’ю місцевій журналістці Юлія розповіла про плани побратися, що так і не втілились. Взагалі заяву до РАЦСу треба подавати за місцем прописки, яка в Юлії та Олексія луганська, але влада Дніпропетровської області допомогла розписатися в Дніпрі. «У Луганську в нас було готове все: взуття, сукня, вишиванки. Ми напланували, що все повинно бути в українському стилі, замовили білих коней, на яких мали їхати в українських нарядах до РАЦСу. Потім уявили, як сепаратисти розстрілюють нас у цих вишиванках, і, звісно, нічого там не проводили. А в Дніпрі спланували все за тиждень і зробили невеличке весілля», — згадує Юлія.
Після переїзду Юлія та Олексій змінили рід занять. У них і раніше була активна громадянська позиція — учасники луганського Євромайдану, працювали з культурними та освітніми проектами, але тепер правозахист став їхньою головною справою. Юлія працює в організації «Восток-SOS», Олексій — в Українській Гельсінській спілці з прав людини, зокрема має справу зі звітами щодо порушень прав людини на Донбасі в контексті російської агресії.
«До війни я працювала в Центрі туризму і краєзнавства, — розповідає Юлія, коли питаю про товсту мотузку у валізі, частину туристичного спорядження. — Ось на фото Трьохізбенка, селище в Луганській області, яке нині на лінії розмежування. До війни ми з дітьми спокійно ходили туди в походи, такі собі експедиції. Сьогодні їжджу туди з правозахисною та освітньою метою, дивіться на фото, як виглядає Трьохізбенка тепер — у домівках немає вікон, пошкоджені дахи, тут постійні обстріли».
ОБЕРЕГИ
У валізі Ольги Скрипник є маленька іграшка, ведмедик, якого зробила її мама, що залишається в Криму. «Мама важко переживала мій від’їзд, також поїхав брат, і після окупації вона почала робити іграшки і привозити їх на материкову Україну, дарувати друзям. Цей ведмедик їхав зі мною, на торпеді машини, коли я залишила Крим — для мене це оберіг, перша мамина іграшка, — ділиться Ольга. — Для мене іграшки, які почала робити мама, з одного боку, символізують її біль, але з іншого — це сила кримчан, віра в те, що Крим повернеться до України».
На думку Ольги, головне в проекті «Валізи правозахисників» те, що він унаочнює: права людини не є чимось абстрактним, це про конкретних людей, які захищають інших. Також виставка допомагає зрозуміти проблеми тих, хто впритул стикнувся з війною.
Ще одна важлива річ у валізі Скрипник — оранжева каска. «Дідусь передав її моєму чоловіку, коли той поїхав до Києва, на Грушевського, щоб допомагати будувати барикади і захищати протестувальників. Дідусь не підтримував Євромайдан, але він любив мене і мого чоловіка і хотів, щоб той повернувся живим. Тож він віддав цю каску, бо хотів захистити дорогу людину, — розповідає правозахисниця. — Мені здається, це про те, як нам рухатися далі після війни. Ми маємо різні погляди, хтось помилявся, хтось став жертвою пропаганди, але ми єдина держава, по суті — як одна родина, нам жити разом, і такі механізми важливі. Це про те, що нам треба захищати одне одного».
