Українці зробили свій вибір у першому турі. Окрім внутрішньої мотивації, погодні умови також сприяли — було тепло і весняно. І як результат — явка виборців була трохи вищою ніж на попередніх президентських виборах (зараз — 63,5%, 2014-го — 60,3%), але далеко не така як це демонстрували соцопитування (біля 80%). Найвища явка зафіксована у Львівській та Волинській областях (68,88% та 68,33% відповідно), найнижча — у Закарпатській області (46,99%).
Як українські, так і міжнародні спостерігачі заявили, що суттєвих порушень в день голосування, які б могли вплинути на результат виборів, не було. «День» також побував на окремих дільницях і переконався, що процес голосування був організований на належному рівні — якихось порушень чи наприклад великих черг ми не помітили.
Отже який результат? На час підготовки номера, ЦВК обробила 90% протоколів по всій Україні: Володимир Зеленський — 30,3% голосів виборців; Петро Порошенко — 16%; Юлія Тимошенко — 13,3%; Юрій Бойко — 11,5%; Анатолій Гриценко — 7%, Ігор Смешко — 6%; Олег Ляшко — 5,4%; Олександр Вілкул — 4,3%; Руслан Кошулинський — 1,7%, інші кандидати набрали менше одного відсотка.
Фоторепортаж «Приколи скінчилися»
Слід зауважити, що дані ЦВК з невеликою відмінністю співпали з усіма чотирма екзит-полами, які проводилися в Україні. В основному співпали вони і з попередніми соціологічними опитуваннями в країні, хоча і є свої особливості. Які несподіванки і феномени на цих виборів?
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
• Перше. Перше місце Зеленського, який майже вдвічі обігнав діючого Президента Порошенка, це діагноз старій політичній системі в Україні. Це результат роботи «професійних» політиків протягом десятиліть. Абсолютна більшість з них не займалися виборцями для того, щоб вони були більш підготовленими. Звідси і передвиборча лихоманка в суспільстві. Не займалися соціальними ліфтами для підготовки нової генерації молодих політиків, а не слухняних підлабузників. Не займалися формуванням міцних державних інституцій і забезпечення сили права. Не займалися розвитком справжніх ідеологічних партій, а не політичних проектів під лідера. Тому і отримали такий вердикт від виборців, які готові голосувати за людину без будь-якого політичного досвіду і підготовки.
Власне тут виникає питання — наскільки самі виборці відчувають відповідальність за державу, наскільки сам Зеленський і люди з його команди розуміють що буде потім — вразі остаточної перемоги на виборах? «Нам все одно, з ким бути в другому турі, слава Богу, це не я вирішую, а народ України, — заявив кандидат після оголошення екзит-полів. — Мені вже сказали, що є якісь фейки: ми з кимось вже «домовляємося, об’єднуємося». Ми ні з ким не домовляємося. Ми молоді люди, ми не хочемо, чесно кажучи, бачити все те минуле у своєму майбутньому, у майбутньому нашої країни. ...Це просто дуже велика відповідальність. Я розумію, що це таке, ця відповідальність».
Фоторепортаж «Як українці голосують на виборах президента»
Насамперед йдеться про кадрову політику, яка свідчитиме про наміри кандидата. Сам Зеленський в черговий раз пообіцяв, що до кінця другого туру оприлюднить першу п’ятірку своєї команди. Хоча поява в його штабі «антикорупційного» консультанта Сергія Лещенко вже насторожує. Якщо дехто пов’язує Зеленського з Коломойським, то Лещенка — з Пінчуком.
Ми побували у штабі кандидата в день виборів і поспілкувалися з людьми, які входять в команду або консультують Зеленського. «Якщо не вистачає власних знань чи досвіду в політиці, повинна допомогти команда — люди, які мають досвід, доброчесні і з правильним світоглядом, — каже консультант Руслан Рябошапка. — Коли буде названа частина команди, тоді буде більш зрозумілим — яким буде курс Зеленського як президента. Дуже важливо, щоб Володимир зробив правильний вибір стосовно своєї команди, тому що завжди є люди, які хочуть використати ситуацію заради себе. Я точно можу сказати, що його погляди — проєвропейські і прозахідні. Він вірить в те, що може змінити країну. Для мене важливо, що Володимир вчиться, вміє слухати і сприймає поради. Я розглядаю його як «криголам» діючої системи, домовленостей старих політиків, після чого можна буде будувати нормальну європейську країну».
На відміну від штабу Зеленського, де було дуже багато журналістів і гостей, в тому числі представників основних світових ЗМІ, в штабі діючого президента Петра Порошенка було все спокійніше. Ейфорії, яка була в 2014-му, коли він набрав в першому ж турі 54,7% голосів, тут не було. Це і не дивно — зараз результат набагато менший. Представники його команди як організовано прийшли разом зі своїм лідером, так організовано і покинули Мистецький арсенал після його виступу. «Я критично і тверезо розумію той сигнал, який суспільство подає сьогодні діючій владі, — заявив Петро Порошенко. Це є суворий урок для мене і для всієї нашої команди. Це є абсолютно серйозний привід для ретельної роботи над помилками, допущеними протягом останніх років. Перед другим туром і після нього я готовий до глибокого і предметного діалогу з тими, кого не зміг переконати перед першим туром».
Фоторепортаж «Володимир Зеленський проголосував на виборах президента України»
• Друге. Прорив Ігоря Смешка, який набрав суттєво більше, ніж показували соцопитування. Враховуючи обмеженість ресурсів і короткий час (кандидат стартував у січні 2019-го) результат більше ніж достойний. Вразі якщо ним буде ухвалено рішення брати участь в парламентських виборах із своєю політичною силою, то електоральний показник є позитивним для Ігоря Смешка. «Витративши на гонку 1,4 млн гривень Смешко наростив власний рейтинг. З цим результатом він практично наздогнав Анатолія Гриценка, який ледве назбирав понад 7%, витративши 100 млн гривень на передвиборну кампанію. Завдяки такій підтримці Ігор Смешко стає «золотою акцією» перед другим туром виборів. І перетворюється в реального гравця, перед яким відкривається поле для маневрів», — вважає Андрій Коваленко (depo.ua).
• Третє. Решта кандидатів. Юлія Тимошенко програє втретє, хоча ще в грудні була першою. Її лідерство трималося досить довго і, скоріше, вона сама, як і її оточення, вже бачили Тимошенко президентом. Але за два місяця до голосування все змінилося. Головне протистояння між Порошенко і Тимошенко, яке очікували в другому турі, фактично відбулося в першому. Так само програв втретє і Анатолій Гриценко, підтвердивши фактично гасло «перший непрохідний». Не допомогли йому численні об’єднання з старими політиками колишнього помаранчевого табору і новими «єврооптимістами».
Фоторепортаж «Петро Порошенко проголосував на виборах президента України»
Майже вдвічі нижчий результат в порівнянні з попередніми президентськими виборами показав Олег Ляшко, що ставить під загрозу його проходження до наступного парламенту. Натомість достатньо високий результат (більше ніж показували соцопитування) набрав Юрій Бойко. Напевно зіграло свою роль (в тому числі) нещодавня поїздка на поклон до Москви. Хоча навряд чи вона могла відбутися без дозволу на переліт від нинішньої влади. Якби не було розпорошення виборців колишньої Партії регіонів (балотувався також Олександр Вілкул), то кандидат від «біло-блакитних» мав всі шанси поборотися за вихід у другий тур. Це не кажучи про те, що до багатьох персонажів з цього табору мали б бути запитання у правоохоронних органів України.
КИЇВ. 31 БЕРЕЗНЯ 2019 РОКУ. ІГОР СМЕШКО ПІД ЧАС ГОЛОСУВАННЯ В КИЇВСЬКІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ I—III СТУПЕНІВ №25 / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Головний висновок — процедурно українці навчилися проводити вибори, але якщо брати до уваги сенси, то тут суттєве відставання. Це стосується як кандидатів, так і у вмінні робити висновки виборцями. Які ще висновки роблять експерти?
«НЕЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЩО ЗЕЛЕНСЬКИЙ МАЄ СЕРЙОЗНИЙ ВІДРИВ ВІД КОНКУРЕНТІВ, ДУМАЮ, КЛЮЧОВА БОРОТЬБА ЩЕ ПОПЕРЕДУ»
Валерій ГОНЧАРУК, керівник Департаменту виборчих технологій Агентства моделювання ситуацій:
— За великим рахунком на цих виборах в першому турі багато в чому підтвердились результати соціологічних опитувань. Але найголовніше це те, що вибори відбулися спокійно без очевидних, масштабних та системних порушень. До того було багато негативних прогнозів. Важливо те, що кандидати, які не вийшли до другого туру, фактично визнали результати виборів. Дуже добре, що нам не загрожує новий Майдан. Але все одно остаточно ситуація буде вирішуватись 21 квітня. Не зважаючи на те, що Зеленський має серйозний відрив від конкурентів, я думаю що основна боротьба ще попереду.
На цих виборах громадяни навряд чи обирали певну ідеологію. Хоча у самого Зеленського є ідеологія — це ідеологія аполітичності. Він позиціонує себе поза існуючої політики, на зразок тих рухів, які зараз набирають силу в Європі. Також зауважимо, що ідеологія має більше «світитися» в межах парламентської, а не президентської кампанії. Окремо варто звернути увагу на проросійському кандидаті Юрію Бойко. Його візит до Москви додав йому відповідних дивідендів серед свого електорату. Але навіть цей відсоток не дає йому шансів на лідерство.
«ВІДЗНАЧУ БІЛЬШ ЛОКАЛЬНУ СЕНСАЦІЮ — ЦЕ «ФЕНОМЕН СМЕШКА»
Петро ОЛЕЩУК, політолог:
— Неочікуваним є не лише рівень підтримки Зеленського, але й впевнений відрив від інших кандидатів. Я не пригадую, щоб в першому турі у нас був колись такий відрив — понад 13%. Цікавим аспектом є географічне детермінування голосування. Видно, що тепер не можна сказати, що Зеленський чітко пов’язаний з якимось регіоном. Звичайно, за нього більш за все голосували на сході і півдні України, але і на заході у нього є понад 20%. Позитив в цьому можна побачити з тим прицілом, що давня агітаційна схема «схід проти заходу» певною мірою зруйнована. Ці стереотипи, які нам були нав’язані раніше, вже не працюють. Тепер ми будемо мати інший розподіл — новий проти старого. Окремо відзначу більш локальну сенсацію — це «феномен Смешка», який вступив в передбиворчу гонку досить пізно, але при цьому отримав досить непоганий результат. Це серйозний заділ на майбутні парламентські вибори. При цьому варто відзначити, що як і раніше люди голосують не за ідеологію, а за обличчя та прізвища. Прив’язка партій до лідерів робить їх надзвичайно негнучкими. Насправді відбір нових лідерів — це функція партії, як це відбувається на Заході. Таким чином завдяки партійному відбору в лідери не може потрапити недосвідчений політик, а отже не може потрапити і до вищих щаблів влади.
«СУСПІЛЬСТВО У ХХІ СТОЛІТТІ НЕ ХОЧЕ ЖИТИ В ФЕОДАЛЬНІЙ КРАЇНІ»
Борис БАБIН, доктор юридичних наук, екс-представник президента України в АР Крим:
— Основним позитивом кампанії було те, що реальна конкуренція кандидатів в умовах відсутності монополії на владу істотно обмежила можливості адміністративного ресурсу — тобто вибори були конкурентними. Основний негатив — порушення топовими кандидатами виборчого законодавства у рамках передвиборної агітації, свідоме ухилення ключових кандидатів від дебатів, доведено застосовані системи підкупу виборців як мінімум двома основними кандидатами (втім комусь це вже точно не допомогло).
Результати ж голосування саме за такими пропорціями були очікувані з лютого, після початку кампанії Зеленського. Також очевидно, що в умовах цифрового суспільства передвиборчі тури кандидатів та їх паперовий агітпроп програють медійній картинці. Особливо якщо турне країною організовують у гірших традиціях радянщини.
Для мене неочікуваною стала висока підтримка пана Зеленського військовослужбовцями. Це, з одного боку, відображає рівень їх свідомості («голосую за кого хочу й не боюся») а з іншого — це вирок усій соціальній роботі у Збройних Силах з 2014 року. Неочікувано мало отримала пані Тимошенко у закордонному виборчому окрузі, ну й, звісно, здивував пан Смешко, який в умовах розгубленості та турбулентності отримав добрий старт для проведення у парламент фракції. Приємно здивувала невелика кількість провокацій в день та ніч виборів та вочевидь невеликий відсоток прямих фальсифікацій (не рахуючи підкуп).
Чи можна вважати підсумок голосування — результатом відсутності протягом багатьох років роботи з виборцями, появи ідеологічних партій, формування державних інституцій? Основна теза, яку нинішня влада не хоче чути — суспільство у ХХІ столітті не хоче жити в феодальній країні. Так, феодальною країною простіше та вигідніше управляти, але вона, по-перше не забезпечить економічного добробуту, а по-друге — не витримає конкуренції із іншими. Наприклад, російська агресія не була б такою успішною проти України буржуазної. Суспільство це відчуває та шукає шляхи змінити систему. Поки не дуже вдало. Бо на кону доля усіх. Ідеологічні партії у феодальній країні неможливі, вони усі у нас суто «іменні», повністю пов’язані на системі кумівської та кланової спорідненості. Приклади того, як у прямому ефірі націоналісти плутають тези своєї програми із програмою комуніста, це ж не анекдот, а яскравий симптом. Державні інституції сьогодні масово доводять свою неефективність та замінюються й підмінюються кримінально-корупційними моделями, управлінські якості системи атрофуються, а інтелектуальний потенціал її людського наповнення — невпинно знижується. За таких умов «робота з виборцями» має практичну нульову ефективність та проводиться чи для списання коштів, чи для картинки. Прогнозую, що до другого туру все буде так само — для когось це мандрування країною для зустрічі з вірними підданими (без жодних управлінських, кадрових та нормативних змін, які ще можна зробити, якщо не для перемоги то для історії). Для когось це буде трьома тижнями медійного шторму із висвітленням все нових та нових скелетів у шафах української влади. А далі буде розв’язка.
Окремо хочу сказати про характерні результати голосування на Херсонщині, зокрема у районах, наближених до окупованого Криму (округи № 185 та № 186). Тут Петро Порошенко обіймає почесні третє та четверте (!) місця відповідно. Округ № 186 є здебільшого україномовним, тому списати результати на «підступних сепарів» буде важкувато. Що ж, я рік доповідав керівництву про ознаки втрати державного управління у цих місцях. Дуже сумно, коли лише розтин підтверджує діагноз, але вже нічого не поробиш. Коли голова РДА є артистом-аматором, не дивуйтеся, що на виборах люди проголосують за професіонала. Рік писали, заявляли, вмовляли про потребу заглушення російського мовлення на Херсонщину з Криму. «Тупонемаповноважень» призвело до того, що наразі маємо у 186-му окрузі майже 20% за прямо проросійських кандидатів. Це я все до того, що шлях Бурбонів «нічого не забули та нічому не навчилися» до перемоги у другому турі нікого не приведе.
«ЯКЩО ДІЮЧІ ПОЛІТИКИ НЕ ГОТОВІ ЗМІНЮВАТИСЯ, ТО Є РИЗИК, ЩО В МАЙБУТНЬОМУ ВОНИ ВТРАТЯТЬ УСЕ»
Сергій БОНДАРЕНКО, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології та державного управління Донецького національного університету імені Василя Стуса:
— Поки не оприлюднені офіційні результати першого туру, не можна говорити про поточну перемогу того чи іншого кандидата. Зараз можна говорити про проміжне голосування виборцями. На цю годину (1 квітня 13:30) впевнено лідирує Володимир Зеленський (30,4%). На другому місці йде чинний Президент — Петро Порошенко (16,11%). Ця виборча кампанія запам’ятається виходом на політичну арену «несистемного політика». Людини, яка, на мою думку, не мала прямого стосунку до реального політичного життя. Поточні високі показники рейтингів та ходу голосування на користь Володимира Зеленського свідчать про системну кризу як в органах влади, так і в партійних структурах.
Серед ключових загроз можна визначити прихід на посаду президента особи, яка не знає особливості функціонування політичної системи, органів її управління тощо. Незважаючи на те, що президент не є представником жодної гілки влади, він все одно повинен достатньо ефективно взаємодіяти з ними, мати на них політичний вплив, знаходити оптимальні механізми реалізації державної політики у сфері міжнародних відносин, безпеки, оборони тощо. А для цього він повинен володіти серйозними компетентностями (знаннями та навичками). Чи володіє ними один із лідерів перегонів — велике питання.
Другий ризик — чи зможе новообраний президент без потужної парламентської підтримки забезпечити собі підтримку? Ми маємо чітко розуміти, що без власної потужної партії та без більшості в Раді президент буде дорівнювати майже нулю. Така в нас система та форма правління (парламентсько-президентська). Тому виникає логічне питання — як майбутній президент буде керувати не лише парадами, а й всією політичної системою? Як він зможе захищати Конституцію? Як він буде виконувати свої обов’язки? Якщо новий президент не володіє достатніми знаннями та навичками у сфері державного управління — скоріш за все він буде маріонеткою в руках тих, хто на цьому розуміється.
Серед позитивних моментів. По-перше, високі рейтинги та поточні показники голосування за Володимира Зеленського повинні «встряхнути» «гуру» від сучасної політики. Такі результати — це чіткий показник незадоволення громадянами всім, що відбувається в державі. Корупція, схеми, неврахування інтересів населення, низькі доходи, високі ціни, відсутність системних партій з чіткою ідеологією та електоральним ядром... і це лише частина того, чим не задоволені громадяни. Якщо вони (діючі політики) не готові змінюватися, то є ризик, що в майбутньому вони втратять все. Якщо Петро Порошенко переможе у другому турі, то «феномен Зеленського» повинен сприяти змінам. Чинний Президент розумна людина, тому висновки, я сподіваюсь, він зробить відповідні. Можлива наступна перемога — це великий кредит довіри для нього з відповідними відсотками, які потрібно буде повертати.
По-друге, можливий прихід до влади несистемного політика підштовхне до змін у системі управління політичними силами (партіями, рухами тощо). Якщо потужні та досвідчені політичні сили не змогли забезпечити перемогу власному кандидату — це криза у менеджменті та якості функціонерів. Це підштовхне до перегляду партійної організації та її діяльності. Можливо, нарешті, сформуються класичні партії з чіткою ідеологією і можливістю партійної мобільності, кар’єрного росту для тих, хто приносить користь, а не лише бути лояльним до боса.
По-третє, відкриваються нові можливості для розвитку громадянського суспільства, яке повинно стати основним драйвером змін та контролю за владою. Треба вміти працювати з владою, політиками та їх силами. Це з одного боку боротьба, з іншого — конструктивна співпраця. Без потужних механізмів стримування та противаг, завжди буде перекіс лише в один бік. Тому, хто б не переміг, він вже буде перебувати під пильним оком не тільки своїх громадян.
«ЦЕ Ж ЯК «СТАРІ» ПОЛІТИЧНІ ОБЛИЧЧЯ ДІСТАЛИ НАРОД, ЩО ТОЙ ГОТОВИЙ ПРОГОЛОСУВАТИ ЗА БУДЬ-КОГО...»
Тарас ЛIТКОВЕЦЬ, політолог, Луцьк:
— Великої несподіванки не сталось — інтрига була лише в тому, хто буде у другому турі із Зеленським. Проте відповідно до всіх авторитетних соціологічних опитувань, як за кілька місяців, так і в останніх, які згідно з чинним законодавством опублікували за 2 дні до виборів, саме президент Порошенко мав вийти із відомим актором у другий тур. А різниця у 3% з Ю.Тимошенко викликає тривогу, бо перемога Петра Олексійовича в такому разі виглядає невпевнено, особливо на фоні його видатної перемоги в першому турі на минулих президентських виборах 2014 року. А ще нинішній глава держави має вдвічі менше голосів підтримки, ніж актор В. Зеленський...
Явка на виборчі дільниці у 63.5% по Україні не дивує, бо вже 18 років поспіль активність вітчизняного виборця фіксується в межах 60%. Тобто дві третини завжди голосують, одна третина ніколи, а бажання волевиявлення 10%, що залишились залежить від погоди, настрою, необробленої дачі, хатньої роботи і т.д.
Приємно, що вибори пройшли без явних ексцесів, скандалів і масових системних порушень, що також прогнозувалось усіма аналітиками. Але згадаймо також, що СБУ викрила напередодні не одну хакерську мережу, яка була спрямована на зрив виборів у день голосування 31 березня і керувалась російськими спецслужбами. Це були дійсно вибори з усіма змагальними та конкуруючими складовими, а не їх імітація, як у сусідній РФ. Чи відповідав виборчий процес рівню цивілізованих країн ЄС? Звичайно, що ні, бо від постколоніальної, постгеноцидної країни молодої демократії та ще й у сусідстві з країною-агресором, з якою йде війна і котра усіма силами офіційно і неофіційно сіє деструктив у всіх сферах нашого життя, вимагати західноєвропейського рівня виборчої кампанії не можна.
Висновок не дуже втішний. Явного лідера нації не виявилось і не передбачалось. Лише 9 з 39 кандидатів набрали 1% і більше. Майже всі передвиборчі програми кандидатів були схожі на новорічні тости з відповідними побажаннями всього найкращого в разі обрання правильного кандидата. Якоюсь політичною ідеологією або суспільно-політичною доктриною, переважно, в програмах і не пахло. І взагалі, мінімум 33 кандидати передвиборчої роботи не вели жодної або в кращому випадку її помітно імітували. Звичайно, крім трійки лідерів інші 6, котрі набрали хоча б 1%, працювали з перспективою на осінні парламентські вибори, пробуючи методом «розвідки боєм» шанси своєї партії у парламенті. Якщо Росія живе від війни до війни, то Україна живе від виборів до виборів.
«Феномен» результату у тому, що третина «дорослих» і «свідомих» своєї громадянської відповідальності виборців України «не по приколу» хочуть бачити президентом та головнокомандувачем збройних сил коміка... Звичайно, що левова частина протестного електорату голосувала за популярного актора, не стільки прагнучи бачити його главою держави, скільки проти росту цін, інфляції, комунальних тарифів, корупції, хабарництва, злочинності, безробіття і всього жахливого в нашому житті, яке не входить до повноважень президента, хоча українці традиційно і пов’язують усі щоденні проблеми саме з головним відповідальним по країні. Це ж як «старі» політичні обличчя дістали народ, що той готовий проголосувати за будь-кого, аби оновити політичний бомонд, а головне, щоб новий керівник держави не був замішаний у жодних корупційних схемах і не був олігархом. Хоча в разі обрання Володимира Зеленського, який є офіційним доларовим мільйонером (честь йому і хвала, бо заробив все сам, своїм талантом і працею), він стане саме олігархом, бо відбудеться хрестоматійне злиття капіталу і політичної влади.
Чи зрозуміє нас світ? Як сприйме притомна світова громадськість наш вибір? Ну, сприйняв же світ наш вибір 2010 року, коли ми обрали президентом колишнього кримінального злочинця, хоча нас всі і попереджали про страшні наслідки, які збулись. На цьому фоні президент комік... вже є сяким-таким прогресом.
«ПОПУЛІЗМ УЖЕ НЕ ДУЖЕ ДОПОМАГАЄ СПОДОБАТИСЯ ВИБОРЦЮ»
В’ячеслав ГУСАКОВ, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав громадян в Херсонській області, ГО ОПОРА:
— Цілком погоджуюся із загальною оцінкою виборчого процесу, яку дала ОПОРА у своїй заяві щодо попередніх результатів спостереження на виборах Президента України 31 березня 2019 року: «Чергові вибори Президента України 31 березня 2019 року відбулись у конкурентних умовах та із дотриманням базових стандартів справжніх виборів, а випадки порушення національного законодавства не стали критичною перешкодою для реалізації громадянами свого права обирати і бути обраними».
Стосовно результату: він — саме такий, який зробив пересічний виборець. Не чиновник! Не олігарх! Не «куратор» з-за кордону!
Результат виборів лишався інтригою увесь час. І це — дуже добре, це — показник справжньої демократії. Інша справа, що демократія іноді дарує нам неочікувані речі. Речі, які можуть нас бентежити, дивувати, а іноді і лякати. І я дуже сподіваюся, що ми усе це переживемо, лишимося країною, яка обирає владу демократичним шляхом. Сподіваюся, що ніхто, прийшовши до влади, можливо, прийшовши несподівано для себе, згодом не спокуситься убезпечити себе від подальших «дивних» волевиявлень виборців, які можуть бути вже не на його користь. Це буде катастрофою.
Виборність влади така річ, коли при величезному значенні результату не менше значення має і сам процес. Без налагодженого і захищеного від незаконних втручань процесу виборів, без свідомих і відповідальних виборців пристойного результату ми не матимемо.
Якщо казати про особливості цих виборів, які тішать, то це перш за все те, що цього разу не спрацювали ані адміністративний ресурс, ані «гречка» у її різних проявах. І популізм вже не дуже допомагає сподобатися виборцю.
Так, спрацювали інші технології, але це треба ґрунтовно аналізувати пізніше.
Зараз можна сказати, що ці вибори напевно стали для політиків і політтехнологів приводом серйозно замислитися над тим, що зараз може відчутно вплинути на виборців.
На превеликий жаль, мушу констатувати, що на Херсонщині для певної частини керівників і членів виборчих комісій більш важливим є, скажу так, збочена форма звичаєвого права, яка для них має більше значення, ніж законодавство про вибори. Люди вважають, що можуть працювати, як їм зручніше, бо «ми так завжди працюємо», нехтуючи вимогами законодавства. Наслідками цього стали зокрема конфлікти між членами комісій і спостерігачами Громадянської мережі ОПОРА. Так, спостерігачам перешкоджали робити на дільницях фото- та відеозйомку (законодавство дозволяє це робити, не порушуючи таємницю голосування), не допускали у приміщення під час підрахунку голосів або не випускали з приміщення.
Дуже погане враження справляє рівень підготовки багатьох спостерігачів від кандидатів у президенти і від деяких громадських організацій. Мушу констатувати, що на Херсонщині тільки спостерігачі ОПОРИ і Комітету виборців України дійсно повноцінно і системно проводили спостереження, виявляли порушення і реагували на них. Усі інші виконували одне завдання: наприкінці роботи дільниці отримати протокол підсумкового засідання виборчої комісії з «мокрою» печаткою. А протягом дня голосування ці люди здебільшого просто нудьгували на дільниці. Зазначу, що такі спостерігачі — не всі з тих, хто представляв кандидатів, громадські організації. Були серед них і небайдужі та відповідальні люди. Але чимало було і таких, хто сприймав спостереження як лише «відбування» на дільниці певного часу.
Чи можна вважати підсумок голосування — результатом відсутності протягом багатьох років роботи з виборцями, появи ідеологічних партій, формування державних інституцій? Безперечно. Демократія — це не тільки вільні вибори, а й відповідальність тих, кого обрали. Вони повинні усвідомлювати, що розчарування виборця — дуже погана річ, яка може мати дуже негативні наслідки для держави. Особливо у країні, де майже немає ідеологічних партій. Та й партій майже немає, а є «політичні проекти» із різною тривалістю життя. У такій ситуації людям можна підсунути такий собі ерзац у красивій обгортці. І виборці, очікування яких влада не виправдала, просто проголосують за «інше», за тих, хто асоціюється із майбутніми змінами, точніше, із сподіваннями на зміни на краще.
