Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Година землі й французи в... небі

Коли дві події планово або раптово зливаються в одну, народжується якийсь новий зміст — зазвичай неочікуваний
1 квітня, 2019 - 19:38

Традиція на годину припиняти освітлення знакових об’єктів архітектури в усьому світі задля привернення уваги до збереження природних ресурсів землі, здебільшого театральний акцент ніж смисловий жест. Електроенергія якраз найменше споживає ці ресурси. Я особисто посумував, що досі ніхто не довів до практики задум Ніколи Тесли про безпровідне електрозабезпечення.

Фоторепортаж

На Софійській площі відкриття Французької весни в природному вечірньому світлі вияскривило маніфест уже традиційного свята культури. За словами посла Франції в Україні Ізабель Дюмон: «Цьогорічна Французька весна обрала тематику, яка щодня набуватиме іншої форми, варіюючи від події до події колір! Колір оточує нас усюди — в природі, міському середовищі, в нашому повсякденному житті. Колір відображає наші емоції, супроводжує наше суспільне життя, надає виразності та рухомості мистецтву та культурі».

Бажання дивувати одна з ментальних складових французького характеру. Незабутніми залишаються вулична вистава «Концерт вогню» у виконанні «Ударних десантників», кулінарне шоу «Вежа апетиту», повітряне шоу «Ловець місяця», в якому наповнені гелієм фігури майстрували життя в повітрі, а головний герой ходячи головою до землі шукав місячний лик коханої. 2015 року лазерна феєрія «Я — мрія» на стінах Софійського собору під спіричуелс зі словами Мартіна Лютера Кінга «Я хочу бути вільним» надихала варіаціями на тему картини Е.Делакруа «Свобода на барикадах». Відбулася вона в тиждень Песаху, в ніч перед Пасхою, в час святкування 100-річчя від дня народження К.Малевича, що дало можливість назвати традиційно Французьку весну сюрпризматичною.

Вірш П’єра де Ронсар пригадувався впродовж усього площадного дійства «Садівниця Мю і кінематика флюїдів»:

Повітря, небеса, вітри, долини, зела,

Луги роззелені, немов озимина,

Діброви кольору червоного вина,

Ліси, горбовини та осяйні джерела,

Дерева молоді і ті, що їх омела

Вже нищить, парості, де грає жовтизна,

Печери, що до вас доріг ніхто не зна,

Ви, скелі, що йдете, як біла каравела

Софійська площа вщерть заповнена переважно молоддю, разом із Хмельницьким на коні, нібито застигла в очікуванні чогось небезпечного. Уявіть — у центрі під багатометровою стрілою підйомного крану величезна куля, яка вочевидь підніматиметься і вірогідно літатиме по всьому діаметру площі. Ця конструкція з часів античного театру називається deus ex machina (бог із машини), яка підіймала актора з-під землі. Леонардо да Вінчі використав її як зброю, замінивши «бога» на важке ядро трощі.

Коли куля розчервонілася внутрішнім світлом здалося — ось воно вогняне зерно землі, яке не дає можливості навіженим дослідникам просвердлити нашу планету наскрізь.

Нарешті прийшла садівниця, піднята стрілою крану до хмар, полила з лієчки кулю й вона розкрилася на два лотоси — один пелюстками до неба, інший до землі. З’явилися між глядачами великі ляльки риб, качка, восьминіг у шкарпетках, а ми себе відчули зграєю мальків у житейському морі.

На пелюстках-гойдалках нижнього лотоса зручно влаштувалися музиканти циркового оркестру, під куполом верхнього лотоса карколомні польоти повітряних гімнастів примусили важко дихати.

Із центру того, що було кулею повпливали риби і змій, які випромінювали місячне сяйво, в якому як відомо добро і зло ще не різняться, тому його так часто називають золотим. Червоний колір — верхівний, був початковим кольором кулі. А в цей момент її ядро змінило образний стан, демонструючи нічний прихід сонечка красного:

Природа — храм живий,

де зронюють колони

Бентежні стогони і неясні слова.

Там символів ліси густі, немов трава,-

Крізь них людина йде і в них людина тоне.

Всі барви й кольори, всі аромати й тони

Зливаються в могуть єдиного єства.

І зрівноважують їх вимір і права

Взаємного зв’язку невидимі закони.

(Шарль Бодлер)

Акцентом на колір кияни насолоджуватимуться зазначеними в фестивалі подіями:Інсталяція «Автономні зони поезії: розквіт слів» (колектив ALIS);

Дискусія «Свідчення та кольори пам’яті. Як розповідати про подію». Казав П.Клеє «Найбільш піднесені та потужні уми — ті, хто любить колір».

n Певен, що до яскравості кольорів талантів додасться ще й аромат радості, творіння, свіжості відкриттів, якості розуміння, а наступного року аромат французький стане вірною прикметою приходу весни.

Є свіжі запахи, немов дітей тіла,

Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі,

Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола,

Як ладан і бензой, як амбра й мушмула,

Що опановують усі безмежні речі;

В них — захват розуму,

в них відчуттям — хвала.

(Шарль Бодлер, переклад Д.Павличко)

Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України. Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Газета: 
Рубрика: