У сьогоднішні турбулентні часи (хоча, який період в історії незалежної України можна сповна назвати не турбулентним?) спілкування з однодумцями стає особливо цінним. Тому День весняний, який відбувся в історичному дворику біля Андріївського узвозу, вийшов особливо душевним. Водночас зібрання пройшло у, так би мовити, наступальному настрої, адже багато обговорювались плани на майбутнє – як завдяки ініціативам «Дня» зробити суспільство освіченішим і здоровішим, принаймні психологічно.
Одразу подякуємо небесній канцелярії – бо весь день у Києві зривалось на зливу, але якраз перед початком Дня весняного розвиднілось, і гості могли спокійно насолоджуватися спілкуванням і музикою. Утім, якби і трапилась негода, від дощу захищає наш традиційний дрес-код – капелюхи і капелюшки.
Символічно, що зустріч у такому історичному місці відбулась напередодні Дня Києва, з яким гостей привітала Тетяна ЮРКОВА, директорка компанії «Аквавіта». Нагадаємо, що родина Юркових давно бере активну участь у діяльності Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День».
Щодо музики, то твори Мирослава Скорика та Івана Карабиця виконували один із найвідоміших українських скрипалів, перша скрипка Квартету імені Лисенка, лауреат Шевченківської премії Анатолій БАЖЕНОВ та його учень Іван П’ЯТОВОЛЕНКО, лауреат міжнародного конкурсу в Баку, концертмейстер Національного президентського оркестру.
Але почалось все на серйозній ноті – із представлення вже третього перевидання бестселеру Бібліотеки «Дня» - «Повернення в Царгород».
ПРО ШАНС ПОВЕРНУТИСЯ НА СВІЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ
Екзарх Вселенського патріархату в Києві архімандрит Михаїл (АНІЩЕНКО) зауважив у цьому контексті: «Дуже приємно бачити, коли люди турбуються про те, щоб друкувати видання, які допомагають іншим людям отримати такі відомості, до яких вони самі, можливо, ніколи б не дійшли. Хтось за браком часу, хтось за браком сил чи через незнання, де знайти ті чи інші відомості. Але разом із тим ми бачимо, що видання, подібні до «Повернення в Царгород», укріплюють і допомагають консолідувати, гуртувати суспільство. У книжках Бібліотеки «Дня» багато присвячено пошуку шляхів, до яких ми всі прагнемо, щоб жити в мирі один з одним».
Головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА подарувала примірник «Повернення в Царгород» архімандриту Михаїлу і відзначила: «Свого часу я написала, що «Повернення в Царгород» – це інтелектуальний аперитив, який розпалює потребу пізнання і вивчення, осмислення наших відносин з Туреччиною, з Кримським ханством, зі світом величної Візантії, які були штучно загальмовані. Натомість нам був нав’язаний штучний трикутник замкненого простору, де ми спілкувалися зі світом через посередників. «Повернення в Царгород» – це ключі від нашої суб’єктності, від нашої самобутності, від нашого справжнього місця в Європі і світі. Загублені, вони чекали, коли ми потрудимося їх підняти і не побоїмося ними скористатися. Цей час настав. Дякую всім, хто не побоявся скористатися, і наша церква повернулася до матірної церкви, український народ має шанс, незважаючи на тимчасові труднощі, повернутися на свій шлях розвитку - ще до Переяслава».
Протоієрей Іван (ГРИЦЮК), військовий капелан, духівник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, координатор військомобільних груп внутрішніх комунікацій генерального штабу ЗСУ, нагадав про нещодавню спільну з «Днем» ініціативу – «Розумний Великодній кошик», вручення представникам єпархій відродженої Православної церкви України та духовним навчальним закладам історичних книг бібліотеки «Дня», зокрема того самого «Повернення в Царгород».
«Ми очікуємо Великодня, і те, що є в кошику до розговіння – до того легко добратися і насититися стравами, які Господь посилає нам через Великдень. Але розумний великодній кошик дає можливість насититися не тільки тілесно, але і духовно, - зазначив владика Володимир. - До цього часу 55 кошиків було розіслано у кожну єпархію ПЦУ, у десять навчальних закладів, які отримали цю духовну поживу і надалі поширюватимуть ці знання не тільки в середовищі духовенства, але і серед українського люду, бо ми повинні мати єдину державу і єдину церкву України».
«БУТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЮ УКРАЇНОЮ – ЦЕ ЗУСИЛЛЯ»
«Цей унікальний захід народився в щирому бажанні бути разом у непрості часи, які переживала країна – коли все розумне потребувало діяльної підтримки, - звернулась до гостей Лариса Івшина. - І не просто слів, які ми молодці – бо я, виступаючи перед усіма міністрами освіти і віце-прем’єрами країни, регулярно слухала їх компліменти, коли закликала, щоб нашу концептуальну бібліотеку взяли як основу перенавчання суспільства. Адже треба перенавчати і вчителів – щоб вони могли навчити дітей. Майже 28 років історичної інерції вкинули країну в нову турбулентність. Насправді це «заслуга» саме проблеми з гуманітарними та інформаційними напрямами. Ми пропонували свою альтернативу і не збираємось її згортати. І я переконана, що ми маємо допомагати одне одному в різний спосіб. Зокрема, щоб прийти до розуміння, кого підтримувати і як, для чого це робити».
Також Лариса Олексіївна поділилась враженнями від нещодавніх відвідин Львова, де у політехніці відкрилась фотовиставка «Дня», і Вінниці, де учора вона представила ще один хіт «Дня» - книгу «AVE. До століття Гетьманату Павла Скоропадського».
«Після відкриття фотовиставки була зустріч з молодими людьми у великому колі Товариства стартапів при Львівській політехніці. Це спілкування абсолютно іншого рівня, ми обговорювали програми, які дозволять донести за допомогою новітніх технологій не тільки те, що легко доносити, але і те, для чого потрібні зусилля. Бо Україна – це зусилля. Бути постколоніальною країною – це одна історія, це інерція, а бути Україною європейською – це зусилля», - акцентувала головний редактор «Дня».
Щодо Вінниці, то Лариса Івшина відзначила тамтешню активну історичну громаду. Власне, Центр історії Вінниці й ініціював презентацію «AVE…» у цьому місті.
«Коли на зустрічі у Вінниці ми говорили про перенавчання всього суспільства, виникла ідея об’єднання історичних клубів України, щоб робити це разом, - поділилась Лариса Олексіївна. – Адже ми дозволили часто приходити до влади людям, які не знають історії власної країни, і в цьому найбільша небезпека. Ці люди заповзялися рулити по невідомих дорогах, а тому – ще раз велике спасибі всім друзям, фонду, всім нашим авторам, всім, хто ставить лайки і репости, всім, хто приходить на наш традиційний, але зовсім не традиційний збір тут, щоб проговорити нові плани».
Щодо планів – то всі поки не афішуємо, але їх - море. З 1 липня починається XVII Літня школа журналістики, набір до якої ми оголосили у свіжому п’ятничному номері. Потім – ХХІ фотовиставка. І ще – нова книга. Все серйозно: за словами головного редактора «Дня», ми будуємо країну освічену, розумну, де буде легко спілкуватися з людьми, які наснажені спільними знаннями і пронизані волею до поступу.
«ДЕНЬ» – ЦЕ ВЗІРЕЦЬ ЯКІСНОЇ КЛАСИЧНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ»
Світлана БОНДАР, головний редактор інформаційно-аналітичного сайту Opinion:
– «День» читаю ще зі студентських років, стежила і завжди вважала себе другом цього видання. Це такий флагман і орієнтир. Саме газета «День» дає, як на мене, найкраще уявлення про те, що відбувається в країні. Тому що багато інших видань не охоплюють усе розмаїття тематики, беруть тільки хайпові теми, біжучи за рейтингами, переглядами і накладами. А «День» – це взірець якісної класичної журналістики. Такої, якої сьогодні не вистачає в країні. Такої, яка, на превеликий жаль, не затребувана суспільством – тільки через брак освіти і культури.
Мені дуже приємно, що ви продовжуєте в такі скрутні часи тримати цю високу планку і вам це вдається. Знаючи вже зсередини цей механізм, можу тільки подивуватися і побажати вам успіху, сил, натхнення і коштів.
«ГАЗЕТА СТАЛА ДРУГОМ, БЕЗ ЯКОГО НЕ УЯВЛЯЮ СВОГО ЖИТТЯ»
Володимир БОЙКО, кандидат історичних наук, директор Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, лауреат премії імені Джеймса Мейса:
– Газета стала другом, без якого вже не уявляю свого життя, повсякдення. Якщо певний час через завантаження не можу написати для газети, розумію це як певний борг, починаю думати про те, які сюжети можуть бути цікавими – чи то історичні, чи то на інші теми.
Знаю, що завжди можна поспілкуватися з чудовим колективом, обговорити питання, які бентежать, подискутувати, зрештою, навести для себе «різкість»: що у нас відбувається, куди ми далі будемо рухатися.
Те, що газета «День» взяла на себе просвітницьку функцію, і те, що вона тримає певну планку, попри те, що, можливо, домінують інші смаки, заслуговує великої поваги. Ви маєте позицію і відстоюєте свої принципи, хоча це дуже складно – плисти проти течії. Тому й газету поважають.
Мені, як фаховому історику, звичайно, найближчі проекти, пов’язані з історією, та серія книг, що почалася виданням «Україна Incognita» і триває до сьогодні. Але це не означає, що мене менш цікавлять інші напрямки. Останніми роками я доволі багато займаюся тим, що стосується регіонального розвитку, і намагаюся слідкувати, яким чином у газеті відображені ці елементи, щоб використовувати зокрема у своїй роботі.
«МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ, ЯК ВИ ВИХОВУЄТЕ МОЛОДЬ»
Галина БАБІЙ, журналістка, музикознавець, радіо- і телеведуча на Суспільному:
– Я вже вважаю себе навіть не другом газети «День». Мені здається, що я настільки зріднилася з вами, що я «ваша». Стежу за тим, що постить у «Фейсбуці» Лариса Олексіївна. Вона також приклад того, як людина очолює газету і сама дуже добре працює як репортер, експерт, журналіст.
«День» для мене – це завжди індикатор. Я знаю, що думки, тези «Дня» завжди співзвучні моїм роздумам, острахам, переживанням. Я завжди десь у тих же «відсотках», що і ви. Мені подобається, як ви виховуєте молодь. Завжди охоче погоджуюся тут з вами співпрацювати. Знаю фактично кожного журналіста «Дня» в обличчя, знаю, як до вас прийти, на якій станції виходити. Знаю, як пахнуть парфуми, створення яких ви ініціювали, щоб оригінально відзначити сторіччя Гетьманату. Знаю, які теми для вас - на вістрі. Тому для мене «День» – це завжди день. Посилаюся на вас.
До речі, недавно робила передачу про Олексія Пальчикова й Ольгу Фомічову і згадала, що саме газета «День», коли він отримав «Пектораль» за «Травіату», першою назвала його «батьком» альтернативної «Травіати». Ще одне свідчення, що наші інтереси завжди перетинаються.
Попри те, що є політика, ми завжди не забуваємо про те, що нас робить людьми. Ті, хто залишається лише політиками, скочується в статус політичних гендлярів. А люди повинні мати загальну, дуже багатогранну картину дня, як це «День» і робить.
«СТАНДАРТ «ДНЯ» ВАЖЛИВИЙ ТИМ, ЩО ТВОРИТЬ, ФОРМУЄ І ЗАДАЄ НАПРЯМОК»
Сергій СОЛОДКИЙ, перший заступник директора Центру «Нова Європа»:
– Формат для того, щоб зібрати однодумців і друзів, дуже правильний, особливо в ті часи, коли має бути особливий запит на інформацію, ідеї, спостереження, які б допомагали Україні не робити помилок. Особливо важливо, коли така зустріч відбувається на тлі ключової політичної події в житті країни – приходу нової влади. Цей період пов’язаний з виникненням багатьох питань і викликів, на які, напевно, багато хто не має відповідей. Спілкування дуже досвідчених, розумних, цікавих людей може якраз спонукати до появи корисних висновків, які би слугували своєрідним дороговказом у нинішні бурхливі часи.
Газета «День» відома тим, що нетипово для щоденної газети вміє дивитися з глибиною в сторіччя. Це вміння і «днівська» спостережливість можуть виявитися справді важливими і корисними інструментами для українців сьогодні - для того, щоб винести уроки з минулого.
Знаю, що Лариса Олексіївна щойно повернулася зі Львова, де багато говорила з аудиторіями про останню книжку «AVE», ініціативу року Скоропадського в Україні. Головний редактор, газета реалізують важливі ініціативи, які мають привчити українців до глибинного, нестандартного, не поверхового думання, тому що попсовість і короткі форми, що саме по собі часом не добре, вивели на-гора багатьох людей у світі, які ще років десять тому не мали б жодної можливості «вибитися» на вершини і стати взірцями для народів. Запит на цю поверховість диктує абсолютно новий порядок викликів, які, зокрема, ставлять перед нами завдання, як навчитися доступно говорити з громадянами, як створюючи спільні платформи, стимулювати суспільство до відповідальних вчинків, які би базувалися на глибиннішому аналізі.
«День» сам по собі – унікальний проект якраз через те, що пропонує величезний спектр різних ініціатив. Найпам’ятніший для мене проект – фотовиставки, оскільки фотографія завжди була важливою і сильною стороною стандарту газети. «Днівська» фотографія здатна показати глибину проблеми. Фотовиставки можуть слугувати своєрідною платформою для українців, щоб замислюватися над нашими проблемами, небезпеками, які перед нами стоять, над тим, що варто було би змінювати в Україні.
На другому місці для мене – титанічна робота авторів «Дня» з творення, видання книжок, що є саме по собі унікальним форматом для газет, особливо щоденних. Книги, що видавалися більше десяти років тому, досі перевидаються новими тиражами, і це свідчить про великий запит на глибоку інформацію, аналіз, історичне спостереження.
Ще одна важлива ініціатива – Літня школа журналістики. Вона дозволяє віднаходити інтелектуальні перлини з усієї України, згуртовувати. Дуже правильно, що на Літній школі присутні не лише студенти з гуманітарних вишів, що там є представники різних регіонів України. Добре, що молоді люди мають можливість спілкуватися з людьми, які визначали і визначають порядок денний країни. Це дуже важлива ініціатива в формуванні майбутніх еліт України.
«День» робить дуже багато правильних речей. Стандарт «Дня» важливий тим, що він не є таким, що фіксує, віддзеркалює, а він творить, формує і задає напрямок. Можна лише побажати, щоб коло людей, долучених до цього процесу, розширювалося.
«ДЕНЬ» УСІ 23 РОКИ КЛИЧЕ ДУМАТИ, АНАЛІЗУВАТИ, ШУКАТИ ВІДПОВІДІ, СТАВИТИ ЗАПИТАННЯ»
Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI»:
– Відчувається, що тут зібралися ті, кому не байдужа українська душа, думка, слово, кому небайдужі ідеї просвітництва, освіти, всього світлого. А світло - це є день у прямому і «газетному» розумінні цього слова, мається на увазі газета «День». Світло приходить з днем. Газета виконує високу місію просвітництва. Це унікальне явище для української друкованої преси. У нас багато видань, але вони, як правило, бульварного характеру. Вони кличуть не думати, а споживати інформацію, яка часто є дезінформацією А «День» всі 23 роки закликає думати, аналізувати, заглиблюватися, шукати відповіді, ставити питання, знову шукати відповіді, і не нав’язує комусь свою думку, пропонує сценарний вибір, намагаючись показати панораму дня.
Я вперше на вечірці «Дня», і не очікував, що тут буде така неформальна, тепла, дружня атмосфера з цікавими екскурсами.
Щодо ініціатив «Дня», то відзначу Літню школу журналістики. Не тільки тому, що мене періодично запрошують, щоб щось розповісти там, а тому що це імплементація ідеї просвітництва, причому серед тих, хто потім несе слово в маси. А коректність подачі інформації – це дуже важливо.
«БЕЗЦІННИЙ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПРОДУКТ»
Олена ТЕРЕЩЕНКО (ЄСКІНА), екс-депутатка Київради, громадська діячка:
– Для мене той інтелектуальний продукт, який генерує газета «День» під керівництвом Лариси Івшиної, як повітря. Я просто жити без нього не можу, тому й тягне мене сюди, як магнітом. Це неймовірно, що в Україні є такі прекрасні журналісти, така чудова професійна команда, як у «Дні». Вони займаються величезною просвітницькою діяльністю і розкривають просто неймовірні речі. Тож той інтелектуальний продукт, який надає газета «День», безцінний.
Я неймовірно рада, що в нас є газета «День», бажаю процвітання, величезних професійних звершень і тримати цю високу планку й надалі, тому що на вас рівняються, з вас беруть приклад.
«48 ГОЛОСІВ, ЯКІ Є ЄДИНИМИ ТВОРОМ»
Леся ОЛІЙНИК, заслужений діяч мистецтв України:
– Говорячи про газету «День», наведу таку метафору з нашої старовинної хорової культури. Знаєте, скільки було голосів у хорі? 48. Уявляєте, 48 голосів, які співали кожен свою лінію, але при цьому результат був дуже злагоджений. Подібно й газета «День», яка має різні лінії: політика, суспільне життя, культура, історія. Кожен може знайти свій розділ. Звичайно, що я передусім читаю «Культуру», але які в газеті історичні есеї – це ж просто фантастика!
Загалом, «День» – це авторитет. Скільки існує газета, вона є флагманом, барометром того, що відбувається в Україні. Причому уникає (а це ж дуже складно) суб’єктивності, упередженості, тенденційності. І віддзеркалює те, що насправді діється. Більше того, газета «День» нині єдина, яка показує, що відбувається у культурі. Тільки ми готуємо проект, відділ «Культури» телефонує, запитує деталі для анонсу. Це лакмусовий папірець. Мені здається часом, що газета не тільки віддзеркалює, а й підштовхує до того, щоб ми щось робили. Це творча газета, аналітична, філософська, історична, мистецтвознавча. Такі 48 голосів, які є єдиним твором, що має назву газета «День».
