Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Вибір Полтавщини — вирішує!

Політолог Сергій ПРИХОДЬКО — про регіональну специфіку волевиявлення в Центрі України і перспективи нових облич
27 березня, 2012 - 00:00
СЕРГІЙ ПРИХОДЬКО

У ході політичних дебатів про електоральні симпатії українців експерти чи не найчастіше аналізують ситуацію на Сході та Заході держави, при цьому майже не звертаючи уваги на перебіг подій у Центрі. А, між іншим, роль і голоси цього «серцевинного» регіону під час багатьох виборчих кампаній були, без перебільшення, вирішальними для перемоги президентів, партій і блоків. Волевиявлення в Центральноукраїнських областях, хоч і достатньо точно відбиває загальнодержавні тенденції, все одно має особливості й подекуди навіть сюрпризи. Так, на місцевих виборах 2010 року приголомшливу перемогу в Полтаві здобула раніше невідома партія «Совість України», яка залишила далеко позаду регіоналів і «Батьківщину», а в селі Ковалівка Полтавського району тріумфувала націоналістична «Свобода» (19 із 24 мандатів), для котрої це був найвищий у процентному співвідношенні результат по Україні. Наскільки закономірним (або, навпаки, — випадковим) був цей успіх і чи є шанси на оновлення вітчизняного політикуму, невдовзі покажуть парламентські перегони-2012. Із якими настроями та очікуваннями готуються до них на Полтавщині, в інтерв’ю «Дню» розповів кандидат політичних наук, доцент кафедри політекономії Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Сергій ПРИХОДЬКО.

— Сергію Миколайовичу, наскільки змінилися електоральні симпатії на Полтавщині за останні роки? Які настрої домінують нині в регіоні?

— Звісно, якщо взяти весь період історії сучасної України, то виборчі вподобання полтавців частково змінювалися — від стабільно лівих до більш правих настроїв на початку 2000-х років. Це підтвердили й президентські вибори 2004-го, й парламентські перегони 2006-го й 2007-го, коли більшість людей в області проголосували за Блок Юлії Тимошенко. Полтавський електорат завжди характеризував прагматичний підхід, що й підтвердили вибори до місцевих рад 2010 року, на яких перемогу здобула Партія регіонів. Це й не дивно, адже це партія влади і з нею були пов’язані певні сподівання. Тому, вважаю, слід очікувати продовження подібної тенденції під час наступних кампаній: деякою перевагою користуватимуться регіонали, залишиться частина прихильників «Батьківщини», але можуть бути й якоюсь мірою несподіванки від нових політичних сил, які нещодавно з’явилися, — «Фронт Змін» і «УДАР». Також має шанси «Свобода», діяльність якої стала відносно помітною на Полтавщині останнім часом. Гадаю, приблизно в цих межах формуватиметься волевиявлення полтавців, хоча є й регіональні особливості. Наприклад, міста Кременчук і Комсомольськ голосують дещо інакше, ніж уся Полтавська область у цілому. А щодо депутатів, які балотуватимуться в мажоритарних округах, то тут складається цікава ситуація. Останні такі вибори в нас відбувалися 2002 року. Тоді більше половини голосів за партійними списками здобули представники опозиції: Соціалістична партія, «Наша Україна» і Комуністична партія. Натомість у одномандатних округах переміг лише один представник СПУ, а в решті — кандидати від тодішнього провладного блоку «За єдину Україну».

— Яким чином можна пояснити феномен раніше невідомої «аполітичної» партії «Совість України», що перемогла на місцевих виборах у Полтаві за списками й «мажоритаркою», отримавши в підсумку 34 мандати з 50?

— Цей феномен, ясна річ, пов’язаний з особистістю нинішнього полтавського мера Олександра Мамая, але, гадаю, такого приголомшливого успіху в «Совісті України» вже не буде. Навіть не через те, що очікування виборців утрачено, хоча й цей момент присутній. Якісь позитивні результати для цієї партії можливі хіба що в міських округах Полтави та в частині прилеглих сіл Полтавського району. І то це ще залежить від того, кого висуватимуть: одна справа — поставити на округ більш-менш відому людину, а інша річ — пропонувати того, кого виборці не знають. Зрозуміло, що для більшості жителів Полтавської області назва «Совість Україні» абсолютно ні про що не говорить, і тому не доводиться очікувати повного повторення результатів 2010 року на виборах до Верховної Ради 2012-го. Якщо простежити досягнення цієї політичної партії по Україні, то вона має тільки локальні здобутки, наприклад, на рівні міських голів Вінниці та Славутича Київської області.

— Чому, на ваш погляд, люди на Полтавщині охоче купуються на відомі передвиборчі технології: роздачу продуктових наборів, поїздки дітей у цирк і аквапарк? Чому їх нічого не вчить київський досвід?

— Коли людина отримує якийсь набір, її ніхто не зобов’язує голосувати певним чином. Як колись казали: «Беріть, це ви заробили». Тому слід покладися на власні міркування, а не бути вдячним за продуктові подарунки, й то, вважаю, вони вже пішли в минуле, бо людям цікаві серйозні послуги. Сільський електорат готовий підтримати того, хто проведе йому газ, хоча це більше діє на місцевих виборах. Під час кампанії до Верховної Ради, можна сподіватися, люди поставляться серйозніше й відповідальніше до свого волевиявлення та керуватимуться іншими мотивами. Для них матиме значення масштабна допомога, а не разові вкраплення. Крім того, результат виборів залежить ще й від того, наскільки компактним буде округ, які дуже полюбляють кандидати в депутати, оскільки там не треба витрачати багато коштів на подарунки. Тому те, що відіграло в Полтаві, в селі навряд чи допоможе.

— Нині в Україні часто говорять про потребу нових облич у політиці. Чи є на Полтавщині потенційні нові лідери з новими ідеями?

— На це питання важко відповісти, тому що вибори за мажоритарною системою відбувалися десять років тому. Але, гадаю, під час майбутньої парламентської кампанії люди орієнтуватимуться на бажано відому особистість, від якої варто чогось очікувати. Депутати, котрі проходили в мажоритарних округах 2002 року, в принципі, ще мають там певну підтримку. Виборці якщо й звертатимуть увагу на партійну приналежність, то робитимуть це далеко не в першу чергу. Полтавський виборець — прагматичний, і тому на якусь зовсім нову людину він дивитиметься з точки зору того, чи справді вона зможе щось зробити для вирішення його побутових проблем. Це достатньо стала тенденція. Тут не спрацьовує романтизований підхід: от, мовляв, прийшла нова, порядна, молода (чи, навпаки, — вже літня) людина. Усе залежатиме від того, чи вдасться кандидатові переконати виборців, що він спроможний розв’язати їхні місцеві проблеми, хоча, зрозуміло, депутати Верховної Ради не повинні цим займатися, але така орієнтація все одно йде. Головне — влучити в ціль. Якщо хтось розумний зможе витягти деякі виборчі листівки 2002 року та перевірити, хто що обіцяв і що зробив, то це буде цікаво. Опоненти можуть сказати: «Минуло десять років, покажи свої результати». Ця технологія теж може спрацювати, коли нею вдало скористуються.

— Ви зауважили, що полтавські виборці — прагматичні. Наскільки важливими для них є ціннісні, ідеологічні параметри, а не просто розрахунок, що хтось їм проведе газ?

— У принципі, якщо все зводити до спільного знаменника, то на Полтавщині так воно й є. Виборці, якщо й звертатимуть увагу на ідеологічні питання, то не в першу чергу. Ще років десять тому в області мали підтримку соціалісти, що зумовлювалося не тільки кризовою ситуацією в Україні, ностальгією, а й тим, що це все-таки були ліві з трішки національним ухилом, на відміну від комуністів. Однак під час парламентських кампаній 2006-го і 2007-го СПУ втратила більшість своїх прихильників. Узагалі можна сказати, що полтавський виборець є визначальним на перегонах. Це типовий сільський електорат Центральної України, голос якого часто є вирішальним. Тому політикам слід орієнтуватися на менталітет жителів цього регіону. Якщо, наприклад, у Росії спрацьовують питання про потужну державу й зовнішню політику, то в Україні кандидата, який почне про це говорити, м’яко кажучи, просто не зрозуміють. Це усвідомлюють і самі депутати, тому мовні, культурні й етнічні проблеми ніхто особливо не порушує. Головне — вирішення соціальних питань.

— У чому полягає специфіка Кременчука й Комсомольська, котрі голосують інакше, ніж Полтава? Чи впливає на це промисловий характер міст, де більшість голосів здобувають регіонали?

— Так, частково це пояснюється індустріальним менталітетом. Не буду говорити, що Кременчук і Комсомольськ однозначно орієнтуються на Росію, але національно-демократичні кандидати мають у них менший вплив. Хоча, якщо брати історію, то на початку 1990-х там перемагали на виборах демократи, наприклад журналіст Вадим Бойко, в містах був демократично налаштований електорат. Потім, очевидно, настали розчарування та зміна настроїв, бо в Кременчуці й Комсомольську також присутній прагматичний підхід, однак уже з промисловим ухилом.

— Чи є на Полтавщині потенціал для нових регіональних лідерів, тому що нині часто говорять про необхідність «підтягувати» нових людей з областей? І чи можна вважати Олександра Попова, колишнього мера Комсомольська, а нині — голову Київської міськдержадміністрації, своєрідним виразником прагнень полтавської еліти?

— Те, що Попов має політичне походження з Полтавщини, — це одна ситуація, але його справді важко назвати представником полтавського лобі в Києві, бо він більшою мірою працює в дусі партії влади. Полтаві складно конкурувати з промисловими монстрами — не ті можливості, не ті кошти. І тому коли депутати від Полтавщини виступають у Верховній Раді й обіцяють вирішити якісь проблеми, то треба поставити питання, чи зможуть вони ними займатися, адже в парламенті є люди з більш потужних областей. Ясна річ, що для Полтавщини пріоритетним є сільське господарство, але його проблеми можна вирішувати в контексті всієї України. Слід розуміти, що все робиться за чийсь рахунок, як у фінансових пірамідах: одним — додали, в інших — відняли. Мені розповідали, що в одне село, де люди не проголосували так, як треба, потім приїжджали й відрізали газ. Тому занадто прагматичний підхід може зіграти проти самих виборців, адже тоді не вдасться вирішити ні місцеві, ні загальнодержавні питання.

Сергій ШЕБЕЛІСТ, Полтава
Газета: 
Рубрика: