Нещодавно в обласному центрі Волині відбулася вулична вистава театру-студії «Гармидер» під назвою «ЛУЦЬКО, Дух міста» (нагадаємо, «День» писав про неї у № 106 від 19 червня). Неологізм, який вжила у своєму вірші лучанка за походженням і мешканка Києва вже майже два десятиліття Ольга Ольхова, може, несподівано і для неї самої стає дуже популярним, свого роду одним із брендів Луцька. «...І стільки простору — що вибухають крила, а розминутись — аж ніяк — завузько! Куди б я звідси тільки не ходила, я тут удома. І мені тут ЛУЦЬКО» — ось цей рядок із вірша. Чому ж неологізм так впевнено ввійшов у мову, що він означає і чому саме ним стали позначати особливу атмосферу в місті, за якою і їдуть туристи?
«Луцько» народилося якось абсолютно спонтанно, просто прийшло у вірші, як це часто буває з образами, — каже Ольга ОЛЬХОВА, доцентка кафедри кіно- і телемистецтва Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, членкиня НСПУ. — Місто дитинства, рідне місто — це не лише якісь знакові місця, пам’ятки, туристичні цікавинки — тут особливий настрій. «Луцько» — це і моя ностальгія за спокоєм і врівноваженістю міста, затишок і камерність його вуличок, радість від несподіваних і часто неминучих зустрічей — ота неможливість розминутися крилами, це слово виникло точно з закоханості в місто. Неологізм якось дуже швидко полюбився лучанами, бачу, що його активно використовують, особливо в соцмережах, а я щоразу радію, що цей настрій любові до свого міста множиться.
Я вже 19 років мешкаю в Києві і насправді рідко буваю в Луцьку — 4—5 разів на рік, приїжджаю до батьків, свекрухи. У Луцьку живе моя найближча подруга, яка опікується промоцією міста та туризмом у міській раді, ось звідки цей безперервний зв’язок із тим, що ж тут відбувається. Часом Луцьк і до мене в Київ приїжджає. А не такі вже часті візити — бо не відпускає ритм буденних справ — лише посилюють скучання за містом, ось і пишуться тексти. Маю і справді багато луцьких текстів, бо це, безумовно, мої місця сили — відчуваю енергетику цих місць, їхню історичну значимість. Звичайно, впливає і та інформація, яка циркулює навколо. Після вуличної вистави «Гармидера» написався вірш «Вежа»: після розмови з Катериною Теліпською, яка в розпачі пожалілася, що пам’ятка XV століття затиснута між городів та курників, що до неї навіть проходу немає — вірш став рефлексією на її емоції: «...Я ж — Вежа, велич, ось де мій уділ — я ще пильную Луцьк від бойовища. От тільки б розтоптати ліс кропив — мені б до вас було і вище й ближче. Так і живу: вціліла, в тісноті. Єдина мука, що я Воїн-Бранка. І тільки місячної ночі моя тінь крізь двір тікає вільною містянкою». Вистава ж відбувалася у дворику колишнього єзуїтського колегіуму, звідки вежу Чарторийських так гарно видно. Отак і вибудовуються ці зв’язки — з любові, дружби та вікових мурів поруч».
Віктор ГРИСЮК, політолог, громадський діяч, організатор джаз-фестивалів, ділиться: «ЛУЦЬКО — це затишно в першу чергу. Напевно, це більше, ніж стан душі, коли багато друзів з інших міст приїздить до нас у гості, то. з їхніх слів, найбільше їм запам’ятовується не замок, архітектура тощо, а якась особлива щемність, людяність мешканців.
Відкритість людей, простота, намагання приймати в місті ніби в себе вдома».
Катерина ТЕЛІПСЬКА, начальниця управління туризму та промоції міста Луцької міської ради, розповідає: «Після того як з’явився вірш Ольги Ольхової «Тут луцько», ми на якомусь інтуїтивному рівні відчули, що ось це «луцько» може стати новим брендом. Луцько — це особливий настрій, непорівнювані ні з чим відчуття затишку, доброзичливої гостинності, атмосфери спокою та тихої зачаєної радості — це визначення самої авторки. А й справді, одна з причин, чому до нас їдуть туристи — це особлива атмосфера, яка панує в нашому місті: скільки би людей до нас не приїхало, в Луцьку ніколи не буває тісно, в нас кожен знаходить місце до душі, яке найбільше відповідає його прагненням і потребам. Адже наші гості їдуть до нас за спокоєм, затишком, натхненням, відчуттям гармонії.
Сьогодні використання хештегу #тут_луцько лише на початку свого шляху. З легкої руки управління туризму та промоції міста ми випустили його в люди і людям це слово сподобалось. Наразі #луцько широко використовується у соціальних мережах, стало назвою першої вуличної вистави «Луцько. Дух міста» від театру Гармидер. Наш центр туристичної інформації сьогодні розробляє лінійку сувенірів з його використанням, а управління готує нове промоційне видання.
Проте вважаємо, що найголовніше домогтися того, аби це слово активно використовували лучани та гості міста, щоб уся сфера обслуговування гостей дарувала відчуття доброзичливої гостинності, аби до Луцька хотілось повернутися ще. Аби кожен, розповідаючи про наше місто своїм друзям і рідним, міг щиро і впевнено сказати: «Туди варто їхати, бо там луцько!» Вежа Чарторийських — єдина з восьми веж Окольного замку, що залишилася до наших днів. Захована, маловідома, малопомітна. Та в межах проекту «Нове життя старого міста: ревіталізація пам’яток історико-культурної спадщини Любліна і Луцька» за кілька років стане одним із магнітів та історичних центрів Луцька».
