Коли перед Леонардо да Вінчі постала проблема як боронити Батьківщину, він сміливо використав механізм, який у театрі називають Deus ex machina — «Бог з машини». До розміщеного на довгій дерев’яній балці підйомного блоку прив’язували камінь або металеве ядро — піднімали, відтягували й запускали в гущу ворогів або трощили стіни.
Про музичні струнні інструменти згадали коли знадобилося випускати залпи стріл, каменів та іншого. Найважливішим для прицільної стрільби у воєнних машинах, що функціонували за моделлю струнних музичних інструментів (балісти, катапульти, скорпіони) було налаштування канатів за допомогою визначених звуків. Аби поцілити треба було прислухатися.
Театр найпершою проблемою свого існування завжди вважав здатність чути людину, суспільство, Всесвіт.
Кількість людей мистецтва, зареєстрованих як кандидати в депутати Верховної Ради України сягнула 80 осіб... І якщо спочатку я домагався в колег дізнатися навіщо їм це потрібно, то сьогодні (менш за все з отриманих відповідей) дійшов висновку, що не стільки якісь фахові знання потрібні представникам народу у владі, як просте вміння слухати й чути.
Саме ці домінанти визначають театральні фестивалі-камерні за форматами вистав, а не за масштабом мислення.
Італійське культурне об’єднання Mimesis разом із відділом культури невеличкого містечка Monsummano Terme провели «ABC-фестиваль» із метою переосмислення способу творення культури, щоб він ставав інструментом здатним генерувати суспільство. Просто кажучи. аби те, що є нині в людях виявлялося через спілкування ініційоване мистецтвом.
Серед великої кількості заходів — читань, концертів, шоу, які мобілізували громаду, підносили її ресурси і таланти, значною подією була вистава «Еквілібристи» «Театру Ів Монтан». Драматургія, що складається здебільшого з видінь мозаїки різних театральних кодів, у пошуках мови, здатної передати парадокс між легкістю та інтенсивністю, неусвідомленістю і проблематичним характером невеликих щоденних драм, які позначають шлях становлення Я підлітка.
Глядачі — батьки й діти — бо постановка передбачає сімейний перегляд, у розмові по виставі з її творцями нібито виговорювали щось дуже особистісне, місцеве, яке виявлялося важливим для всіх. Лунала нота Я. Ця нота шукає гармонії в музиці людського життя.
Міжнародний фестиваль моновистав «Відлуння» відбувався в Хмельницькому монотеатрі «КУТ», який заснував 27 років тому і до сьогодні своїм людським Я живить народний артист України Володимир Смотритель. Кожна нова вистава цього актора надихає його прихильників радіти безмежності таланту, безкінечності закладеного в людину творцем. Колеги з семи країн виходили на кін від абсолютної неможливості промовчати їм наболіле. Якщо спробувати підсумувати, йшлося про нову для людства ситуацію, пов’язану з одвічною проблемою: індивідуальним і автономним духовним ресурсом.
Іммануїл Кант доводив, що реальність завжди постає перед людською свідомістю як хаос, тому людина опиняється перед необхідністю вносити до неї сенс, робити її співзвучною до перетворень. Нині наддержава це не питання території, природних багатств, комфорту проживання... Це прихисток геніїв, які своїми особистими інтелектуальними винаходами здатні виходити на планетарний контакт і якщо персональний духовний ресурс можна порівняти з володінням персональним комп’ютером, то автономний духовний баланс виводить людське Я на рівень лише йому доступних систем пошуку знання про себе і Всесвіт, знання про єднання з вічним і безмежним.
Про це говорили «Остання година Негоша» («Чорногорський Національний театр», Чорногорія), «Історія пана Зоммера» («Замковий театр», Литва) врешті й вистава «Сузір’я» (Україна) «Бій з тінню» за романом Драґослава Михаїловича у виконанні Володимира Голосняка.
Роздуми про вічне бажання подолати недоладність людського «Я» наповнювали вистави ІІІ Міжнародного театрального фестивалю камерних вистав AndriyivskyFest.
У притчі «Звірячі історії» Харківський «Театр 19» кумедно оповідає про індичок-філософів, з’ясовуючи яка кукурудза смачніша, радіючих і не думаючих, що їх просто відгодовують до столу. Вистава варшавського Teatr Druga Strefa «FINDE...» плакатно і чутливо водночас засуджувала торгівлю тілом, російську агресію в Україні, заміну людських імен на номери в звітних документах.
Усі три літні театральні фестивалі наголошували особливу гостроту потреби дослуховуватися до свого Я, аби ставало воно відповідальнішим, значущим, таким, яким робило б кожну людину неповторною цінністю в неоціненному багатстві людства.
Шопену мама часто пропонувала слухати музику лежачи під роялем на якому вона грала... аби він вслухався у вібрації, сприймав музику як фізичний досвід.
Дослухатися театральним досвідом до свого «Я» — стало закликом фестивалів.
Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України
