Соціальне благополуччя народів базується на соціальному (тобто політичному, економічному, правовому, моральному) порядку. Нормальний соціальний порядок — це стан суспільства, що виникає в результаті функціонування соціальних феноменів відповідно до природних законів життя суспільства. Правовий порядок (правопорядок) є фундаментальною складовою соціального порядку. Його можна визначити як стан суспільства, що виникає в результаті функціонування соціальних феноменів відповідно до законів природного права, закріплених людьми в чинному законодавстві.
Як свідчить досвід, існує закономірність: чим досконалішим є соціальний порядок (і його складова — правопорядок) у суспільстві, тим благополучнішим є життя людей. Цю закономірність доволі повно відображає притча. Колись одна людина прийшла до мудреця й запитала в нього: «Що мені слід зробити, щоб мій син був щасливим?» Мудрець відповів: «Зроби так, щоб твій син був громадянином держави, де найкращий порядок!» Не праця або земля, природні копалини й тому подібне, як може здатися на перший погляд, а саме правопорядок є джерелом благополуччя людей. Досить придивитися до способу життя різних народів світу, щоб виявити закономірність: найблагополучнішими є ті народи, в яких найкращий правопорядок.
Відповідно до цієї закономірності слід зробити висновок: жодні реформи в сучасній Україні не можуть дати бажаних реформаторам результатів, якщо вони не будуть пов’язані зі створенням в Україні прогресивного соціального, зокрема й правового, порядку. Наприклад, на цій закономірності базувалася реформа американського суспільства, здійснена під керівництвом президента Франкліна Рузвельта у відповідь на соціальну кризу, породжену Великою депресією. В основі розробленого за останнім словом науки під його керівництвом «Нового курсу» були заходи для створення нового, прогресивного соціального (й правового) порядку. Тому стали успішними здійснювані відповідно до «Нового курсу» політичні, економічні, правові й моральні реформи в США.
Виходячи із цього й слід зробити висновок про унікальну роль правопорядку для прогресивного розвитку українського суспільства. Відсутністю усвідомлення цієї ролі українськими реформаторами пояснюються, на нашу думку, хронічні невдачі всіх проектів реформ в Україні. Злочинність та інші правопорушення, що руйнують правопорядок, зводять нанівець будь-які політичні, економічні, правові й моральні реформи в Україні. Особливо це стає очевидним, якщо дослідити, наприклад, роль корупції в протидії соціальному (політичному, економічному, правовому, моральному) прогресу в Україні. Її руйнівна дія на політику, економіку, право, мораль перетворює благі наміри реформаторів на протилежні до цих намірів результати.
В Україні сьогодні симптоми кризи правопорядку очевидні. Інтегральною ознакою цієї кризи є такий феномен, як зловживання законом. Це зловживання виявляється двома способами. Перший спосіб зловживання законом — це корупція кризового типу, злоякісний характер якої виявляється в тому, що сьогодні в нашій країні хабара треба давати не лише за здійснення незаконних діянь, а й за те, що належить громадянам згідно із законом. Таким чином, грошима підміняється закон: «гроші — сильніші за закон». Другий спосіб зловживання законом — це монополія державної влади на використання закону. Таким чином, закон стає всього лише «слухняним» інструментом в руках людей, які мають владу, тобто в наявності ознака: «влада — вища за закон». Тому той, хто сьогодні в Україні хоче бути вищим за закон, бореться за владу, а той, хто хоче бути сильнішим за закон, обзаводиться відповідними сумами грошей. За допомогою влади й грошей відбувається експлуатація закону на шкоду тим, хто в нашій країні не має ні влади, ні грошей.
Такий стан речей перешкоджає формуванню в Україні правопорядку, без якого неможливе благополуччя народу.
Де ж вихід? Якщо придивитися до досвіду прогресивних суспільств, то можна виявити закономірність: «якою є правова культура народу — такий правопорядок він і має». Той факт, що в Україні нині діє формула «гроші — вищі за закон, а влада — сильніша за закон», — це віддзеркалення дефекту правової культури громадян. «Правове» громадянське суспільство та «правову» державу можуть розбудувати лише «правові» громадяни, тобто громадяни з розвиненою правовою культурою. І ніхто крім них цю місію виконати не може — таким є закон суспільного розвитку. Звідси висновок: лише те, що сприяє формуванню правової культури у громадян України, приведе до процвітання нашої країни. І той, хто може цьому допомогти, — найбільше може зробити для України!