Що таке «урочиста Академія»? Це словосполучення відносно нове. Ідеться про зібрання (зазвичай інтелектуальне), присвячене певній урочистій події — ювілею, публікації новаторської, загальнозначущої книги, зустрічі з визначною людиною, вшануванню пам’яті видатних особистостей... Такого роду заходи, і це позитивне явище, набувають дедалі більшого поширення в Україні.
Урочиста Академія, яка відбулася 3 грудня в Будинку вчених у Києві, увібрала в себе декілька складових. По-перше, було відзначено день народження великого філософа Григорія Савича Сковороди (цікаво, що назва заходу: «Світ ловив мене, та не спіймав...» — це, власне, знаменита цитата із творів «Українського Сократа»). І хоч цього року «сковородинська» дата зовсім не кругла (297 років — видатний мудрець народився 3 грудня 1722 року в Чорнухах на Полтавщині), проте не забуваймо, що Сковорода писав не про швидкоплинне, не про суєтне, а про вічне, про Буття й людину. Тому його спадщина була і залишається високоактуальною, зокрема, є навіть окрема галузь науки, започаткована мислителем — «філософія серця», в центрі якої людина.
По-друге, цікавим було «Свято українського словника», також у межах Академії, де йшлося про формування національної словникової бази України, до певної міри і про роль та місце словників в історії людства (хоча про це було згадано вкрай стисло і лаконічно). Таке свято відбувається уже вчотирнадцяте поспіль, і це — хороша традиція, адже словники — образно кажучи, карти мовної української Галактики — річ винятково важлива для духовного визначення нації (і до Сковороди це теж має безпосередній стосунок: згадаймо, що він був не лише видатним філософом, а й блискучим письменником, який умів і любив працювати над словом). Академік Володимир ШИРОКОВ, керівник Українського мовно-інформаційного фонду, розповів присутнім про цикл видань із серії «Словники України», здійснений фондом спільно з видавництвом «Довіра», починаючи ще від 1994 року; створено електронний словник, виготовляються лексикографічні диски «Словники України»; готується до друку черговий, уже десятий том 20-томного «Тлумачного словника української мови».
Все це — винятково важливо. Але, безперечно, найбільшу увагу присутніх викликав наступний, 3-й пункт порядку денного Академії, а саме: представлення «гарячого», сигнального примірника офіційного академічного видання нового «Українського правопису», підготовленого видавництвом «Наукова думка» НАН України, ретельно вичитаного і, нарешті, видрукованого.
Тепер цей «Український правопис» має стати визначальним у роботі вчителів, викладачів, журналістів (зауважимо це!) — взагалі всіх українців, які щодня працюють з рідним словом.
Безперечно, завершення копіткої роботи над «Українським правописом» (вона тривала від 2015 року, коли була створена Українська національна комісія з потань правопису на чолі з двома співголовами: віце-президентом НАН України, академіком Сергієм ПИРОЖКОВИМ та професором Максимом СТРІХОЮ від Міністерства освіти і науки України) — це величезна суспільно важлива подія. Щоправда, Сергій Іванович Пирожков трохи «притлумив» урочисті вітання, зауваживши, що про абсолютний успіх говорити ще трохи зарано, бо не всі згодні з нормами «Правопису». Щоправда, віце-президент НАН України вважає це нормальним: адже «ідеального» правопису немає й, вочевидь, бути не може, незадоволені будуть завжди. Проте головне, що вже є сигнальний примірник офіційного, унормованого Правопису, і це дуже важливо. Маємо результат чотирирічної напруженої праці робочої групи (у складі Української національної комісії) на чолі зі знаним філологом, членом-кореспондентом НАН України Світланою ЄРМОЛЕНКО.
Академік Сергій Пирожков зазначив, що правопис, на відміну від «неофіційних» сфер мовлення, — це річ уніфікована, і в тому полягає його значення і вага. Це — атрибут високорозвинених, цивілізованих націй. Промовець навів слова Юрія Шевельова, який наголошував, що правописна кодифікація, як, до речі, і словникова система, то є «штучний витвір високорозвиненого суспільства, а не відтворення почутого з вуст народу».
Віце-президент НАН України нагадав, що узгоджений проєкт Правопису, який, поза сумнівом, є результатом компромісу, ще наприкінці жовтня 2018 року було схвалено на спільному засіданні Президії НАН України та Колегії Міністерства освіти і науки України, а у травні поточного року — остаточно затверджено під час засідання Кабінету Міністрів України (при цьому промовець застеріг від використання численних «піратських» видань Правопису, скачаних із різних, доволі сумнівних інтернет-джерел, і закликав спиратися виключно на представлене академічне видання).
Професор Максим Стріха зазначив, що давно назріла робота над оновленням Правопису раніше щоразу розбивалася об якорі, частина з яких була не так філологічного, як політичного характеру. Тепер ця праця, нарешті, здійснена. А знаний мовознавець, професор Богдан АЖНЮК зауважив: компроміс у цій справі був неминучим — інакше нічого б не вдалося зробити. Компроміс, умовно кажучи, між «здоровими традиціоналістами» і «здоровими радикалами». І переважна частина філологів зійшлася на тому, що це — документ, добрий для свого (саме для свого!) часу. А професор Світлана Єрмоленко зауважила, що ця книжка — плід праці не лише цієї правописної комісії, тут відбиті етапи становлення єдиної української літературної мови (словники 1918, 1921, 1927, 1933 і 1946 років). І нарешті, слова академіка Володимира Широкова: «Ця невелика книга насправді «томов премногих тяжелей»!
* * *
Чудовим, естетично вражаючим завершальним акордом Академії виявилася літературно-пісенна композиція «Сад божественних пісень» за творами Сковороди (автор сценарію Віра Мельник, виконавці — дует «Сестри Галина та Людмила Турчак» і дует «Простір музики»). Направду, свято українського слова та української мудрості виявилось чудовим!
