Цей новий статус значить: жодних вирубок чи будівництва доріг. Від його отримання ліси відділяють розгляд Департаментами екології Закарпатської та Івано-Франківської області, а також рішення обласних рад про надання цього статусу. Якщо все вдасться, то площа пралісових пам’яток природи України збільшиться в 200 разів (поки що їхня площа дорівнює 100 гектарам у Львівській області). Тож як WWF Україна (World Wide Fund for Nature — Всесвітній фонд природи. — Ред.) разом з іншими нашими організаціями вдалося це організувати? Відповіді давали днями на пресконференції.
«ПРАЛІСИ ПОТРЕБУЮТЬ ПЕРШОЧЕРГОВОЇ ОХОРОНИ Й ЗБЕРЕЖЕННЯ»
Надання українським пралісам офіційного статусу пам’яток природи — один із найвагоміших проєктів WWF Україна в Карпатах. Це закономірно випливає з загальної стратегії організації, в якій лісове питання є одним із пріоритетних, оскільки ліси багаті на біорізноманіття, зберігають клімат і забезпечують потреби людини. Заходи щодо цього здійснюються в таких напрямах: збереження найцінніших лісів; запровадження практик сталого ведення лісового господарства (що враховує екологічні, соціальні та економічні умови); відновлення лісів на тих землях, де вони були раніше, але зникли через господарську діяльність людини. «Збереження пралісів є українським внеском у цей світовий напрям WWF. Праліси є тими найціннішими лісами в Україні, які потребують першочергової охорони й збереження», — зауважує Андрій ПЛИГА, керівник лісового напряму WWF Україна.
Відповідність яким критеріям передбачає поняття «праліс»? Про це детальніше розповів Михайло БОГОМАЗ, координатор проєкту з підтримки сталого лісового господарства WWF Україна. Виявляється, що «праліс» — це відносно новий термін, який був уведений через зміни законодавства. Щодо критеріїв, то найперший очевидний — це вік. У середньому, за методикою, що є в Україні, пралісом вважається той, якому більше ста років. Крім того, він має вирости природним шляхом, тобто не бути посадженим людиною. Тож логічно, і це третій критерій, що в ньому мають бути лише ті види, які притаманні цій території. Четвертий критерій (як стане зрозуміло — часто вирішальний) — у цьому лісі мають бути відсутні свідчення антропогенного впливу: дороги, рекреації. Попри доволі жорсткі вимоги, таких територій у Карпатах багато.
Збереження пралісів — це не просто питання того, як ми ставимося до природи. Їхнє збереження має кілька прагматичних причин, на які теж вказав Михайло Богомаз. Насамперед, напевно, найбільш актуальне для українців питання — ці ліси часто є тим «буфером», який приймає на себе значні опади, зменшуючи їхні потоки в долину. До того ж вони важливі біорізноманіттям і насіннєвою базою, а також тим, що є своєрідним «депо вуглецю», який накопичували століттями. Якщо їх спалити, то кількість виділеного вуглекислого газу буде величезною. І, ясна річ, причиною є й туристична привабливість.
ПЕРЕФОРМАТУВАННЯ ЛІСІВ У ЗМІШАНІ ТА БАГАТОВІКОВІ
Ще однією важливою причиною збереження пралісів є наукова складова. «До нас приїжджають науковці, які вивчають праліси, особливо з Західної Європи, тому що в Німеччині чи Нідерландах таких ділянок фактично не лишилося. Вони їздять в українські, наприклад, букові ліси й переносять цю систему функціонування екосистеми на свої терени», — розповідає Михайло Богомаз.
На одному з компонентів цієї наукової частини детальніше зупинився Володимир РЕВУЦЬКИЙ — начальник відділу лісовідновлення і лісорозведення Державного агентства лісових ресурсів України. «Останнім часом у Європі розпочалася зміна підходів до ведення лісового господарства, яка передбачає наближення до природи лісівництва», — зауважив він.
Що саме це означає? Як пояснив Володимир Ревуцький, на сьогодні застосовується ведення лісового господарства за так званим методом класів віку, тобто «створюються переважно одновікові насадження на будь-яких площах після суцільних рубок». А потім, за певний період часу, ліс знову вирубується. Ще один важливий штрих — такі ліси переважно однорідні за складом. Цей метод, як розповів експерт, теж прийшов до нас із Західної Європи, його почали використовувати для більших прибутків, але водночас такі ліси в своїх біологічних властивостях менш стійкі й мають менше біорізноманіття.
Перехід на новий принцип ведення господарства, наближений до природи, передбачає переформатування одновікових, чистих лісів у змішані та багатовікові. А для цього потрібно мати зразок, як саме потрібно це впроваджувати, і цим прикладом, за словами Володимира Ревуцького, є праліси. На практиці це означає, що нарешті не буде суцільного зрубу, а для потреб народного господарства будуть використовувати окремі дерева. На жаль, як зазначив Володимир Ревуцький, такий спосіб ведення господарства буде стосуватися не всіх лісів, а тих, наприклад, де заборонені рубки головного користування, але дозволено ведення господарства.
ПЕРШІ СПРОБИ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЙСТАРІШИХ ДІЛЯНОК ЛІСУ ДАТУЮТЬСЯ ЩЕ 1908 РОКОМ
Попри значну цінність лісів, конкретні кроки в цьому напрямі почали здійснюватися порівняно недавно. Хоча якщо взяти ширший історичний контекст, то перші спроби збереження найстаріших ділянок лісу датуються ще 1908 роком, як розповів Андрій Плига. «Ці спроби були в Австро-Угорській імперії в Закарпатті. Уже в ті роки, перед Першою світовою війною, була створена мережа резервації для букових лісів. Такі спроби продовжилися в міжвоєнний період, 20-ті, 30-ті роки. Ця мережа, яка була створена перед Першою світовою війною, була значно розширена, плюс були додані ділянки на Прикарпатті. Варто зауважити, що до охорони тоді долучався навіть митрополит Шептицький», — зазначив Андрій Плига. Та все ж багато з тих ділянок зазнали значного впливу, особливо під час післявоєнного відновлення. Необхідний був новий етап захисту українських лісів.
Він, власне, і здійснюється. Нині, як зазначають експерти WWF Україна, в національно-природних парках і в біосферних, природних заповідниках міститься приблизно 25 тисяч гектарів. Але це не охоплює територію всіх лісів, це лише 20% від того, що потрібно зберегти, як поділився Михайло Богомаз. Тому було проведено низку заходів, щоб збільшити кількість збережених лісів.
За словами Андрія Плиги, першим кроком можна назвати підписання Карпатської конвенції (2003), у ній офіційно зазначено, що маємо на увазі під пралісами (визначено критерії для надання цього статусу) та квазіпралісами (старі ліси, але в яких відбувався незначний антропогенний вплив у минулому). Приблизно десять років тому почалися перші роботи з ідентифікації за критеріями пралісів українських Карпат (це здійснювали WWF Україна в співпраці з іншими громадськими, науковими організаціями та установами).
2017 року, пояснює Андрій Плига, був підписаний закон про праліси, а згодом на базі методики Карпатської конвенції була затверджена методика на національному рівні (в травні 2018 року). Наступним кроком стало набуття пралісами офіційного статусу відповідно до наших національних критеріїв. І почалася співпраця з Держлісагентством, якому належить понад 70% лісів.
«До нас звернулися представники WWF Україна, і ми тоді надіслали листа в наші карпатські обласні управління, щоб вони утрималися в цих запропонованих ділянках (до визначення їхнього остаточного статусу) від проведення будь-яких господарських заходів... І в більшості випадків наші підприємства припинили там проведення рубок. Потім був польовий етап, коли кожна ця ділянка обстежувалася і щодо кожної мав бути зроблений висновок: підходить вона до пралісів, відповідає вона вимогам, визначеним законодавством, чи не відповідає», — розповідає Володимир Ревуцький.
Під час польового етапу були визначені також території, які не можуть бути зараховані до пралісів. Михайло Богомаз пояснив це на прикладі: «У Карпатах є кілька ділянок, яким понад 300 років. Це згідно з матеріалами лісовпорядкування. Одна з них під охороною — на території Карпатського біосферного заповідника, а друга ділянка — Брошнівський лісгосп. Це дуже глуха частина Івано-Франківської області, хребет Аршиця. Частина з ділянок не потрапила до пралісів, за цією методикою, тому що десь є дороги, десь — вирубки. Але там справді є 300 — 350 літні ялиці. І нині ведеться робота, щоб ці ліси, які не під охороною і не потрапили до документів щодо пралісів, проте сусідять з ними, за іншими механізмами поставити під охорону».
ГОЛОВНІ ЯЛИНКИ — В КАРПАТАХ
Назвою пресконференції стало питання: «Де росте головна ялинка України?». Як підсумувала керівниця з комунікацій WWF Україна Тетяна РЯБОКІНЬ: «Напередодні новорічних свят нас усіх дивним чином тягне до місць, де стоять ялинки. Але WWF Україна вважає, що головні ялинки розташовуються там, у Карпатах. І це той подарунок, який ми можемо зробити якраз напередодні свят, якщо ця справа завершиться погодженнями обласних управлінь екології двох областей і фінальним рішенням обласних рад». Очікуватимемо на цей подарунок для Карпат, а отже, й для всіх українців.
