Ультимативний фінансовий шок — результат, який продемонстрували фондові майданчики по всьому світу в понеділок, 9 березня. Семивідсоткове падіння провідних біржових індексів у Азії, Європі та Америці відбувалося надзвичайно хаотично та виявилося небувалим феноменом десятиліття. Масштаби обвалу експерти вже розцінили як ремінісценцію глобальної кризи 2008—2009 років. Рецесія тривалий час пророкувалася економічними гуру і видається, що зараз обставини для її старту збіглися якнайкраще. Епідемія коронавірусу справила визначальний ефект на уповільнення темпів зростання світової економіки, спровокувавши падіння глобального попиту. На її тлі нещодавні перипетії з Брекзітом чи загостренням ситуації в Перській затоці видаються дрібницями. Недостатній світовий попит, невизначеність та ризики, породжені американо-китайським торговельним конфліктом, змусили постачальників вуглеводнів та мінеральних ресурсів жорстко боротися за своє місце на ринках, вдаючись до цінових війн.
Стан справ та перспективи розвитку України перебувають у залежності від поточного тренду цін на ресурси. Їх коливання впливають на вартість експорту, платіжний баланс, доходи підприємств та добробут громадян. У 2019 році на сировинні галузі економіки припадало 65% експорту, зокрема 38% — на сільське господарство та 27% — на руди металів та продукцію чорної металургії; в них створювалося майже чверть ВВП. Криза, що ось-ось охопить світову економіку, призведе до зміни цін на весь спектр товарів і послуг, а через них вплине на поточну ситуацію та довгострокове економічне зростання України.
ЦІНОВІ ГОЙДАЛКИ ПІД ЧАС СПАДУ
Під час кризи ціни на агропродукцію виявляються чутливими до падіння кон’юнктури світової економіки, але зазнають помірного зниження в порівнянні з іншими сировинними товарами. Динаміка їх зміни більшою мірою залежить від ситуації довкола нафти, ціна на яку продемонструвала 30% падіння під час обвалу, що спостерігався 9 березня. Продукти, які використовуються для виробництва домішок до нафти (кукурудза, рапс), насамперед зазнають здешевлення. У відповідь споживачі розширюватимуть їх використання, переорієнтовуючись від традиційних зернових культур, наприклад, рису та пшениці, чим зумовлюють плавне зниження і їх ціни також.
На пшеницю значно вищий вплив, ніж на інші культури, справляє її врожайність, зумовлена погодними умовами. Ціна рису коливатиметься під впливом політичних заходів, застосованих ключовими країнами-експортерами рису для обмеження торгівлі та країнами-імпортерами для створення своїх стратегічних запасів зернових. На ціну соєвих культур справляє вплив брак пропозиції, який виникає, коли виробники скорочують площу посівів під сою на користь інших культур. У зв’язку з падінням доходів, зумовлених кризою, відносно дорогі м’ясопродукти в раціоні населення зникатимуть, що знизить ціни на продукцію тваринництва та кормового рослинництва, присутніх у структурі вітчизняного експорту.
ТРАНСМІСІЯ КРИЗИ НА АГРАРНИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ
Перше, що очікує на Україну в разі початку глобальної економічної кризи, — втеча іноземних інвестицій, яка провокуватиме брак доларів на національному валютному ринку та чергове здешевлення гривні. Якщо криза спалахне навесні, то замість очікуваної девальваційної премії (а 80% агропродукції експортується) вони зіткнуться з проблемами, зумовленими підвищеними витратами на закупівлю добрив, хімікатів, насіння та палива. Останні на вітчизняних ринках представлені в більшості імпортними зразками, механізми здешевлення їх вартості диверсифікації джерел постачання в Україні для кризових ситуацій не відпрацьовані, а отже, під загрозою опиниться посівна 2020 року.
Хоча закредитованість аграріїв України є помірною, значна частина позик залучена ними від вітчизняних фінансових установ. Скорочення кредитних ресурсів у розпорядженні останніх унаслідок кризи створить тиск на дрібні та середньодрібні фермерські господарства, обмежить їх можливості механізації виробництва, закупівлі добрив та якісного насіння, заохочуватиме економити на хімікатах. Результатом подібної ситуації стане тимчасове падіння врожайності та обсягів експорту за підсумками року.
Більш серйозна загроза від браку кредитних ресурсів проявиться в разі накладання економічної кризи на запровадження в Україні ринку землі, який викликатиме необхідність викупити земельні ділянки в пайщиків. Найочевиднішим механізмом розпродажу стане викуп у кредит, для чого аграріям може додатково знадобитися від 60 до 150 млрд євро. В умовах жорсткої нестачі дешевих кредитів на новоутвореному ринку землі ділянки розпродаватимуться за несправедливою ціною, матимуть місце спекуляції та зловживання. Прихід прямих іноземних інвесторів на високоризиковий вітчизняний ринок землі буде малоймовірним, можливим варіантом їхньої участі стане створення спільних підприємств із українськими резидентами. Як наслідок земельна реформа виявиться невдалою: втрат зазнають не лише фермери, а й селяни, що є власниками паїв.
ГЛУХІ КУТИ ТА ЗАКУТОЧКИ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ
Ціни на продукцію вітчизняного гірничо-металургійного комплексу (ГМК) корелюють з цінами не лише на вуглеводні (електроенергія, транспортування), а й прямо залежить від темпів зростання світової економіки, обсягів глобального попиту, які, як зазначалось, падають. В умовах рецесії світової економіки вітчизняний ГМК виявиться більш ураженим, ніж АПК.
З огляду на високу капіталоємкість галузі більша частина інвестицій тут завжди спрямовувалася на ремонт та модернізацію головних фондів; повне переобладнання або заміна засобів виробництва — радше виключення, ніж правило. Причинами цього явища є значна закредитованість галузі, відсутність у виробників вільного капіталу, низька прибутковість, породжена надлишком виробничих потужностей у світі. Кредитні ризики для підприємств галузі — одні з найвищих за умов ймовірної кризи.
Конкурентною перевагою українського ГМК завжди була вертикальна інтеграція, що забезпечувала контроль над всіма ланками виробництва (сировина — напівфабрикат — кінцевий продукт). Це зокрема давало змогу металургам економити на сировинних витратах у порівнянні з європейськими чи китайськими конкурентами. На міжнародних ринках український ГМК зберігав нішеву спеціалізацію на виготовленні напівфабрикатів. У країнах Європи, Близького Сходу та Північної Африки, які є ключовими ринками збуту вітчизняних металургів, головними конкурентами для нас є російські компанії. Загострення боротьби з ними в умовах спаду не обіцяє для українських металургів нічого гарного: вони не мають проблем із сировиною (коксівним вугіллям), вартістю електроенергії та обмеженості в кредитному важелі.
Вразливим місцем, що обмежує успішну конкуренцію вітчизняних ГМК на міжнародних ринках залишається не стільки транскордонна, скільки внутрішня логістика — неефективність транспортних послуг Укрзалізниці, мілководні порти, корупційна складова. Для зниження втрат від світової кризи металургійна галузь потребує розвитку внутрішнього попиту, який значною мірою пов’язаний із динамікою будівельного сектору, а також інфраструктурними проєктами. Сприяти залученню інвестицій до них у ситуації посиленої кризою невизначеності вкрай складно.
На порозі кризи металургійна галузь по всьому світу, і в Україні зокрема, відрізняється низьким ступенем консолідації. Угоди зі злиття та поглинання тут є малопоширеними, оскільки країни з розвинутим металургійним виробництвом зберігають за нею патерналістський контроль із безпекових та соціальних міркувань. Отже, портфельні інвестиції в галузь є низькоефективними, їх прибутковість залежить від ступеня державного захисту ГМК від зовнішніх конкурентів. За таких умов глобальна криза радше сприятиме посиленню поточного застою в галузі, а не її радикальному очищенню та оновленню.
КРИЗА НЕБЕЗПЕК ЧИ КРИЗА МОЖЛИВОСТЕЙ
Оскільки зв’язки між експортними секторами України та національною економікою на мікрорівні залишаються слабкими, то зовнішня вразливість України до кризи буде надзвичайно високою. Під час кризи 2009 року, коли вся економіка обвалилася на 15%, аграрний сектор скоротився на 2%, добувний — на 10%, а переробний — на 26. За нинішніх умов падіння може виявитися значно глибшим та тривалішим. Особливо це стосується капіталомісткого ГМК, який діє як анклав — внутрішнім ринком споживається менше як 40% його продукції — та не створює додаткового попиту та робочих місць у суміжних секторах економіки.
Криза, що розпочнеться, сприятиме також оптимізації вітчизняного аграрного сектору за рахунок заміни аматорів професіоналами, укрупнення господарств, які зможуть використовувати ефект масштабу. Хоча цей процес протікатиме болісно, українське сільське господарство навіть зберігає деякі резерви для нарощування експорту за рахунок відновлення системи іригації, використання просунутих технологій, якісного насіння, покращення операційного менеджменту і зняття проблеми нестачі кадрів. Для ГМК криза несе в основному кредитні ризики. Але пляшечковим горлечком для відновлення обох секторів може стати низька адаптованість інфраструктури до їх потреб через брак транспортних засобів, шляхів транспортування від заводів/сховищ до портів, перевалки в портах.
Найочевиднішою стратегією захисту від вразливості до цінових шоків на міжнародних ринках та посилення антикризової стійкості економіки є диверсифікація структури експорту. Переорієнтація на продаж проміжних, кінцевих товарів та послуг має перетворитися на мету державної торговельної політики нового Кабміну. Лише таким чином, як доводить світовий досвід, можна протистояти погіршенню умов торгівлі сировиною та сприяти довготривалому зростанню країни.
