Зайнятість і комунікація — це універсальні речі, щоб не впадати в депресію. Як на карантині, так і в нормальних життєвих умовах. Але під час карантину додається невизначеність. Вона підриває віру в завтрашній день, руйнує відчуття впевненості в майбутньому, наші плани і цілі. Від невизначеності дуже багато людей сьогодні страждає. На щастя, кожен із нас може корегувати свою поведінку в складних обставинах — використовувати ресурси (свої особистісні, а також ресурси інших людей — соціальний капітал), а також бути для інших ресурсом — щоб разом з іншими стабілізуватися в ситуації невизначеності.
«Невизначеність — річ складна і серйозна, одна з найскладніших у соціальній психології... В цій ситуації дуже важливо знайти опору — на що можна було б спертися. Найкраще — на дві речі. Перша — це на себе самого (свій ресурс, свої риси, почуття захищеності тощо), друга — на людей, які поруч — наш соціальний капітал. Ми всі якоюсь мірою використовуємо інших людей, і це — нормально. Але в такому випадку, маємо можливість давати їм використовувати і себе, — вважає доктор психологічних наук, професор, завідувач лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Вадим ВАСЮТИНСЬКИЙ. — Хочу наголосити, що цілковитої визначеності в нашому житті майже не буває. В масовій свідомості є прагнення позбутися цієї невизначеності, поділяючи світ на чорне і біле. А безліч нюансів, які є між чорним і білим, намагається ігнорувати. Чому? Тому що в цих нюансах важко орієнтуватися — це виснажує, завдає дискомфорту. На масовому рівні людям краще приєднатися до якоїсь визначеної позиції. Це дуже добре видно в політиці... Подібне ми переносимо і в ситуацію, в якій ми зараз опинилися. Але найоптимальніша позиція — між цими полюсами: «золота середина» — найбільш адекватна позиція. Легко сказати, і дуже важко знайти її. Для кожної людини — вона своя, її кожен з нас має знайти. Але немає іншого виходу, бо якщо ми не шукатимемо такої позиції, то неминуче впадатимемо в крайнощі, які не є найкращим виходом. І не буває абсолютно правильних позицій.
Щоб знайти «золоту» середину, пан Васютинський радить звернутися до такої категорії, як теорія ймовірності. Вона може стати призмою, через яку можна дивитися на всі нинішні події. На його думку, такий підхід спонукатиме знаходити позицію між полюсами та знижуватиме страждання від невизначеності. Учений наводить п’ять аспектів, за якими можна оцінювати ймовірність розвитку ситуації, пов’язаної з карантином.
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Перший аспект — це оцінка інформації про коронавірус. Її є дуже багато, і сьогодні люди повірили в одне, завтра — в інше: користуючись такою строкатою інформацією, людина може балансувати від відчуття трагічної фатальності до легковажного знецінення ризиків і небезпек. Тому Вадим Васютинський радить виважено підходити до джерел інформації. Користуватися лише тими, яким довіряєте, і щоб їх було 1 — 3, не більше п’яти.
Другий — оцінка ймовірності захворіти. За словами професора, тут теж може бути присутня поляризація — від напруженого очікування, що смерть ходить за дверима, до ігнорування. Тому важливо контролювати свої емоції, працювати з ними — звернутися до досвіду стабілізації своїх емоцій, який уже знайомий, як ми це робили раніше. Найкраща емоційна саморегуляція — звернутися до перевіреного способу. Також це може бути спілкування з людьми, яким довіряєте, можливо — потрібно з кимсь виговоритися. Важливо, щоб емоції не штовхали до необдуманих учинків.
Третій — оцінка можливостей запобігти хворобі. Опитування показують, що більшість громадян намагаються дотримуватися карантинних обмежень. Поводячись обережно, ми знижуємо можливість того, що натрапимо на вірус, бо ймовірність заразитися завжди є. Але своєю поведінкою ми можемо знизити цю ймовірність.
Четвертий — оцінка дій влади. За словами психолога, громадяни оцінюють її дії залежно від того, як до неї ставляться. Якщо її люблять — усе схвалюють, не люблять — критикують. Але фахівці не радять зараз основну увагу зосереджувати саме на оцінці дій влади. Краще — на своїй безпеці та безпеці свої ближніх.
П’ятий — оцінка перспектив. Усі наші дії мають бути підпорядковано нашому майбутньому: вийти з карантину живими і здоровими. Експерт радить віддавати перевагу оптимістичній позиції: не просто, що «все буде добре», а буде добре, якщо ми постараємося.
«Мабуть, ситуація різної складності ще розтягнеться не на кілька тижнів, а кілька місяців. Банальна порада — не сидіти на місці, займатися справами. Активність допомагає подолати негаразди, особливо — коли тривога, емоції охоплюють. Другий чинник — спілкування з близьким: використовуйте їх і давайте їм використовувати себе (якщо певна тема вносить напруження — домовлятися, що про це зараз не говоритимемо). Також порадив би максимально знаходити час і осмислювати «мінуси» ситуації. Можна їх виписати на папірці, а потім до кожного приписати, як цього можна уникнути, зарадити. Порахувавши мінуси, зверніть увагу на «плюси». Якщо їх буде більше, то можна вважати, що ви знайшли психологічне підґрунтя, щоб добре справлятися з ситуацією і забезпечувати собі можливості для оптимістичного бачення майбутнього», — наголосив Вадим Васютинський.
