Цього року посівна кампанія на Вінниччині стартувала раніше, аніж торік. Оскільки зима була теплою і безсніжною, уже з перших днів березня аграрії розпочали сівбу ранніх ярих зернових та зернобобових культур, щоб «захопити» вологу. Не вплинули на хід кампанії і карантинні заходи в області. Департамент агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької ОДА висунув єдину вимогу до сільгоспвиробників — забезпечити своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, а також дотримуватись інструкції щодо дезінфекції під час будь-якого сільськогосподарського процесу.
Як розповідає директор агрофірми «Ольгопіль» Павло КАЛЕНИЧ, форс-мажорів під час кампанії не виникало. Про насіння, добрива, паливо та техніку для проведення комплексу весняно-польових робіт на господарстві подбали ще з минулої осені, одразу після збору врожаю. Ті аграрії, які не встигли придбати насіння та добрива з осені, витратили на посівну на 10-15 % більше порівняно з минулим роком. Адже досить відчутно зросли витрати на засоби захисту рослин, які значною мірою постачаються з Китаю. Така ж ситуація і з насінням. Ситуацію трохи пом’якшило те, що ціни на пальне знизилися, зокрема, на дизпаливо.
«Загалом цього року темпи посівної кампанії досить високі. У нашому господарстві ми вже завершили всі посіви. Адже головна мета була — «захопити» продуктивну вологу в ґрунті, яка стрімко втрачається через високу температуру повітря, вітри та відсутність продуктивних опадів. Взагалі головний виклик для сільгоспвиробників на сьогодні не пандемія, а критично низький рівень вологи в родючому шарі ґрунту. Із оптимальних 210—240 мм реально рівень вологи складає від 80 до 100 мм, тобто менше половини від мінімуму, — відзначає Павло Каленич. — Я працюю на землі вже багато років, 30 із них — керівником, але вперше цієї зими не бачив снігу. А це означає, що земля не накопичила продуктивної вологи. Ґрунтові дороги на полі взагалі були сухі, запас води — мізерний і з ним ми вийшли сьогодні у весну... З осені озимина у нас гарна була, а сьогодні вона в критичному стані. Нормального дощу ще не бачили (у квітні випало 0,5 мм опадів, а у березні — 20 мм). У сусідній Одеській області ситуація ще гірша. Нещодавно я їздив до Одеси і ставав дорогою подивитися на поля. Що сказати? Боляче було дивитися на ті посіви, які з осені вони були гарні, а зараз пшениця схожа на траву...
Для того, щоб мати гарний врожай — а це продовольча безпека — потрібно мати насіння. Ним аграрії забезпечені, бо відповідно до термінів провели і проводять посівну. Далі потрібні технології, щоб захистити рослину від бур’янів, хвороби, шкідників. І вони є. Але найголовніший фактор, як для будь-якого живого організму — це фактор вологи. Людина не проживе без води і рослина також. Без вологи вона не може розвиватися. І якщо тиждень, максимум два на півдні Україні не пройдуть дощі, озимий клин навряд чи дасть урожай...
Прикро те, що нинішня влада не хоче звертати уваги на такі виклики і на село загалом. Сьогодні ми маємо складні природно-кліматичні умови, на моїй пам’яті таких ще не було. І в період пандемії, світової кризи, яка насувається, мені здається, що влада навпаки мала б підставити плече тим, хто годує. Натомість вона знищує навіть ті краплі довіри, що були, ухвалюючи не підготовлений закон про ринок землі посеред ночі».
