Режисер Сергій Параджанов не нашої раси, тому його «Тіні забутих предків» — не український фільм і не може представляти наше кіно. Глядачі думатимуть, що Україна десь у далекій Вірменії.
Вікентій Хвойка, відкривач Трипільської культури і співзасновник Київського музею старожитностей та мистецтва, не нашої раси й не може представляти нашу археологію. Наукова спільнота думатиме, що Україна десь у далекій Чехії.
Марко Вовчок не нашої раси й не може представляти нашу літературу. Літератори думатимуть, що Україна — це далека Росія.
Максим Рильський не нашої раси й не може представляти нашу поезію. Читачі думатимуть, що Україна десь у далекій Польщі.
Дмитро Донцов не нашої раси й не може представляти наш націоналізм. Інші націоналісти думатимуть, що Україна — десь на північ від далекого хутора Михайлівського.
Якщо вам це все видається знайомим, то ви праві. Я лише продовжую думку члена політради партії «Свобода» Юрія Сиротюка: «Гайтана не нашої раси й не може представляти нашу культуру на Євробаченні. Потрібно, як Руслана, показувати українську культуру, пісню. А Гайтана її не представляє, тому ми вкотре програємо. Глядачі думатимуть, що Україна десь у далекій Африці».
Недавно з цієї партії виключили одного діяча. Мовляв, переплутав грішний націонал-соціалізм з праведним соціал-націоналізмом. Вочевидь, соціал-націоналізм на практиці й полягає у тому, що Україну представлятиме етнічно чиста співачка. Звісно, саме та, яку для нас відберуть фахові патріоти зі «Свободи». Перед тим перевіривши білизну шкіри, заміривши лицевий кут та визначивши рівень українськості в крові.
Загалом, коли ультраправі починають говорити про культуру, це більше скидається на злий жарт. Наприклад, позавчора біля Києво-Могилянської академії була акція протесту проти закриття Центру візуальної культури (ЦВК) НаУКМА. Як відомо, вчена рада Академії прийняла рішення про припинення діяльності ЦВК після проведення виставки «Українське тіло». На демонстрацію вийшли працівники Центру, студенти й художники. Зрештою, керівництво Академії відмовилося від свого наміру закрити Центр (наскільки це тверде рішення й чи не обминуть його бюрократичними маніпуляціями — окрема історія), але важить те, що відбувалося під час мітингу. Можна по-різному ставитися до робіт, показаних в експозиції, до акції на захист ЦВК — але якщо ми живемо у демократичній державі, то в ній кожний має право публічно висловлювати свої погляди, й це право закінчується там, де починається свобода та фізична недоторканність іншого. Елементарні речі. Однак не для всіх. Незабаром після початку акції з’явилася група крайніх націоналістів. Почали викрикувати образливі гасла. Коли кілька людей із числа захисників Центру підійшли до борців за чисто українську духовність із табличками «провокатори», ті не знайшли нічого кращого, ніж накинутися на опонентів із кулаками. На щастя, міліція запобігла прямому зіткненню. Агресивні «моралісти» спробували вчинити ще одну бійку, а коли це знову не вдалося, почали скандувати на адресу опонентів: «Ви гівно!» Повторюю, це були регулярні учасники ультраправих акцій, попутники чи активісти відповідних організацій, багато з них — знайомі на обличчя опонентам. Не треба багато собі уявляти, аби зрозуміти: й вислови на адресу Гайтани, й провокація біля Могилянки — ланки одного ланцюга.
Із такими захисничками національної культури ніякого Табачника не треба. Вони кажуть, що є найпринциповішою опозицією регіоналам. Але який їхній ідеал? Етнічно вичищена Україна, в якій усі незгодні з «генеральною лінією» або сидять, або у вигнанні, всім не надто слухняним ЗМІ заткнуто рота, де у виборах беруть участь тільки «істинно патріотичні» партії й ніякі інші, а все мистецтво, котре не вкладається у вузький, як кулеметний приціл, світогляд цензорів, оголошено дегенеративним і знищене? Так це ж насправді бажання Партії регіонів. За винятком хіба мистецтва (воно «донам» нецікаве — поки що) й етнічної зачистки — цю тему вони залишили своїм начебто суперникам, котрі своєю риторикою успішно компрометують саме поняття опозиції. А головна мета і в «донецьких», і в коричневих єдина: назавжди перекрити шлях Україні до Європи, бо першим там не дадуть красти, а других просто на поріг не пустять.
На тому — все. Розумному достатньо, а носорогу хоч кілок на голові теши.
Одна з «кричалок», яку виконувала позавчора ультраправа гопота біля Києво-Могилянки: «Журналісти не з вами!»
Ні, погромники, я не з вами. Я з Україною.
