Володимир Путін виступив з відеозверненням на пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, присвяченому 75-річчю організації. Він закликав згадати про «зафіксовані у Статуті ООН сталі принципи міждержавного спілкування», а саме — «рівність суверенних держав, невтручання у їхні внутрішні справи, право народів самим визначати свою долю, відмова від загрози або застосування сили, політичне врегулювання суперечок». Тут одразу виникає питання, а наскільки сама Росія дотримується цих принципів, анексувавши Крим, окупувавши частину Донбасу, підтримуючи диктатора Асада у громадянській війні в Сирії, який не зупиняється перед застосуванням забороненої конвенціями ООН хімічної зброї проти мирного населення, і іншого диктатора Олександра Лукашенка, який зіткнувся з безпрецедентною хвилею протестів білоруського народу.
Путін ратував за збереження права вето у п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН, оскільки воно «відображає реальний військово-політичний баланс» і являє собою «той абсолютно необхідний і унікальний інструмент, який не допускає односторонніх дій, що можуть призвести до прямих військових зіткнень найбільших держав, дає можливість шукати компромісу або як мінімум уникати рішень, категорично неприйнятних для інших, діяти в рамках міжнародного права, а не в хиткій, сірій зоні свавілля і нелегітимності». Насправді ж право вето в руках Москви стає знаряддям прикриття російської агресії. Разом з термоядерною зброєю воно стало єдиним підтвердженням статусу Росії як великої держави.
Путінська промова явно готувалася для зустрічі лідерів п’яти держав — переможниць у Другій світовій війні (вони ж — п’ять постійних членів Ради Безпеки ООН), запланованої до 75-річчя закінчення Другої світової війни і скасованої через коронавірус і отруєння Навального. Путін ще раз повторив свій заклик до скликання саміту «Великої п’ятірки»: «Розраховуємо провести таку, саме очну зустріч у верхах одразу, щойно дозволить епідеміологічна обстановка». Але навряд чи він сам вірить у те, що його заклик буде почутий. Коронавірус рано чи пізно піде на спад, а факти отруєнь нікуди не подінуться.
Президент Росії засудив політизовані, базовані не на фактах, а на домислах спроби довільно трактувати причини, перебіг і підсумки Другої світової війни, переінакшувати рішення конференцій союзників і Нюрнберзького трибуналу». Але це саме те, чим займається сам Путін, заперечуючи роль Радянського Союзу у розв’язанні Другої світової війни, змову Сталіна й Гітлера і радянську анексію, здійснену завдяки пакту Молотова — Ріббентропа. Путін також стверджував, що «ідея якісного інтеграційного зростання, «інтеграції інтеграцій» закладена в російську ініціативу щодо формування Великого Євразійського партнерства за участю всіх без винятку країн Азії та Європи. Вона суто прагматична і зараз стає ще актуальнішою». Насправді ідея Великого Євразійського партнерства — це лише трохи замаскована ідея відновлення СРСР. На думку Путіна, «звільнення світової торгівлі від бар’єрів, заборон, обмежень, нелегітимних санкцій могло б стати доброю підмогою для відновлення глобального зростання, скорочення безробіття». Тут фактично міститься заклик зняти санкції з Росії, але шанси на це дорівнюють нулю в умовах, коли Москві загрожують нові санкції у зв’язку з отруєнням лідера російської опозиції. Путін прямо заявив, що «місія політики зараз — прокладати шлях торгівлі, спільним проєктам і чесній конкуренції, а не зв’язувати руки бізнесу і діловій ініціативі».
Вочевидь, йдеться передусім про проєкт «Північний потік-2», реалізація якого зараз під загрозою. Ще Володимир Володимирович поскаржився на «випадки, коли виявлявся дефіцит гуманізму і, якщо хочете, доброти у відносинах на міждержавному, офіційному рівні». Ймовірно, тут йому згадалася нещодавня неприємна розмова з Еммануелем Макроном, коли у відповідь на звинувачення з боку французького президента довелося нести відверту пургу про те, що, мовляв, цей Навальний сам себе отруїв.
Також Путін, у пику США, говорив про «центральну координуючу роль Всесвітньої організації охорони здоров’я», що входить до структури ООН і заразом прорекламував російську вакцину від коронавірусу. І пообіцяв, що «Росія докладе всіх зусиль для того, щоб сприяти мирному, політико-дипломатичного врегулювання регіональних криз і конфліктів, забезпеченню стратегічної стабільності». Забув тільки додати, що в розпалюванні багатьох таких конфліктів, зокрема у Лівії, Сирії та на Донбасі, Москва відіграла далеко не останню роль. Російський президент говорив про заборону «хімічної, біологічної і токсинної зброї». Але хімічну зброю застосовують як сили сирійського президента Асада при потуранні Росії, так і сама Росія для усунення опонентів Путіна.
Президент Росії заявив: «Добре розуміємо, що і питання безпеки, і всі інші проблеми, які обговорює ювілейна Генасамблея ООН, вимагають консолідації зусиль на основі тих цінностей, які нас об’єднують, нашої спільної пам’яті про уроки історії, про дух союзництва, коли члени антигітлерівської коаліції в ім’я Перемоги і миру для всіх народів планети змогли стати вище розбіжностей і ідеологічних уподобань». Але біда якраз у тому, що у офіційної Росії і Заходу — різна пам’ять про Другу світову війну, і зовсім не зрозуміло, як можна вирішувати проблеми безпеки, спираючись на неіснуючу спільну пам’ять. І знущанням виглядає заключний заклик про те, що «у взаємопов’язаному, взаємозалежному світі, у вирі міжнародних подій необхідно діяти спільно і спиратися при цьому на зафіксовані в Статуті ООН принципи міжнародного права». Адже путінська Росія давно вже дотримується цих принципів вельми вибірково, а тепер узагалі записала до конституції, що російські закони мають пріоритет над міжнародними зобов’язаннями. І Путін вимагає від партнерів дотримуватися тих норм, які він сам не дотримується.
