Сьогодні до складу Кам’янського державного історико-культурного заповідника входять: Музей О.С. Пушкіна та П.І. Чайковського, історичний музей, картинна галерея, Парк ім. Декабристів, де розташовані пам’ятники Пушкіну й декабристам, Тясминський каньйон, Пушкінська скеля, Пушкінський грот, Зелений млин. 10 лютого заповідник відсвяткує 75-річчя. «Обітованим раєм» і «світлим куточком» називав Петро Ілліч Кам’янку. Сюди Чайковський приїжджав протягом 28 років до своєї улюбленої сестри Олександри, яка була одружена з Л.В. Давидовим — сином декабриста. Тут композитор працював над геніальними творами, серед яких — балет «Лебедине озеро», опера «Євгеній Онегін», Друга (Українська) симфонія, «Дитячий альбом» для фортепіано.
— До 100-річчя із дня смерті поета Олександра Пушкіна (1937) в Кам’янці (Черкаська обл.) — «дворянському гнізді» Раєвських і Давидових — було створено Музей О.С. Пушкіна. Він розміщений в одному із флігелів садиби Давидових, так званому Зеленому будиночку, зведеному на початку XIX ст., — розповіла «Дню» генеральний директор Кам’янського заповідника Галина Михайлівна ТАРАН. — Нині експозиція Музею О.С. Пушкіна та П.І. Чайковського складається з шести розділів: «Кам’янка першої половини XIX ст.»; «Пушкін і Україна»; «Пушкін і декабристи»; «Життя та творчість П.І. Чайковського в Кам’янці»; «Чайковський в Україні»; «Пушкін, декабристи, Чайковський і сучасність».
— Галино Михайлівно, нині в ЗМІ активно обговорюються кадрові перестановки (накази, підписані міністром культури України Михайлом Кулиняком), в епіцентрі яких опинилися керівники найбільш знакових музеїв і заповідників країни. Порушується питання про те, що давно назріла потреба реформування музейної сфери. Хвиля реорганізацій уже докотилася до Кам’янського заповідника?
— Реформи в музейній справі потрібні, й працювати по-старому не можна, але, на мій погляд, не можна рубати з плеча. Бо звільнили керівників провідних заповідників і музеїв, у яких велася велика наукова робота, що була для нас, музейників, орієнтиром. Я не хочу критикувати дії міністра, але наскільки доцільно було змінювати одних осіб на інших? Я не розумію, коли новим керівником призначають непрофесіонала. Музейник — це не просто професія, це стан душі, це люди, вірні справі, якій віддають все своє життя. Поки я очолюю заповідник, жодного шматочка землі не віддам ніяким чиновникам і бізнесменам! Кам’янка має історичну цінність, і моє завдання — зберегти все це багатство для наших нащадків! Поки ми працюємо в звичайному режимі. «Чистки» не торкнулися нашого колективу. Працюємо, хоч, як і всі музейні організації, маємо головну проблему — недостатнє фінансування. Знаєте, протягом усіх 75 років були труднощі, але нашому колективу вдавалося їх долати. Ми звикли працювати за будь-яких умов: сприятливих і поганих, виживаючи всупереч усьому, оскільки в заповіднику зібралися ентузіасти й віддані люди. Самі шукаємо різні форми, аби вирішити нагальні проблеми. Багато робимо своїми руками й щиро радіємо, коли нам допомагають небайдужі люди — спонсори й меценати. Нині готуємося гідно відсвяткувати ювілей. У жовтні минулого року Кам’янку відвідав губернатор Черкаської області Сергій Борисович Тулуб. Він уважно ознайомився з усіма об’єктами, що входять до нашого комплексу, й не лише пообіцяв допомогти, але вже й багато зробив для заповідника. Адже святкування з нагоди 75-річчя не обмежаться лише 10 лютого — офіційною датою народження Кам’янського державного історико-культурного заповідника. Ми чекаємо гостей — літературознавців, мистецтвознавців, музикознавців, краєзнавців не лише з різних областей України й Росії, а також із Польщі, Німеччини, Франції та США. Зараз у Музеї Пушкіна та Чайковського працюють 10 співробітників, а всього їх у заповіднику 37. До речі, ми єдиний колектив, який має власний музичний ансамбль, що складається з музейних працівників (у репертуарі якого твори зарубіжної та української класики, сучасних композиторів), він виступає в таких престижних залах, як Національна опера та Палац «Україна». Заповідник має велику територію — близько 10 гектарів (усього сім об’єктів).
— Нині в Україні лютують морози. Я знаю, що у вас був тяжкий період, коли Музей Пушкіна та Чайковського не опалювали й доводилося закутувати ковдрами найдорожчий експонат — рояль маестро. В якому стані він сьогодні?
— Дякувати Богу, попри тріскучі морози, нам вдається підтримувати комфортні умови для всіх експонатів музею. У 2003-му в приміщенні було встановлено газове опалення, тепер у музеї нормальна температура й для експозиції, й для співробітників, й для туристів. Хочу подякувати екс-послу РФ в Україні Віктору Черномирдіну, світла йому пам’ять. У 2007 році Віктор Степанович відвідав Кам’янку. Дізнавшись, що» «рояль Чайковського» потребує реставрації, він дав свої гроші. Сьогодні інструмент ми лише періодично настроюємо. Рояль звучить чудово. За традицією переможці та члени журі Дитячого відкритого музичного конкурсу пам’яті П.І. Чайковського грають на цьому інструменті. Я хочу нагадати, що за умовами конкурсу в ньому беруть участь лише вихованці сільських і районних дитячих музичних шкіл. Виняток робиться для дитячих навчальних закладів, що мають ім’я композитора. Цього року конкурс відбудеться вже вдесяте. Ми проводимо Всеукраїнський фестиваль «Пушкінське кільце». Нині ведемо підготовку до фестивалю, присвяченого ювілею польського класика Кароля Шимановського. Цей композитор народився неподалік Кам’янки, в с. Тимошівка (Київська губернія). Хочемо провести вечір, в якому прозвучать твори композитора Леоніда Любовського. Нині він мешкає в Казані. 19 жовтня відбудеться традиційний фестиваль «Друзья, прекрасен наш союз», в якому бере участь талановита молодь. У планах заповідника — організація міжнародних і міжрегіональних наукових конференцій.
— Розкажіть, будь ласка, про новинки своєї експозиції.
— Основна частина експозиції створювалася ще у 1975-му, але щороку ми її оновлюємо, долучаючи новинки, робимо тематичні виставки, вітрини, різноманітні екскурсії. Ми проводимо на своїй базі різні конкурси, вікторини, круглі столи, семінари, фестивалі тощо. Наша експозиція жива. Хотілося б зробити її комплексною, але для цього потрібні кошти, а також я мрію провести наукову реставрацію. Потроху, по кімнаті, фактично своїми силами, робимо ремонт. Із новинок — у фонд заповідника подарували скіфський меч (дарувальник побажав не афішувати своє ім’я). Експонат дуже цікавий з погляду історичного — він ритуальний. Після візиту Давидових (спадкоємці нащадків декабристів, які нині мешкають в Америці), у травні минулого року, наш фонд поповнився раритетами: альбомом-щоденником Маріанни Давидової, родинними фотографіями, паспортами, експлікаціями будівель маєтку. Ці документи будуть експонуватися в Історичному музеї. Ось кілька фрагментів із щоденника Маріанни Давидової, дружини онука декабриста Льва Олексійовича Давидова, що датовані 1905 роком:
«Кам’янка взимку — це смуток і це поезія. А для мене новою і дивною, і таке все справжнє в ній, увесь початок, усі досягнення! Для всього є величезне поле діяльності. У такому маєтку, як Кам’янка, немає меж для людського розуму і творчості, бо нічого немає, а все можна отримати, бо люди здібні, тямущі, багато обдарованих і розумних».
«Кам’янка була такою скромною, нехвалькуватою, яка ні за ким не ганялася, але міцно зберігала свої принципи чесності і свої традиції».
І ще мене схвилювала фраза, коли Давидова зізнається, що для неї запах гною в цьому маєтку солодший від французьких парфумів, а мукання корів — наче звуки музики!
До речі, Давидови залишили свій маєток 1905 року. Це місце знакове. Нагадаю, в 1820-ті роки в Кам’янці проводилися таємні наради майбутніх декабристів: обговорювалася конституція Пестеля, розроблялися схеми перевороту. Більшість осіб, що потрапили у справі «14 грудня 1825 р.» під слідство, відбулися переляком. Репресували 121 змовника. П’ятьох повісили з дошками на грудях: «Царевбивця». Василя Давидова — тодішнього власника Кам’янки (його мати, Катерина Миколаївна, племінниця Потьомкіна, не дожила до катастрофи родини кілька місяців), засудженого спочатку до відсічення голови, відправили на каторгу. Його син Лев, який народився в Сибіру, одружився 1860 року з Олександрою Іллівною Чайковською, сестрою композитора. Кам’янка в життя Чайковського увійшла 1865 року.
«У Кам’янку мене дуже тягне, і я полетів би туди негайно, якби можна було (...) Я можу жити щасливо або в Кам’янці, або на самоті, і середини між цим немає...» — писав П. Чайковський.
Нагадаю, незадовго до смерті Чайковський присвятив улюбленому племінникові Володимиру Львовичу Давидову останню, Шосту симфонію, яку вважав «найкращою й особливо найщирішою з-поміж усіх», а також заповідав йому основну частину авторських прав на всі свої твори.
Серед перлин нашої колекції — рідкісний портрет композитора, де волосся й бороди ще не торкнулася сивина; його фортепіано, подароване Львом Давидовим, родинні фото Давидових і Чайковського, а також багато інших раритетів.
Витоки Кам’янки сягають сивої давнини. Вперше про ці місця написав Геродот. За однією з гіпотез, тут могло бути античне місто. Історія, що передувала виникненню Кам’янки, пов’язана з наддніпрянськими культурними центрами, мисливськими угіддями київських князів і дружини, укріпленнями запорожців, перехрестям чумацьких шляхів, легендами урочища Холодний Яр. Приїжджайте в наш заповідник, і ви побачите багато цікавого. Тут кожен клаптик землі овіяний легендами й історіями.
