Нагадаємо, ми розпочали з «МАРШРУТУ №1. СУМИ — ВИСТАВА «ПЕР ГЮНТ» (див. «День», №4 — 5) продовжили «МАРШРУТОМ №2. ХАРКІВ — «ЛЮБОВ ДО ТРЬОХ АПЕЛЬСИНІВ» (див. «День» №9 — 10) , МАРШРУТ №3. ЛЬВІВ познайомив із резонансною «АЛІСОЮ» (див. № 14—15), Маршрутом №4 «Одеса — опера La Traviata» («День» № 19-20), «Маршрут № 5. Івано-Франківськ — вистава «Дванадцята ніч, або що захочете!» (див. №22), «Маршрут №6. Одеса — вистава «Енеїда XXI» (див.№23), а нині запрошуємо до Полтави.
ТЕАТР-РЕАБІЛІТАТОР
Інклюзія — все ще доволі рідкісне явище в українському професійному мистецтві, зокрема в театрі. Хоча в останні роки, завдяки підтримці Українському культурному фонду почали з’являтися інклюзивні театральні дитячі вистави. Тому проєкт «Простір можливостей» із інтерактивною-виставою «На хвилі», спрямований на аудиторію дітей із обмеженими можливостями дозволяє говорити про позитивні зрушення і певні тенденції. Зокрема, рівноцінну участь усіх дітей-учасників, а не тільки з обмеженими можливостями.
За допомогою театральної мови, із професійним знанням методики соціалізації інклюзивних діток та їх батьків, залученням психологів та акторських тренінгів Полтавський академічний обласний театр ляльок наближається до передових європейських зразків, стає наочним прикладом для українських колег й переконує в необхідності мати таку виставу чи не в кожному з наших лялькових театрів. Адже, у світі та Європі це вже давно традиція. В Україні — все ще експеримент, менеджерська сміливість керівництва установи чи колективу, подив — для одних і тихе неприйняття — для інших. Власне, аби цього неприйняття суспільства, одноліток, батьків звичайних дітей — було менше, і робляться такі проєкти.
ДВА В ОДНОМУ
Поняття толерантності, емпатії — надзвичайно актуальні в нашому суспільстві. Тож, драматургиня і режисерка вистави «На хвилі» — Юліта Ран поставила перед собою і театром одразу кілька складних і водночас цікавих задач. Забігаючи наперед, скажу, що навіть, коли вистава йде не на інклюзивну аудиторію, а на звичайну — вона так само працює як соціальний адаптер для зовсім маленьких, які тільки починають пізнавати світ, інтегруватися в нього за допомогою кольору, фактури, звуку, світла, простих і зрозумілих категорій.
З перших секунд під впізнаваний дорослими лейтмотив Yellow Submarine Beatlesів, коли на ігровому майданчику-сцені з’являється поролоновий підводний човен, а у яскравій анімації на екрані постає кольоровий підводний світ, — діти одразу виходять до акторів і поринають разом з ними у виставу-гру, дорослі ж, просто релаксують. Адже для них у виставі теж передбачений потужний реабілітатор нервової системи у вигляді лаунжевої живої музики, атмосфери і всіх відтінків підводного світу.
У цій виставі все ніби два в одному. Якщо це інклюзивні дітки, то за допомогою цього сенсорного простору — вони вчаться, відчуваючи себе безпечно, затишно, реалізуючись у живому спілкуванні з акторами, відчуваючи радість і цікавість, що і є основою реабілітації. Звичайні дітки також отримують 45-ти хвилинний заряд позитиву і невеличкого комплексу знань і досвіду. Адже, рибку можна врятувати, приєднавши до неї її плавники, восьминігу, що загубив свої ніжки, — причепити їх назад і скласти його як пазл, врятувати акулу від зубної болі і злості — просто погладивши її, пошелестіти морськими зірочками та погратися маленькими неоновими рибками у вигляді рукавичок на руку, розслабитися під танок витончених, мережевих медуз, а потім разом з артистами розсортувати усіх жителів морського дна-реквізит, прибрати за собою і сповненими нових вражень вирушити у великий дорослий світ.
У виставі надзвичайно продуманий увесь цей наочний предметний світ. Кожна деталь виконує декілька функцій: це і елемент декорацій, і тактильний й ігровий реквізит. Художниці Дар’ї Кушніренко вдалося створити теплу, затишну атмосферу, яка налаштовує на свого роду медитацію і м’яке у прямому і переносному значенні входженню в театр-гру.
Цьому сприяє і музика, написана композитором Павлом Савєльєвим на основі пентатоніки, яка добре лягає на дитяче вушко та делікатних цитат з популярних творів. Живий музичний супровід вистави, музиканти, що знаходяться тут же з інструментами — теж один з важливих реабілітаційних та навчальних засобів. Діти залюбки підходять і додають свою фарбу в музичну партитуру вистави, пробуючи грати на глюкофоні, дарбуці, ксилофоні та флексотоні. Видобуваючи приємний звук, вибиваючи певний ритм, — маленький глядач стає активним співавтором вистави, яка народжується ніби тут і зараз.
«На хвилі» — дає максимум вражень і переживань кожній дитині, незалежно від особливостей розвитку. Її терапевтичне значення — беззаперечне.
