Кілька днів тому директор Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові Михайло КОБРИН виклав дуже емоційний допис у соціальних мережах: «Ми чекали і працювали над цим цілий рік!!! Деколи здавалося, що всі обставини – проти нас. Але останні два місяці все йшло «як треба» і було відчуття допомоги «вищих сил».
А спричинила отаку радість Михайла Кобрина і всього колективу Музею Крушельницької інформація про те, що Львівська міська рада придбала для потреб закладу, розташованого на другому поверсі будинку №23 на вул. Соломії Крушельницької, квартири, що поверхом вище.
Яка площа помешкання, у скільки воно обійшлося ЛМР і що саме буде на цих «квадратах», «День» запитав у автора втішного посту. Але говорили ми з Михайлом Кобриним не тільки про це. Також – про результати «тихого» аукціону і про підготовку до ювілею, 150-річчя від дня народження Соломії Крушельницької, який припадає на вересень 2022-го і до якого у музеї багато чого запланували зробити. Про все це – далі у розмові, а перед тим – коротка довідка.
Музей найпрекраснішої і найчарівнішої Баттерфляй (так називав Соломію Крушельницьку композитор Джакомо Пуччіні) розташований у триповерховому будинку, який від 1903 до 1939 року належав родині цієї відомої на увесь світ артистки. Нова влада націоналізувала дім, залишивши Соломії Амвросіївні чотирикімнатну квартиру, в якій вона жила до відходу у Засвіти (у листопаді 1952-го).
Музей функціонує з 1989 року. В експозиційних залах – оригінальні фотографії, афіші, програми концертів, портрети, фрагменти сценічних костюмів, нотні видання, особисті речі співачки. Але не тільки її – у збірці багато цікавих матеріалів, пов’язаних з іменами інших видатних діячів музичної культури, зокрема, Станіслава Людкевича, Модеста Менцинського, Одарки Бандрівської та Любки Колесси.
ПРОЦЕС ТРИВАВ 30 РОКІВ
- Загалом на третьому поверсі над музеєм – чотири квартири, – говорить Михайло Кобрин. – Площа придбаної нами – 59,4 квадратних метри. Вартість її – 1 мільйон 646 тисяч гривень (еквівалентно 60 тисячам доларів). Перемовини щодо придбання і процедури тривали рівно рік. Тобто у червні 2020-го ми побачили інформацію, що продається квартира, і звернулися до управління культури, яке дало дозвіл на переговори з власниками і ріелтером. Ми всі дуже задоволені, бо процес викупу тривав один рік, але глобально цей процес тривав 30 років, бо постійно щось не складалося (то господареві квартири не подобалися варіанти, що йому пропонували, то у міської ради не було коштів на придбання цього помешкання, то вибори ставали на заваді, то виконком не міг у повному складі зібратися…). Тому ми весь цей рік побоювалися, що знову щось зірветься. Велике спасибі управлінню культури, його керівникові – Наталії Бунді, депутатам, які нас підтримали і проголосували за це рішення, міському голові Львова і його заступникам.
- Як на мене, купити квартиру – це добре, але це – половина справи. Бо її ж, ту квартиру, ще треба приводити до ладу.
- Так, треба. Бо, можливо, ми у перспективі облаштуємо у цьому приміщенні інтерактивний простір, і ремонт доведеться робити. Але це питання наразі відкладаємо. Найближчим часом переселимо поверхом вище адміністрацію – кабінет директора, бухгалтерію і приміщення, де працюють науковці. Напевно, перемістимо сюди й частину фондів. А ті кімнати, які звільняться на другому поверсі, хочемо використати для нових експозицій. Зокрема, є ідея створити кабінет Мирослава Скорика (якщо його родина погодиться), бо Мирослав Скорик і Соломія Крушельницька мають родинні зв’язки, про що Мирослав Михайлович залюбки згадував чи не у всіх інтерв’ю. Отже, зробити кабінет Скорика – було б дуже гарно. Можливо, це перший крок до створення Музею Мирослава Скорика у Львові. А в іншій кімнаті облаштуємо виставковий зал для змінних експозицій. У великому салоні нашому хочемо представити тему «Крушельницька і Львів», бо вона, ця тема, насправді випадала з нашої експозиції – ми закінчували італійським періодом, періодом Віареджо. Звичайно, завжди розповідаємо про львівський період Крушельницької, а він – тривалий, з 1939 по 1952 рр., і дуже цікавий. І щоби його висвітлити в експозиції, продемонструвати, є багато матеріалів.
«ТИХИЙ» І НЕ ТИХИЙ
- Я зрозуміла: з'явилася можливість перейти з теоретичної площини у практичну. І це – добре. А на завершення хочу спитати про наступне. Ми з вами, пане Михайле, доволі багато вже говорили про підготовку до 150-річчя від дня народження Крушельницької – маєте потужну інформаційну підтримку від нашого часопису. У кількох матеріалах «Дня» (у квітні, травні і червні) ішлося про акумуляцію коштів на ремонт приміщення музею та оновлення експозиції, щоби у вересні 2022-го гідно прийняти гостей зі всього світу, які приїдуть до Львова і прийдуть до музею з нагоди ювілею Соломії Амвросіївни. Для цього ви організовували збір мистецьких робіт відомих художників, які наприкінці травня були виставлені на аукціоні «Дарунок для Соломії», що його проводили у Львівській опері. На торгах представляли 65 творчих робіт (картин та скульптур), подарованих митцями для цієї ініціативи. А потім ще у вас був «тихий» аукціон…
- Так, він тривав у нас з 10 до 17 липня. На жаль, продалася тільки одна картина. Тобто аукціон пройшов досить невдало, і ми вирішили зробити паузу, бо не є сприятливий для торгів час.
- Може, відпустки стали на заваді?
- Напевно, так. Багато людей відпочивають, роз'їхалися. Тому чекатимемо вересня – спробуємо провести другу фазу «тихого» аукціону. Можливо, він буде успішнішим, бо в той час, як правило, більшість стає вже до роботи. Онлайн представимо твори, що в нас залишилися, і, сподіваюся, це дасть результат.
- А ще раз повернутися до формату аукціону у Львівській опері не плануєте?
- Будемо радитися щодо цього. Бо є різні думки: хтось – дуже «за», хтось – дуже «проти». Головний аргумент «проти» – потрібні нові, інші твори, а це, зрозуміло, – складно. Тобто є низка організаційних і технічних моментів, які треба узгоджувати. На противагу онлайн-подіям.
- То, виходить, «провисає» питання з акумуляцією коштів на ремонт приміщення музею та оновлення експозиції, бо ж розраховували зібрати значно більшу суму?
- Я б так не сказав. Ми вже запрошували реставраторів, і вони вважають, що тієї суми, що ми зібрали, а це – 230 тисяч гривень, достатньо для того, щоби привести до ладу наші затоплені з третього поверху стелі (принагідно: затоплення відбувалося, і неодноразово, саме з тієї квартири, що її зараз міська рада придбала для музею – Т.К.). Реставратори навіть пропонують провести зондування, щоби відкрити первісні розписи, а не наступні – перемалювання. Принаймні частково, фрагментарно. Зараз ця ідея на стадії обговорення – і з митцями, і з управлінням культури міської ради. Маємо схвальні відгуки.
- Напевно ж, доведеться й освітлення міняти?
- Так. Бажано. Щоби відвідувачі наші бачили не відмальоване, а оригінал. Повторюся: реставратори пообіцяли вкластися в кошторис. Та й управління культури обіцяє, що восени, коли буде перегляд бюджету, допоможе нам, за можливості, фінансами на реставрацію стель.
- Відомо, коли ці роботи почнуться?
- Мені б дуже хотілося, щоби вже поточного місяця. Якщо ні, то у вересні – точно!
***
Насамкінець наведу останнє речення з допису Михайла Кобрина у соцмережах стосовно придбання квартири для потреб музею міською радою: «Це історична подія для Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, яка наближує історичну справедливість – повернення всієї «Музичної кам’яниці» у духовну опіку великої Соломії Крушельницької».
