До 13 жовтня всі, хто має бажання та відчуває в собі сили очолити Національну службу здоров’я України, можуть подати свої кандидатури на конкурсний відбір керівника. Після того як 2019 року зі служби пішов її перший голова Олег Петренко, НСЗУ не має постійного очільника – лише виконувачів обов’язків. Сьогодні Нацслужбу здоров’я очолює т.в.о. Дмитро Самофалов. А нинішня спроба провести конкурс на голову НСЗУ – це вже шоста за останні два роки. В чому ж причина – нема бажаючих і готових брати на себе відповідальність? Бо Нацслужба не просто втілює медичну реформу, а є її головним рушієм. Відповідно, голова служби повинен витримувати не лише політичний тиск від тих, хто проти реформи, а й мусить бути готовим на реалізацію непопулярних рішень для лікарень.
Крім того, Національна служба здоров’я України – розпорядник величезних коштів. Цього року НСЗУ отримала з державного бюджету 130 млрд грн, які розподіляє між медичними закладами за надані пацієнтам медичні послуги. Щоправда, в бюджеті на наступний рік видатки на службу урізані на 5,4 млрд грн. Як заявляла раніше народна депутатка Ольга СТЕФАНИШИНА: «Без цих коштів може настати колапс у медичній системі. Ці кошти потрібні, щоб до кінця року НСЗУ змогла оплачувати послуги, а лікарні виплачувати зарплатню лікарям і забезпечувати ліками пацієнтів».
Обрати керівника НСЗУ намагалися й упродовж цього літа. Так, у липні МОЗ проводило співбесіди з кандидатами, але згодом міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко вирішив перезапустити конкурс. Новий відбір було оголошено в серпні. Міністр зазначав, що «очікує кандидатур для обрання гідного та амбітного очільника стратегічного для системи охорони здоров’я відомства з річним бюджетом понад 120 млрд грн».
Роком раніше, коли конкурс проводився за міністра Максима Степанова (теж кілька разів), усі кандидатури були відхилені. Керівника НСЗУ вирішили тимчасово призначити за позаконкурсною процедурою, тож обов'язки глави служби поклали на Оксану Мовчан, а в серпні 2020 року – на Андрія Віленського. Всі вони працюють у структурі НСЗУ.
«Усі попередні конкурси завершувались тим, що залишалися лише люди з середини організації. І це все відбувалося на тлі того, що з організації йдуть люди. Цей процес триває ще з 2019 року. Прихід сюди нових людей зупинився, а відхід триває. Певний час НЗСУ було під атаками МОЗ, тодішній міністр Максим Степанов намагався втримати контроль над усіма незалежними інституціями – НСЗУ, ДП «Медичні закупівлі України». Криза утворилася десь у цей час атак, - зазначає Павло КОВТОНЮК, співзасновник Українського центру охорони здоров’я, ексзаступник міністра охорони здоров’я (якраз у час створення НСЗУ). – Слід розуміти, що на кінець 2019 року, коли змінився уряд, влада, вони прийняли не якусь квітучу та сильну інституцію, а ту, яка тільки народжувалася. Вона була ще недоукомплектована. Так, вона була яскрава, молода, нова, до неї прийшла хороша команда. Імперативно для нового уряду треба було посилювати цю організацію, вкладати в неї, залучати людей, а замість цього почали атакувати її, скорочувати фінансування, урізати зарплати. Згодом звідти пішов керівник. Фактично це надламало на критичному етапі становлення цю організацію. Тому зараз радше всупереч, аніж завдяки, НСЗУ виконує свої обов’язки. І що з нею робити – важке завдання».
За словами Павла Ковтонюка, він особисто знайомий із кількома людьми, які готові ці завдання виконувати, але їх не влаштовує те, що, найімовірніше, вони не отримають підтримки в політичних колах. «Щоб бути ефективною, НСЗУ має діяти доволі жорстко. Щоб рухати вперед реформу, вона має займати принципову жорстку позицію на ринку медичних закладів, у яких купує послуги. Щоб це робити, політика в медичному секторі та в цілому в країні має бути реформаторською, а не популістською, тому що багато непопулярних речей НСЗУ мусить робити. А на це запиту зовсім немає. І люди сильні, яких я знаю, і які були б хорошими кандидатами, прекрасно розуміють, що перше непопулярне рішення чи дія спричинить конфлікт, приміром, відкликання контракту з якоїсь лікарні, яка не виконує умови, або неукладання угоди з лікарнями, які порушують правила етики», - додає Ковтонюк.
Оскільки Нацслужба здоров’я є важливим органом у впровадженні медичної реформи, від позиції її керівника залежатиме, як цю реформу буде втілено. Павло Ковтонюк порівнює, що сильна НСЗУ – прирівнюється продовженню реформи. Сьогодні ми бачимо її сповільнення. «Реформа полягає в тому, щоб у нас утворилася ефективна мережа медичних закладів, хороших, які сильні та яких є стільки, скільки треба. Ми не можемо утримувати величезну кількість неефективних лікарень. Ми повинні зосередити кошти там, де лікуються люди найкраще. Це принцип, що гроші ходять за пацієнтом. НСЗУ уособлює цей принцип, своєю закупівельною політикою спрямовуючи кошти до найбільш ефективних закладів, - пояснює експерт. – А це передбачає принциповість та непопулярність певних рішень. У 2019 році було прийнято рішення про перехідне фінансування, уряд відмовився впроваджувати ось цей центральний принцип реформи на рівні лікарень, хоча на первинці саме це було втілено. І ми побачили дуже швидко результат. А на рівні лікарень побоялися, що будуть певні неприємності. Фактично НСЗУ має дуже обмежений маневр, щоб цей принцип реалізувати. І не тому, що не хоче чи не може. Вона хоче і може. Але на це немає запиту. Тобто уряд реформу не скасовував, але від неї забрав руки, відмовляється асоціювати її з собою. Тому будь-які кроки НСЗУ щодо активного втілення реформи отримують протидію. І через це люди потрібного складу йти в Нацслужбу не бажають».
