Виявляється, собаки вміють не лише думати, а й читати, писати і навіть віршувати. Принаймні фокстер’єр Міккі заперечує усі стереотипні уявлення про собак, бо він уміє читати по складах і пише щоденник, тримаючи олівець в зубах. Познайомитися з цим обдарованим песиком можна на сторінках книги Саші Чорного «Щоденник Фокса Міккі».
Переклад відомого дитячого твору, яким зачитується вже не одне покоління маленьких читачів, вийшов нещодавно у «Видавництві Старого Лева». Думати й писати українською мовою фоксу Міккі «допомогла» Мар’яна Савка. Український переклад досить вдалий, не поступається оригіналу. Книга перемогла у конкурсі «Книжкове левеня» у номінації «Видання перекладної прози».
Фокстер’єр Міккі — маленький пес, в міру безпосередній і наївний. Чи не найбільше він любить компанію своєї хазяйки-дівчинки Зіни, бо по-справжньому нещасним він стає лише тоді, коли залишається на самоті: «...серце дівчинки — кульбабка. Забула ляльку, забула Міккі. А потім у неї з’явиться донька, і все почнеться спочатку... нова донька, нова лялька, новий песик». Людська увага та любов, а ще смачна кістка на сніданок — не так вже й багато потрібно собакам, і Міккі, звичайно, не виняток.
Простота сюжету, цікаві пригоди, дотепи, а іноді й кумедне собаче сприйняття різних людей і ситуацій роблять книгу легкою й цікавою, допомагають подивитися на людські вчинки збоку.
Фокс Міккі вирізняється винятковою дружелюбністю та доброзичливістю у ставленні до людей і тварин. Щоправда, не всі заслуговують на любов і повагу маленького песика. Його ставлення до оточуючих виявляється у дотепних, а часом і «зубатих» порівняннях. Бо завдяки їм читач дізнається не лише про приблизні розміри черева господаря пансіону, а й цілковиту схожість консьєржки із верблюдом (хіба що в останнього «губа більша і з усіх боків шерсть»). Або що Зінин дядько нагадує більярдну кулю, бо «уся шерсть з голови облізла»...
Цікава книжка з симпатичними ілюстраціями Наталії Ярової допоможе маленьким читачам гарно провести час і навчить з любов’ю та повагою ставитися до тварин. До речі, фокстер’єр Міккі — не цілком вигаданий персонаж. Так звали пса відомого письменника, яскравого представника Срібної доби у російській літературі Саші Чорного (справжнє ім’я Олександр Глікберг). Літературну славу йому принесли сатиричні вірші, а трохи згодом Саша Чорний дебютував як дитячий письменник. Поступово дитяча творчість стала його основним заняттям. Доля письменника нерозривно пов’язана з Україною. Олександр Глікберг народився в Одесі, раннє дитинство провів у Білій Церкві, тривалий час проживав у Житомирі. Пізніше переїхав до Петербурга, де й став відомим майстром сатиричної поезії. Після Жовтневої революції Саша Чорний емігрував за кордон. Останні роки життя провів у французькому містечку Ла-Фав’єр, на Лазуровому узбережжі. Коли письменник після гасіння пожежі на сусідній фермі раптово помер від серцевого нападу, його улюбленець фокстер’єр Міккі помер з туги у господаря на грудях.
На згадку про письменника і його вірного собаку залишився твір «Щоденник Фокса Міккі», який стане гарним другом для дітей молодшого та середнього шкільного віку, а також для тих із дорослих, кому до смаку дотепність, простота, геніальність та одвічні життєві істини, про які найчастіше нагадує саме дитяча література.
