Цьогоріч школярі-МАНівці вкотре вибороли для України значну кількість нагород, дивуючи світ своїми знаннями з різних сфер: від нейронаук (Вікторія Виджак здобула «золото» у міжнародному змаганні школярів з нейронаук International Brain Bee) до філософії (Олександра Ховрак виборола третє місце на Міжнародній олімпіаді з філософії). А новина про Вікторію Панченко, яка здобула бронзову медаль Олімпіади геніїв, стала відома, напевно, всій Україні (про інші нагороди українців, зокрема, й на цьому змаганні, можна прочитати на сторінці Малої академії наук у соцмережах).
Успішним 2021 рік став і для Малої академія наук як інституції. Зокрема, вдалося відкрити перший державний бізнес-інкубатор повного циклу Ukrainian Future Incubator, а 12 серпня відбулася презентація проєкту Міжнародного центру дитячої наукової творчості (комплекс, як засвідчує макет, обіцяє бути грандіозним). Мала академія наук зуміла долучитися й до програми студентських експериментів SSEP, завдяки участі в якій наукові роботи українських школярів можуть потрапити на Міжнародну космічну станцію. А 2022 рік буде насичений масштабними науковими подіями — Genius Olympiad Ukraine, відкриття Музею математики, проведення в Україні Міжнародної учнівської олімпіади з астрономії та астрофізики та Міжнародної молодіжної наукової олімпіади. І це тільки частина з запланованого. Які переваги для українців надає проведення Genius Olympiad Ukraine? Яким буде Музей математики? І як зробити Україну центром міжнародних наукових подій? Про це поговоримо з Євгеном КУДРЯВЦЕМ, заступником директора НЦ «МАНУ» з міжнародних відносин, директором Genius Olympiad Ukraine.
КОСМІЧНИЙ ПРОЄКТ
— Розпочати хотілося б з космічного в усіх значеннях цього слова проєкту — американської програми з розвитку наукової та STEM-освіти, організованої Національним центром освіти наук про Землю та космос США (NCESSE) та Інститутом космічної освіти імені Артура Кларка (Arthur C. Clarke Institute for Space Education) за підтримки НАСА (NASA). Завдяки участі в ній наукові експерименти українських школярів можуть потрапити на Міжнародну космічну станцію на орбіті Землі. Як Україні вдалося долучитися до цього проєкту?
— Ми багато років співпрацюємо з США, зокрема, з університетами, представниками НАСА, громадських організацій. І один з проєктів, який нам давно подобався і до якого мали доступ лише американські та канадські учні — це програма учнівських експериментів. Тож разом з Посольством України у США ми спільно почали працювати над тим, щоб українські школи долучилися до цієї ініціативи.
Цьогоріч у серпні ми провели низку переговорів, у яких погодили, що за певних умов Україна може стати третьою країною цієї програми. Спершу нам запропонували взяти участь уже в наступному навчальному році, оскільки часу на підготовку пакету документів лишалося менше, ніж три тижні. Хочемо подякувати послу України у США Оксані Маркаровій за підтримку в цьому проєкті: ми таки встигли все підготувати, щоб долучитися цього року, і 1 вересня все було офіційно затверджено.
— Що саме передбачає програма студентських експериментів SSEP?
— На цей проєкт подається не окремий учень якогось середнього навчального закладу, а сама школа надсилає заявку й має вирішити, скільки класів братимуть участь. Американська методика полягає в тому, що не обрані, а всі учні в класі мають долучитися. Школярі діляться на команди по три-п’ять осіб і формують дослідження, яке потребуватиме перевірки у космосі. Усе потрібне для цього експерименту необхідно скласти у спеціальний контейнер (у кожну школу надсилається пакет з цими контейнерами від НАСА).
Цьогоріч у нас долучилося сім шкіл. До етапу готового проєкту дійшло 350 учнів, це близько 70 команд, які потрапили на оцінювання. Далі з них від кожної школи було обрано по три претенденти, а згодом — один, роботи яких оцінюються у США. Нині цей процес якраз триває, і 16 грудня будуть оголошені переможці.
Наступного року контейнери з роботами переможців будуть завантажені на ракету й відправлені у космос, де астронавти за інструкціями школярів будуть здійснювати експеримент. І якщо все буде добре з дозволами на подорожі, команди-переможці зможуть спостерігати за запуском ракети з їхніми екземплярами на мисі Канаверал. Потім ці екземпляри, прибувши на Землю, повертаються дітям, і учні мають змогу порівняти результати своїх експериментів, здійснених у земних умовах і в космосі. А паралельно усі діти зможуть розробляти космічні нашивки на форму, яка полетить у космос і повернеться до нас. У нашої місії вона також буде.
«НЕ ЛИШЕ ЗАПОЗИЧУВАТИ, А Й ФОРМУВАТИ ТРЕНДИ»
— Цьогоріч Україна першою у світі отримала від США ліцензію на проведення національної Олімпіади геніїв. Які чинники впливали на обрання країни: організаційні критерії, результати українців у цій олімпіаді тощо?
— Насамперед потрібно зазначити, що Україна бере участь в Олімпіаді геніїв з 2011 року, з моменту її появи. Мала академія наук доєдналася як афіліація до цього проєкту 2016 року, і вже 2017-го були відібрані перші представники. При обранні першої ліцензії враховувалися передусім організаційні критерії: можливість організовувати великі події, наявність мережі контактів, досвіду роботи зі світовими міжнародними заходами, розуміння системи й принципів роботи Олімпіади геніїв з інституційного погляду. Водночас непоганий український результат виступу на Genius Olympiad був аргументом на користь того, що ми розуміємо, як ця олімпіада організована, тому що готували дітей, супроводжували їх. Тож це було ще одним показником, який нам сприяв.
— Які переваги це надає українцям?
— Цей всеукраїнський конкурс, який є етапом до міжнародного фіналу, надає багато можливостей. По-перше, створює централізовану систему, яка дає змогу долучити до олімпіади дітей з усієї країни. Тому що раніше учні мали подавати проєкти в США, що було доволі складно. А тепер вони можуть навіть підготувати проєкт українською мовою, долучившись до олімпіади національного рівня, і якщо їхня робота пройде далі, її перекладуть (додам, аби отримати екоквиток і поїхати у США, необхідно виграти гран-прі або золоту медаль, а також підтвердити знання англійської мови). Загалом національна Олімпіада геніїв забезпечить широкий доступ українців до цього проєкту як ідеї — розвитку екологічних проєктів у різних сферах: від науки до мистецтва.
По-друге, ця ліцензія дає змогу більшій кількості учнів потрапити на міжнародний фінал у США, бо є чітко встановлена кількість — близько 8%. Тобто що більше проєктів візьме участь у національній олімпіаді, то більше українців зможуть представити свої роботи в міжнародному фіналі. Потенційно кількість дітей, які візьмуть участь у фіналі, може зрости від 10 (як було минулого конкурсу) до 100.
До того ж на міжнародному рівні національна Олімпіада геніїв — це визнання, що Україна здатна до організації великих подій. По-друге, ми будемо пілотом. Це означає, що я як директор олімпіади в Україні буду працювати з президентом олімпіади у США, і ми будемо спільно формувати правила для олімпіад в інших країнах світу. Тобто українці будуть і апробовувати різні підходи, і пропонувати свої. Це засвідчує те, що ми можемо не тільки запозичувати в інших ідеї та реалізовувати їх в Україні, а й формувати тренди, пропонуючи світу свої підходи.
І ще хотілося б згадати, що національна Олімпіада геніїв відкриває можливості для учнів долучитися раніше, ніж інші країни світу, до додаткових переваг цього конкурсу: учасники можуть публікуватися в міжнародних виданнях зі своїми статтями, проходити певне навчання, школи — проходити акредитацію, ставати школою Олімпіади геніїв. Інші країни світу ще навіть не знають про таку можливість, а ми вже зможемо це отримати.
ЯК ЗРОБИТИ УКРАЇНУ ЦЕНТРОМ ПРОВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАХОДІВ
— Наступного року Україна приймає Міжнародну учнівську олімпіаду з астрономії та астрофізики та Міжнародну молодіжну наукову олімпіаду. Наскільки мені відомо, ці олімпіади — це не тільки змагання найкращих знавців певних шкільних предметів, а й можливість пізнати краще країну, яка приймає змагання...
— Для нас головна мета проведення цих олімпіад — зробити Україну центром проведення міжнародних заходів. Ми можемо приймати міжнародні події для 70 країн світу, нам є що показати, чим пригостити, є як провести спільно час. Тому міжнародна олімпіада в Україні — це передусім про імідж нашої держави. До нас приїдуть представники з різних країн, це чудова можливість для культурного обміну. Бо справді, олімпіада — це, ясна річ, змагання, написання контрольних робіт, експериментальні тури, споглядання зірок тощо. Проте у вільний час (поки журі оцінює роботи) ми можемо показати дітям Київ, організувати насичену культурну програму. Тому, звісно, ми дуже раді прийняти представників з інших країн. Зараз ми в активному процесі підготовки, скоро оголосимо сайти.
Це дві великі олімпіади: астрономічна — близько 50 країн-учасниць, молодіжна наукова — ще більше, 65-70, причому вона дуже складна, бо перевіряється одразу три предмети — фізика, хімія, біологія. І оскільки вона мультидисциплінарна, потребує навичок з різних предметів, багато членів міжнародної спільноти вважає її найскладнішою і найпрестижнішою. Ба більше, дитина має володіти ще й математикою як четвертим предметом, який хоч і не вказаний окремо, але є невід’ємним інструментом для вирішення завдань із перших трьох.
Усі країни-учасниці прагнуть, щоб наступного року олімпіада була офлайн. Це для нас певною мірою виклик, оскільки ми будемо першою олімпіадою після перерви у два роки, яка відбуватиметься у цьому форматі. Тому що цьогоріч наша команда бере в ній участь у гібридному форматі через пандемію: члени журі й керівники — в країні проведення, а діти — в країні проживання. Проте нам надіслали вже все необхідне обладнання, щоб провести цей тур. І сподіваємося, скоро радітимемо за перемоги українських школярів.
— Як загалом вплинула пандемія на участь українців? Бачила, що цьогоріч у багатьох конкурсах вдалося взяти участь уперше...
— На початку пандемії ми стали членом Міжнародної федерації асоціацій винахідників, і українські школярі отримали доступ до ще близько 15 заходів. Усі вони мали відвідати їх фізично (це було за планом, і на це знайшли фінансування).
Пандемія зіграла подвійну роль. З одного боку, під час карантину більшій кількості школярів вдалося взяти участь у конкурсах. З іншого — є і негатив. Значна кількість конкурсів, у яких ми беремо участь, — винахідницькі. І до пандемії в нас було багато практичних робіт. Тоді як під час онлайн-навчання, оскільки в дітей не було доступу до лабораторій, кількість учнів, які готують щось практичне, а не теоретичне, зменшилася.
МУЗЕЙ МАТЕМАТИКИ ЯК ЦЕНТР МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ
— Яким буде Музей математики, що відкриється наступного року?
— У нас буде близько 200 експонатів з усього світу — США, Польщі, Німеччини... Концепція і дизайн дуже сучасні. Плануємо вражати й створювати місце, яке буде важливим для української молоді, так само як Музей науки, який за рік відвідало понад 100 тисяч осіб.
— Чому саме математика?
— Насправді Музеїв математики в усьому світі всього три, а ми будемо четвертим. Це великий виклик, за який ми взялися, щоб показати, що математика насправді не обмежується формулами, геометричними фігурами тощо. Це насправді усе, що нас оточує. Через прості історії ми прагнемо показати доступність математики для будь-кого, адже наш музей — це передусім інтерактивний простір. У Музеї математики також будуть освітні програми для педагогів, загалом для шкіл. Це буде центр математичної освіти. Ми створюватимемо можливості, аби підняти її загальний рівень в Україні. Для цього співпрацюємо зі світовими партнерами, які уже розробляють цю проблематику й долучаємо їх до музею. Зокрема, ми вже говорили з партнерами з Індії, Сінгапуру, Сполучених Штатів та ін. про їхні методики навчання математики та багато інших аспектів. Потрібно пам’ятати, що середній рівень математичних знань у країні дуже важливий для розвитку української освіти загалом.
— Ви, зокрема, співпрацюєте з Музеєм математики в Нью-Йорку. Чим саме він вам допомагає?
— Ми з ними дуже близькі друзі, спільно працюємо над концепцією, стратегією розвитку музею. Маємо також від них декілька партнерських експонатів. Вони допомагають нам зі специфікою того, як організований цей процес, у чому особливість цього музею; надають багато практичних порад щодо того, що використовують, а що ні. Бо наші колеги уже точно знають, які експонати діти не полюбляють. І такий обмін дуже важливий, бо охоплює як певні концептуальні ідеї, так і практичні поради, як-от з якими підрядниками краще працювати, що швидко ламається.
— На цьому МАН не зупиняється, адже, наскільки мені відомо, вже будуються й інші музеї...
— МАН спільно з Міністерством розвитку громад та територій України, Міністерством освіти і науки України, Офісом Президента України працює над тим, щоб у багатьох регіональних центрах і великих містах відкрити музеї науки.
— У світі музеї науки вже мають доволі тривалу історію...
— Першим центрам науки вже майже 70 років. Сьогодні будуються нові, але, звичайно, набагато менше. Зазвичай вдосконалюються старі, створюються нові експозиції. Загалом у світі таких музеїв близько 4 тисяч, а в Україні перший державний — наш. До цього були деякі невеликі приватні музеї, але вони не тієї якості, як великі центри науки у світі.
Музеї науки завжди користуються популярністю. Бо шкільна програма — це одне, а коли вона поєднується з інтерактивним простором, то перетворюється у те, що цікаве дітям. Тож це дуже важливий інструмент для вчителів, шкіл загалом, для освітнього відпочинку дітей. Цей тренд постійно себе подовжує, бо змінюються методики, підходи, механізми управління, подачі інформації дітям. А оскільки півтора роки у світі все це було зачинено, то нині взагалі аншлаг відвідування.
ДОТОРКНУТИСЯ ДО АДРОННОГО КОЛАЙДЕРА
— Тим більше є чудовий привід, адже в Музеї науки продовжили до 15 січня виставку «Прискорюй науку» Європейської організації ядерних досліджень (CERN) (саме тієї, яка має в розпорядженні, зокрема, Великий адронний колайдер). Та перш ніж поговоримо про неї, чи могли б трохи розповісти про співпрацю України й CERN.
— Україна з CERN працює у різних форматах з початку 90-х років. Важливою віхою п’ять років тому стало підписання і доєднання України як асоційованого члена CERN. Були призначені наші представники в Раді CERN у Женеві, я є одним з них і відповідаю за освіту (є відповідальні за науку, політичну діяльність тощо). Ми працюємо над тим, щоб розвивати співпрацю з CERN.
МАН працює з CERN з 2011 року. Завдяки цьому Україна була першою країною у світі, яка зробила організовані програми для дітей у CERN спільно з нашими партнерами. З 2012 року МАН організовує програми для вчителів у CERN. Щороку 30 вчителів фізики проходять навчання з ядерної фізики. З 2016-го ми доєдналися як асоційований член, 2017-го — випустили спеціальне інформаційне видання про CERN, розпочали з партнерами по цій організації багато програм, що пов’язані з освітою школярів. У 2016-му привозили невелику виставку «CERN у зображеннях». І одна з їхніх найвідоміших виставок, яку вони дають своїм асоційованим членам за чергою — це «Прискорюй науку», яку ми відкрили 8 листопада. Ця виставка показує історію Всесвіту, історію CERN, адронного колайдера й усіх прискорювачів, які є там.
Виставка безкоштовна, але щоб потрапити на неї, потрібно заздалегідь реєструватися на сайті Музею науки. Ми дуже раді, що сьогодні більше українців зможуть доторкнутися до науки й, зокрема, адронного колайдера, про який чули по телевізору, а тепер на виставці можна буде побачити його частини.
ПЕРЕВАГИ ОСВІТНЬОЇ ДИПЛОМАТІЇ
— Наскільки освітня дипломатія є ефективним способом розповідати про себе світові?
— Я вважаю, що освітня дипломатія має вагоме значення для позиціонування нашої країни у світі. Показуючи Україну через позитивний, інтелектуальний досвід, що базується на професійних результатах школярів, педагогів, ми маємо можливість змінити образ нашої держави у світових медіа, ставленні людей. Кожен учень, який бере участь у міжнародних змаганнях, презентує всю нашу країну.
По-друге, це показує нашу активну присутність у світі й доводить, що прапор України гідний підніматися на п'єдесталах великих конкурсів, українці гідні змагатися з країнами, які мають високі освітні досягнення. І це теж дуже важливо.
Для багатьох учасників олімпіад з інших держав Україна до цього могла бути просто точкою на карті. А після змагань, якщо вони відбуваються офлайн, вони мають в Україні знайомих, друзів. Якщо це освітньо-наукова дипломатія — то це можливість для спільних публікацій, партнерств. Це робить нас суб’єктом освітніх й наукових процесів, і ми стаємо видимі.
Освітня дипломатія також дає змогу показати, що Україна — це надійний партнер, з яким цікаво працювати разом. А також, що ми вже маємо абсолютно неймовірні синергії — співпрацюємо з CERN, НАСА, університетами багатьох країн світу... Усі ці організації та інституції здаються далекими, але завдяки освітній дипломатії ми робимо їх близькими для українців. І діти розуміють, що вони є частиною великого світу, великих можливостей, а потім усе це повертається великими можливостями і для них, і для їхніх родин, і для спільноти, і для всіх нас. Тож це можливість бути першими у тих речах, у яких ми сильні.
