Минулого четверга, за кілька днів після московської зустрічі французького і російського президентів, одне з найстаріших і, на тлі галопуючої інфляції колись, як нам здавалось, захмарних стандартів BBC, усе ще авторитетне інформаційне агентство Reuters опублікувало статтю під характерною назвою «У Москві Макрон знайшов іншого Путіна». «Представник Кремля не відповів на питання Reuters щодо оцінки душевного стану Путіна», — так прокоментували в інформаційному агентстві цей свій матеріал.
Неназване в публікації джерело в Єлисейському палаці поділилося тим, що зазвичай залишається за кадром, — особистими враженнями від багатогодинного спілкування за шестиметровим столом, довжина якого співмірна імперським амбіціям російського коротуна-президента. Анонімний інформатор Reuters був буквально шокований, наскільки Путін зразка лютого 2022-го у гірший бік відрізнявся від Путіна «трирічної давнини» (йдеться про зустріч у літній резиденції французького президента форт Брегансон у серпні 2019). Понад п’ять годин, незважаючи на всі спроби Макрона обговорити нинішню кризу по суті, здавалося б ще зовсім не старий 69-річний російський президент знов і знов повертаючись до одних і тих самих своїх думок по-старечому белькотів про минуле.
Згідно з джерелом Reuters, протягом усього багатогодинного спілкування з Макроном Путін зациклився лише на двох темах. Скільки Макрон не намагався нагадати, що вибори-2019, на яких переміг Зеленський, з 2014 року це вже другі визнані міжнародною спільнотою президентські вибори в Україні, а сам Зеленський, відповідно, після Майдану вже другий законно обраний президент, Путін щоразу знов починав про наколоті в Вашингтоні апельсини, і що Зеленський маріонетка США. Ну і 1997 рік, коли задовго до розмов про Грузію та Україну, у НАТО вступили Польща, Чехія та Угорщина. Мовляв, зроблено це було з порушенням вигаданих Путіним та його пропагандою нібито наданих СРСР гарантій, існуванню яких, насправді, на відміну від, скажімо, порушеного Росією Будапештського меморандуму, немає жодних матеріальних доказів.
Відзначивши про себе ту делікатність, з якою оточення Макрона поділилося зі світом своїм, запізнілим на десятиліття, як мінімум з Мюнхенської промови, прозрінням щодо душевного стану Путіна, я так би й забув про цей матеріал Reuters. Якби у вівторок черговою статтею про історичні травми Росії не нагадав про себе екс-помічник Путіна, екс-спецпредставник президента Росії по Україні Владислав Сурков. Нагадаю зміст попередніх серій. У своїй листопадовій статті Сурков пообіцяв, що, як тільки Везувій Китаю почне вивергати хаос, і Євросоюз стане новими Помпеями (так, я теж, поки переказую тут його образні порівняння, згадую вилучені напередодні уЛівії упаковки гашишу із зображенням Путіна), «Росія отримає свою частку в новому всесвітньому збиранні просторів, як бувало в епохи Третього Риму або Третього Інтернаціоналу». Тодішня багатосторінкова спроба Владислава Юрійовича вивести Третій Рим із другого закону термодинаміки здалася м’яко кажучи дивацтвом навіть багатьом з його колишніх колег. У новій своїй статті він спробував актуалізувати свої думки, що вічно розтікаються по древу, в контексті сьогоднішньої кризи відносин між Росією та Заходом.
І, якщо у першій своїй статті він згадував добрим словом «Мюнстерські домовленості» (насправді, він мав на увазі Вестфальський мир, що закінчив Тридцятилітню війну і встановив у Європі нову систему міжнародних відносин), Віденський конгрес і Ялтинську конференцію, що за його словами стали можливими лише тому, що «хаос досяг стану пекла», у новій його уявою заволодів Брестський мир. Що конфігурацією затверджених цим миром кордонів нагадав йому ситуацію, в якій після розвалу СРСР, «не програвши жодну війну», лише через «смішну перебудову, якусь каламутну гласність», опинилася Росія. Але, оскільки Брестський мир був анульований вже за кілька місяців, у тому ж 1918 році, причому, союзниками колишньої Російської імперії, без будь-якої участі більшовиків, відповідно й кордони, встановлені нинішнім, за його визначенням, «Похабним миром», незабаром впадуть внаслідок «практичної та прикладної, і навіть, можливо, контактної» «геополітики». Що він у своїй новій статті нажаль не уточнив, цього разу хаос досягне стану пекла коли вибухне Везувій Китаю, чи коли розбіжиться кремлівська божевільня Аркгем.
Вже в середу, на брифінгу після зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО, генсек альянсу Єнс Столтенберг, сказавши й про те, що Росія «ставить під сумнів фундаментальні принципи безпеки, ... право кожної країни визначати своє майбутнє та право союзників у НАТО захищати одне одного», що вона «застосовує силу, зібравши найбільше військ з часів Холодної війни, у спробі залякати інші країни Європи», назвав усе це «новою нормальністю». Ось уже сторіччя термін New normal вживається для позначення нового стану, нової якості, яку набуває суспільство чи економіка внаслідок кризи, чи то це світова війна, чи економічна криза, чи нинішня пандемія, яка змінили світ який ми знали назавжди. Сьогодні новою нормальністю, в якій ми маємо звикати жити, стає New Abnormal — прекрасний новий світ, де нашим сусідом є скажений Доктор Стрейнджлав.
