Письменник Володимир Сорокін з початку нинішньої війни зайняв однозначну антивоєнну позицію та категорично засудив напад путінської Росії на Україну. Він палко підтримує боротьбу українського народу за свободу та незалежність.
Зараз у Росії та Німеччині вийшла нова збірка оповідань Сорокіна «De feminis», присвячених жінкам (варіанти перекладу назви з латині – «про жінок» або «з жінок»). Усі дев'ять оповідань збірки було написано ще до початку нинішньої російсько-української війни. Найбільш актуальними в її контексті є, на мій погляд, дві найкращі оповіді збірки – «Жук» та «Гамбіт Вепра». У «Жуку» описано типовий злочин червоноармійців у Німеччині у 1945 році – зґвалтування та вбивство німкені. Сьогодні воно одразу асоціюється з російськими військовими злочинами у Бучі та інших українських містах та селах.
Цікаво, що героєм (або антигероєм) оповідання є призваний до Червоної Армії карний злочинець Вітька Баранов, а героїнею (або антигероїнею) – жорстока наглядачка концтабору Ірма, що зганяє на підвладних їй ув'язнених свої нереалізовані сексуальні комплекси. Тут Сорокін фактично пародіює думку однієї німецької дослідниці, одержимої комплексом «німецької провини», що заявила у одній зі своїх робіт: мовляв, це треба подивитися, кого саме радянські солдати ґвалтували у Німеччині. Якщо це були дочки чи дружини гаулейтерів, крейслейтерів чи чинів СС та СД, то це цілком виправдано, так їм і треба.
В оповіданні перед самою смертю Ірма, будучи зґвалтована і вбита, відчуває вищу сексуальну насолоду і обожнює ґвалтівника: «Вітька стояв молодим богом, коханим і нескінченно коханим». Тут Сорокін ще раз пародіює комплекс «німецької провини», прагнення багатьох німців не лише виправдати радянських переможців нацизму, а й переконати себе в тому, що в радянській окупації було щось добре, як і у співпраці з путінською Росією. Цей комплекс – серед тих факторів, які досі заважають Німеччині допомагати Україні на повну силу. А вбивця Ірми Вітька Баранов, на прізвисько Жучок (тут своєрідно обігрується німецьке повір'я, що травневий жук приносить дівчині нареченого), який «попри свої вісімнадцять… був урка зі стажем, уже тричі судимий за крадіжки та пограбування», - це той же типаж, що складає тепер кістяк пригожинських «вагнерівців» в Україні – звільнені з в'язниць і таборів для війни ув'язнені.
А головний герой «Гамбіту Вепра» - неназваний на ім'я президент-диктатор однієї балканської країни, в якій під час розповіді вгадується Румунія. Він зробив гру в шахи державною релігією і має звичай розчиняти своїх політичних противників у царській горілці (начебто так страчував своїх ворогів іракський диктатор Саддам Хусейн) і, подібно до угандійського диктатора Іді Аміну, закусувати тими зі своїх підданих, хто насмілився бути проти нього. Тут відразу згадується легендарний вампір граф Дракула, тим більше, що герой сорокінського оповідання, як і герой Брема Стокера, родом із Трансільванії і пов'язаний із скарбами Аттіли. Також згадується прототип Дракули – господар Валахії у XV столітті Влад III Цепеш, за свою жорстокість прозваний Дракулою (від румунського Dracul – «диявол»).
Але є й ближчі за часом прототипи – комуністичний диктатор Румунії Ніколає Чаушеску та сучасні авторитарні керівники Угорщини та Туреччини Віктор Орбан та Реджеп Тайіп Ердоган. Останній, як і сорокінський герой, використав путч проти нього, що провалився, для посилення режиму. Той же Чаушеску надавав велике значення розвитку спорту для підвищення престижу комуністичного режиму і протегував до певного часу великій румунській гімнастці Наді Команечі. І так само з юних років герой Сорокіна покровительствує юній чемпіонці світу з шахів Валерії, але коли вона виявляє свавілля, то він її в буквальному значенні слова з'їдає. Команечі, як відомо, зуміла втекти до Америки від диктатора незадовго до його повалення, і репресії її щасливо минули.
Але не лише «балканський слід» можна знайти у «Гамбіті Вепра». Те, як президент в оповіданні планує видобути світову шахову корону для своєї країни за допомогою мобілізації всієї могутності своєї країни, включаючи Службу безпеки, жваво нагадує, як Володимир Путін використав усі засоби, включаючи махінації з допінг-пробами за участю співробітників ФСБ, щоб забезпечити сумнівний тріумф російських олімпійців у Сочі. В інтерв'ю у зв'язку з першою публікацією «Гамбіту Вепра» Сорокін відзначив «сповзання у бік феодалізму» як нову європейську тенденцію. Що ж, напевно, феодальна спорідненість душ спонукає Орбана та Ердогана дружити з Путіним. І в тому ж інтерв'ю рік тому Сорокін передбачив, що, судячи з нинішніх «параноїдних заморозків» у Росії, відлиги чекати вже не так довго. Думаю, поразка у війні з Україною пришвидшить цей процес.
