«Фільм, у якому тільки розмовляють»
Із неділі на понеділок, із 13 на 14 листопада, о 00.55, на каналі «1+1», у програмі «Аргумент-Кіно», дивіться психологічно напружену кіноісторію російського режисера Валерія Тодоровського «Коханець».
— Перед нами розгортається сюжет про кохання двох чоловіків до однієї жінки. Один із них є лінгвістом, інший — у минулому військовий. І цих двох абсолютно несхожих, раніше не знайомих між собою людей пов’язує спільна трагедія. Вони дізнаються дуже багато про самих себе і про ту людину, яка мимоволі з’єднала їхні долі, — розповідає автор та ведучий програми «Аргумент-Кіно» Володимир ВОЙТЕНКО. — «Коханець» є фільмом російським, розповідає історію універсальну, але знімали його у білоруському Мінську, а творча група переважно має українське коріння або ж місце народження. Постановник Валерій Тодоровський, син знаного кінооператора й режисера Петра Тодоровського, з’явився на світ в Одесі. Сценарист Геннадій Островський родом із Бердичева. Виконавець другої головної ролі Сергій Гармаш — із Херсона. Ну, а Сергій Михальчук — один із найкращих українських кінооператорів, що багато працює з російськими режисерами, — із Луцька.
Принагідно, про Михальчука. Він є творчим побратимом українського кінорежисера Олеся Саніна. Вони разом створили кілька документальних фільмів, а також повнометражну картину «Мамай». Після якої, власне, Михальчук і був запрошений Тодоровським до фільмування «Коханця», за роботу над яким Сергія визнали найкращим оператором на одному з найповажніших міжнародних кінофестивалів — в іспанському Сан-Себастьяні у 2002 році.
І ось дуже прикметна характеристика Михальчука з вуст Валерія Тодоровського в інтерв’ю часопису KINO-KOЛО: «Є оператори, які можуть на майданчику замучити всю знімальну групу, а Сергій — це та людина, котру на другий день уся група любить. Якщо ж казати про його творчу манеру, то, мені здається, він — абсолютний універсал. Тобто реально розуміє задачу картини, завдання режисера, і, виходячи з цього, його можливості — необмежені. Сергій може робити яскраве й динамічне, дуже сучасне зображення, а може бути суворим, стриманим і навіть мінімалістичним, як це було, наприклад, у мене в «Коханці».
Здавалося б, фабула фільму «Коханець» банальна. Але автори зрештою вибудували, вивели сюжет у рідкісний за глибиною психологічний портрет людини, яка не може пережити брехні... Сценарій Геннадія Островського, який теж удостоєний у Сан-Себастьяні нагороди за найліпший сценарій, що пропонує не колізію, як було кимсь влучно зауважено, а тему. Біда не в тім, що був коханець, а в тім, що людині неможливо пережити думку, що найдорожче у житті насправді виявилося фальшивим... Виконавець цієї правдиво трагічної ролі Олег Янковський іще під час фільмування зауважив: такої драматургії, такої ідеї він давно не стрічав у світовому кіно —«мудрий, філософський матеріал».
Валерій Тодоровський, про творчість якого йтиметься у спеціальному сюжеті, якось в одному з інтерв’ю про свого «Коханця» сказав так: «Це фільм, у якому не стріляють, а тільки розмовляють. Але він вийшов жорстким, значно жорсткішим за фільми, в яких стріляють».
