Форум видавців у Львові по суті розпочав новий книжковий рік. Зазвичай він не збігається в часі з календарним роком та одразу розпочинається після літнього міжсезоння. Як відомо, ця подія багата на різні прем’єри й анонси виходів наступних новинок. Власне, про книжки, які вже, як то кажуть, у роботі, говоримо із львівським поетом, перекладачем, критиком Остапом СЛИВИНСЬКИМ.
— Сподіваюся, що до кінця року вийдуть три книжки, до яких я в той чи інший спосіб маю стосунок, — розповідає Остап. — Чи здійснилося це, чи ні, можна буде з певністю сказати лише 31 грудня, але заанонсувати їх зараз не завадить.
Дві з них я переклав, і вони мають принаймні дві спільні риси: обидві є понад 300-сторінковими «цеглинами» й обидві написані сучасними польськими авторами. Перша —роман відомої та дуже високо цінованої в Польщі письменниці Ольги Токарчук, яка тим відрізняється від більшості польських авторів, що майже вся її проза перекладена українською. Але навіть ті українські читачі, які вже багато прочитали з доробку Токарчук, романом «Бігуни» можуть бути заскочені зненацька. Бо «Бігуни» — це доволі незвичайна книжка, яка найбільше нагадує записник подорожнього, де можна знайти що завгодно: короткі дорожні спостереження, нариси з історії анатомії, основи цілої вигаданої науки — психології подорожі, й багато цікавих історій про людей. Цю книжку можна читати приблизно так, як один з героїв роману пропонує читати франко-румунського філософа Еміля Чорана: щовечора якийсь один довільний розділ або короткий фрагмент, із котрого можна собі наворожити наступний день.
Друга книжка інакша, різкіша й важча. Хоч би й тому, що це «нон-фікшн», репортаж. Вона називається «Біла гарячка». Її автор, польський журналіст Яцек Гуѓо-Бадер відважився проїхати автомобілем на самоті понад десять тисяч кілометрів від Москви до Владивостока, дорогою заглиблюючись у найтемніші закутки російської душі. І російського «тіла». Ця книжка малює дискомфортний і тривожний, а часом шокуючий образ сучасної Росії, не приховуючи від стороннього ока жодних соромітних подробиць. Дуже ефективний холодний душ для тих, хто досі схильний романтизувати «старшого брата».
Ну, й третя книжка, виходу у світ якої я чекаю цього року, — це моя збірка віршів, що буде називатися «Адам». Про неї скажу лише, що вона міститиме рівно стільки ж віршів, скільки й попередня, — сорок три, і над її оформленням уже працює чудовий художник Микола Кумановський.
