Сьогодні Україна і Росія роблять здвоєний мозковий штурм газових проблем. У Донецьку в рамках українсько-російського форуму зустрінуться президент України Віктор Янукович і президент Російської Федерації Дмитро Медведєв. Цього ж дня у Санкт-Петербурзі прем’єр-міністр України Микола Азаров сяде за стіл переговорів з главою російського уряду Володимиром Путіним. Здавалося б, помножені на два зусилля мають виявитися результативними. Усім зрозуміло, що газ для України не може коштувати дорожче, ніж для Німеччини, і що формулу, виведену в контрактах 2009 року між країнами для визначення ціни на газ, необхідно переглянути.
Чи не тому напередодні Азаров світився оптимізмом і переконував співгромадян у тому, що «в найближчі пару тижнів ми ці переговори завершимо»? У глави «Газпрому» Олексія Міллера свій календар. Того ж дня, що і Азаров, він відзначив, що перших результатів переговорів з Україною за угодами у газовій галузі не варто чекати раніше листопада. Зрадіємо, адже це майже той самий рубіж, який обіцяє узяти і Азаров.
Але всім, звичайно, зрозуміло, що Росії поспішати нікуди. Пора року і температура їй тільки на руку. До того ж їй не доводиться мати справи з МВФ, що жорстко пов’язує виділення свого кредиту з підвищенням газових цін для населення України. От як пояснює суть проблеми віце-прем’єр-міністр — міністр соціальної політики України Сергій Тигіпко: «Їхня логіка проста: МВФ говорить, що у нас є збитковий «Нафтогаз» і ми повинні перекрити його збитки. Якщо ви дотуєте «Нафтогаз», то практично допомагаєте всім підряд. У багатих будинки більші, і вони споживають більше газу, а ви їх дотуєте низькими цінами. Підвищуйте ціни до реальних і допомагайте бідним».
Чи спроможний уряд це зробити? Адже бідних у нас куди більше, ніж багатих. За словами віце-прем’єра, підвищення газових цін для населення призведе до того, що для 10 мільйонів сімей газ подорожчає на 32%. «Це означає, — пояснює Тігіпко, — що тариф для них зросте на 200—250 гривень на місяць». А вибори вже не за горами, і жоден уряд — ні Тимошенко, ні Азарова — не готовий ризикувати.
На перший погляд внутрішньополітичний варіант для нашої влади простий: домогтися зниження несправедливої ціни на газ та підвищення настільки ж несправедливого тарифу на транзит і таким чином продемонструвати МВФ, що «Нафтогаз» може обходитися без бюджетних дотацій. Цей підхід повністю збігається з національними інтересами країни. Але на зовнішньополітичному фронті діють такі хитросплетіння чинників, які не розплутати ані арифметикою, ані навіть вищою математикою.
Багато карт сплутав вирок Юлії Тимошенко, винесений Печерським судом. Навіщо він узагалі був потрібний? Невже лише для того, щоб усунути Тимошенко від участі у виборах? Але регіонали не настільки вже безглузді і недалекоглядні, аби ставити перед собою лише таку мету. У першу чергу їм було необхідно отримати міцну юридичну підставу, аби домагатися перегляду січневих газових контрактів 2009 року. У цьому випадку Тимошенко, навіть і на волі, втрачає свою привабливість як перспективний політик. Нинішнє рішення українського суду, якщо воно набере чинності, відкриває дорогу до Стокгольма. Проте не кажи «гоп». Схоже, Європу не вдалося переконати в корисливих мотивах дій екс-прем’єра, яка нібито погодилася на невигідні для України газові угоди в обмін на обіцянку росіян закрити справу щодо боргу ЄЕСУ. І російські, і європейські політики теж люди, і вони не можуть не приміряти ситуацію з Тимошенко також і на себе. Кому хочеться йти до суду?
Чи не тому в Москві всього за тиждень до сьогоднішнього раунду переговорів, якому обіцяють успіх обидві сторони, вказували на неприйнятну спрямованість обвинувального вироку Печерського суду? «Не можемо у зв’язку з цим не відзначити і очевидний антиросійський підтекст у всій цій історії. По суті, Ю. Тімошенко судили за чинні і ніким ще не скасовані юридичні угоди між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України», — говориться у заяві МЗС Росії.
«Невипадково суд над Юлією Тимошенко був досить нервово сприйнятий у Москві російським керівництвом. Вони небезпідставно вважають, що суд над Тимошенко — це суд над контрактом 2009 року. І це певною мірою є судом над прем’єр-міністром Російської Федерації Володимиром Путіним, який також безпосередньо брав участь в його підписанні. Можливо, навіть брав вирішальну участь», — говорить один з лідерів навколоурядової партії «Єдиний центр» Вадим Карасьов. Він відзначає, що за межами судового процесу над Тимошенко залишився той факт, що газовий контракт 2009 року «дійсно невигідний для України». «Я думаю, що емоційна хвиля довкола самої фігури Юлії Тимошенко спаде, і тоді Європа замислиться над самою юридичною матерією самого контракту. Тоді ми можемо апелювати до Стокгольмського арбітражу», — висловлює думку Карасьов.
Народний депутат (фракція ПР) Володимир Олійник вважає, що Європа і Росія зацікавлені в подальшому існуванні чинних на сьогодні газових контрактів. «Що об’єднало Росію, яка абсолютно не відповідає стандартам європейських демократичних цінностей, і Захід? — запитує він і відповідає: — А об’єднало те, що Росія отримала вигідну угоду за ціною (на газ), а Європа — за транзитом до 2019 року».
Між тим останнім часом у газовій співпраці Росії з європейськими країнами також є певні проблеми. Про них, зокрема про виконання Росією третього енергетичного пакета, президент РФ був вимушений говорити на засіданні Ради безпеки. Росія, за його словами, завжди виходила з того, що існуюча юридична база «є оптимальною, серйозною і достатньою». А тут, за словами Медведєва, доводиться замислюватися «про те, які наслідки створюватиме прямолінійне виконання відповідних правил». Отже, Росії, яка не бажає грати по-європейськи, було б дуже вигідно мати Україну в цьому питанні не в противниках (Україна, на відміну від РФ, підписала Енергетичну хартію, стала членом європейського Енергетичного співтовариства), а в союзниках. Зрозуміло, що відповідні оновлення необхідно внести до Енергетичної стратегії нашої країни. Але те, як це робиться, викликає сьогодні обурення громадськості. І можна передбачити, що Україна в цьому питанні рухається не до Європи, а як раз у бік Росії.
Європейсько-українське енергетичне агентство 12 жовтня надіслало президентові Віктору Януковичу відкритий лист щодо оновлення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. У цьому листі йдеться про те, що провідні аналітичні центри, неурядові організації та експерти стурбовані закритістю і непрозорістю оновлення цього найважливішого документа. Президента просять забезпечити участь у роботі над ним громадян та їх об’єднань, оприлюднити дані про головного розробника, виконавців, консультантів і склад робочих груп, які займаються підготовкою змін, що мають бути внесені до Енергостратегії, а також усі пропозиції, які надійшли або надійдуть до її проекту, та провести їх прилюдне обговорення. Чи не стане створюваний таємно від громадськості новий варіант Енергостратегії України одним із елементів «відступного», який сьогодні пропонуватиметься Росії в обмін на конструктивний підхід до оновлення газової формули?
