Ігор Бондар-Терещенко

…Харків мандрує у своєму власному часі, і нажиті ним «національні» скарби видаються на цьому шляху непотрібним баластом. Звичайно, можна поступитися і вмістом кишень, і самою вдяганкою, не згадуючи про культові споруди міста на кшталт Держпрому чи Будинку «Слово», але...

Ігрового характеру наше письменство, здавалося, позбулася ще в 90-ті, коли постмодернізм змінився на місцевий «остмодерн», і далі все стало сумно й серйозно. Але без гри література не може існувати, бо це одне з її правил – розважати, інтригувати, ба навіть змагатися за читача. У...

Історія міста в сучасній літературі обов'язково складається з його повсякденної метафізики, ба навіть демонології. Адже в урбаністичному пейзажі сьогодення ніхто не відміняв «фольклорну» складову містики і навіть метафізики. Місця сили стягнуті тут в карту революційних подій, а...

Стара сентенція про те, що, їдучи світ за очі, ми обов’язково беремо з собою себе з часом змінилася на більш актуальну метафору подорожі. Мовляв, сьогодні, в епоху вселенського комфорту найважче буває дістатися не до Америки, а до вокзалу. Тим паче, додамо, коли в книжках цього огляду все вже...

Якщо й вдаються гостросюжетні детективи з бойовиками нашим авторам, то зазвичай чистоти жанру в них небагато. Окрім оперативних подробиць розслідування ми заодно дізнаємося чи то про історію рідного краю, а чи ще якусь краєзнавчу містерію. Мабуть, це й добре, адже іноді лише в такий спосіб можна...

Історичний досвід у нашого люду за всі часи різнився згідно із приналежністю до цієї чи іншої верстви населення. Дисиденти мали свою долю, відмінну від емігрантської карми, а субкультурні групи на зразок гіпі чи панків взагалі випадали з будь-якої системи класифікацій. Тож не дивно, що всі автори...

…Донедавна, чесно кажучи, слабо вірилося, що автора цього роману взагалі буде вшановано хоч у якийсь «державний» спосіб. Слава батька кримінального жанру, який на початку 90-х опублікував кілька перших українських бойовиків, – це заслуга комерційних, недержавних видавництв...

Так вже сталося, що куртуазна доба української класики – від Івана Котляревського до Василя Пачовського – єдина благодатна нива, яка вродила нащадків. Відверта еротика якось не прижилася у творах сучасних авторів. І більшість із них чудово наслідують своїх великих попередників, імітуючи...

Загальнопостмодерністська теза про те, що будь-яке навчительство, наука і мистецтво є волею до тоталітарної влади, — може породжувати найрізноманітніші індивідуальні тактики. Варіант О. Бузини зі створенням тексту «Вурдалак Тарас Шевченко» видається в подібному контексті цілком показовим. Із цього...

Існує щось у його малярстві на склі таке, що примушує з першого погляду, без прискіпливого вчитування емблемувати роботи Валерія Бондара як інтелектуальні. Вони й справді розраховані не на абстрактного глядача, а на публіку, що принаймні має певну ерудицію і «добрий смак». «Слобожанщина...