Ірина Малакова

Ми, кияни: дідусь, Павло Іванович Подборський, бабуся, мама і я, мешкали в дерев’яному флігелі, який стояв у глибині великої садиби. То був залишок дідової родинної маєтності, реквізованої в 1920-ті роки і заселеної покімнатно. Наш зелений, затишний двір збігав на Обсерваторну вулицю...

Ми росли в ті роки ХХ сторіччя, коли були ще живі «осколки розбитого вщент». Але розповіді про минуле були дуже короткими й скупими — старші боялися, що «непролетарське» походження може створити великі труднощі в житті наступних поколінь — приклади такі були...