Ія Ківа

Довіряти власній пам’яті — справа невдячна. Бо часом замість логічної і цілісної структури певного досвіду бачиш химерний калейдоскоп з емоцій, подій, місць і людей, який здатен показати хіба уламки. Мабуть, саме тому реконструювати власні відчуття під час окупації Донецька не те що б...

Щоразу як я чую від своїх знайомих із місцевостей, для яких російсько-українська війна так і залишилася новиною з екрана телевізору чи ноутбуку, яку з легкістю можна вимкнути або запхати на горішню полицю, як нецікаву книжку, слова «У мене також була тривожна валізка», я застигаю....

Ось уже два місяці, перебуваючи на стипендії Gaude Polonia, я чую від приятелів побажання насолоджуватися Варшавою і рекомендації, куди піти чи вибратися на вихідні. І я намагаюся витягати себе деінде, як барон Мюнхгаузен за волосся. Але правда полягає у тому, що після 2014 року я більше не вмію...

Я — вимушена переселенка. Зі Сходу. З Донецька. Так сталося, що і в мене, і в інших переселенців доволі часто питають, чи вважаємо ми Київ своїм містом. І це щоразу змушує замислитися над тим, коли ж відбувається цей чарівний момент перетворення гарбуза на карету, а замурзаної заклопотаної...

I. ПідтекстЯкщо розглядати текст як місто, а читання й переклад — як життя в ньому (або ж навпаки: місто як текст і життя як переклад), то цікавою локацією видається метро, яке є досить очевидною метафорою підтексту, прихованих сенсів, додаткових шарів і необхідності занурюватися глибше....

Увесь час, що триває російсько-українська війна, у мистецьких колах не вщухають дискусії про те, чи вважати літературу факту й так звану «окопну правду» справжньою літературою. Хоч варто було б поставити інше запитання: чи можна піти на війну поетом й повернутися ним же. Адже заяложений...

Роман Сергія Оксеника «Вбивство п’яної піонерки» встиг потрапити до коротких списків важливих премій, в поле зору критики й навіть викликати кілька дискусій. Спробуємо розібратися і ми, про що ж цей текст і як його читати.«НЕ ТОЙ ТЕПЕР ЧАС»Одного дня у тихому селі...

У травні 2019 року у видавництві «Книголав», за підтримки глобального руху солідарності за гендерну рівність HeForShe, вийшла книжка «Чоловіки про фемінізм» (переклад українською Ольги Любарської, ілюстрації Марії Кінович). Її автори розповіли газеті «День» про...

Книжка Тамари Марценюк «Чому не варто боятися фемінізму» вийшла друком торік у видавництві «Комора» і встигла потрапити до короткого списку премії «ЛітАкцент року-2018» у номінації «Есеїстика та художній репортаж». Текст не належить ні до першої, ні...

Юрій Завадський — людина, шалено закохана в поезію. Мабуть, саме тому він увесь час мандрує літературними фестивалями, шукає нових авторів, не боїться співпрацювати з перекладачами-початківцями, сміливо йде на ризик, експериментує, аби відкрити для українського читача ще одну країну, ще...