ЕТЮД ПЕРШИЙ
Де ти, Лелечку? Здрастуй. Чекаю білої пір’їни з твого крила, а летять усе чужі бусли, сідають за городами на скошені луки, що пахнуть сіном і молоком. Там вони бродять, не поспішаючи, недбало ловлять жабенят і, ситі, важкі, байдужі, летять до домівок своїх, помахуючи чорно-білими...