Наталка Климчук

Їх просто ніхто не слухає. Вони злилися в беззмістовну й глуху какофонію, що нагадує міський шум, нездатний когось потривожити чи зачепити за живе. За таких умов можна запропонувати лише таку собі спробу інтроспекції, чи, якщо волієте, самоспостереження. Інколи це допомагає прояснити окремі аспекти...

Першим кроком до звільнення мала б стати спроба якомога пильніше приглядатися до людей, які за допомогою наших голосів займають ті місця, звідки ми чекаємо зворотного зв'язку на наші дії і прагнення. Вони мають реагувати на нас. Суспільство, в якому нам випадає жити і діяти, на мій погляд, слабує...