За цими ж правилами сивої мовної давнини складені зі звуків слово «никати» і похідне «ничка». Дзвінкий «н», глухий «к/ч»... Та й, судячи з російських і українських говірок, воно не молодше за більш звичні нашим літературним мовам «прятать» чи «ховати». Ось тільки з його значенням і стилістичною...