Віталій Возіанов

«...Вона помирала, його молодша сестра. І відчуваючи всю безвихідь становища, дивилася на нього великими дитячими очима. «Ці очі, — розповідав він мені, — я не забуду ніколи. А ще — її останні слова: «Юро, так хочеться жити». Життя не завжди буває справедливим. Цього разу воно було надто...