Лежу, вставати не хочеться. Тепло, затишно, ніхто не чіпає — благодать. Дружина на кухні каструлями деренчить, зготує їсти — й на дачу. Сердиться, що ніхто не допомагає. Нервовою стала. А навіщо мені дача? Поки зберешся — стільки часу треба. А там — сюди-туди й день пропав. Сусідський півень...
