У центрі цьогорічної фотовиставки «Дня» (нагадаємо, експозиція за результатами XIV фотоконкурсу видання відкрилася 12 жовтня у Музеї сучасного мистецтва України) — без перебільшення заклик до солідарності. Взаємодопомоги та співчуття. Щороку найперше завдання, яке ставить перед собою редакція, організовуючи фотоконкурс, — якнайповніше відкрити перед всіма, хто побачить ці роботи, нашу країну. Саме тому до участі у ньому залучають і професіоналів, і фотолюбителів, і навіть маленьких фотографів-початківців (з 2009 року існує спеціальна номінація «Світ очима дітей»): кожен може вхопити унікальну мить, яка дозволить по-новому поглянути на суспільство.
«Відібрати кілька сотень робіт із кількох тисяч — дуже складно: ми по кілька разів переглядаємо одну і ту ж роботу, щоб ніяка талановита душа не залишилася осторонь, — зазначила головний редактор «Дня» та голова журі конкурсу Лариса ІВШИНА, відкриваючи експозицію, — але приємно, що наші виставки з часом перетворюються на масовий фотографічний рух, сприяють самопізнанню та об’єднанню країни». Цього року на фотовиставці «Дня» представлено 350 робіт, які журі конкурсу — працівники редакції видання — обрало з двох з половиною тисяч. Усього участь у конкурсі взяло 390 авторів.
Зрозуміло, що роботи учасників — це, насамперед, прес-фото (хоча ми не нівелюємо значення художньої, психологічної складової світлин), тому щороку фотовиставки «Дня», так би мовити, йдуть у ногу з часом. Видання прагне запропонувати глядачеві своєрідний зріз країни, фотоаналіз стану суспільства та змін, що в ньому відбуваються. Як часто зазначають відвідувачі виставок, нація, яка дивиться з представлених робіт, — багатогранна: колоритна у своїх етнографічних проявах і співвідносна часу, життєрадісна і з відтінком суму чи турбот, політична, з громадянським духом та безпосередня у щоденному житті. Як говорить Лариса Івшина, «таке суспільство ви не завжди побачите на вулиці, але воно є».
Утім, щороку серед цієї різноманітності облич та життєвих ситуацій можна виокремити одну або кілька тенденцій, які характеризують час. Наприклад, навряд чи можна уявити цьогорічну фотовиставку без світлин з Євро-2012 — в експозиції є окрема секція, присвячена футбольному чемпіонату. Але найцікавіше, що відвідувачі, попри звичний реалізм робіт, відзначають і їхній оптимістичний настрій. Це не означає, що приховані проблемні теми, вони є, але їх передано без відчаю, зайвого трагізму.
«Цього разу, незважаючи на складні часи, експозиція виглядає більш оптимістично, радісно, — зазначив у коментарі «Дню» проректор Національного університету «Острозька академія», доктор філософських наук, публіцист Петро КРАЛЮК. — Можливо це пояснюється тим, що українці починають помаленьку одужувати, адже все-таки наша біда у тому, що ми надто песимістично дивимося на навколишній світ, а це ненормально». А журналіст Єгор Соболєв сказав, що бачить, як в українців на світлинах прокидається готовність до дії.
Власне, заклик до людяного вчинку звучить і у фотографії, яка цього року отримала Приз Призів «Золотий День». Це робота київського фотографа Євгена Малолєтки «Допоможіть дитині», присвячена проблемі дитячої онкології. «Кожний українець знає про цю проблему, але далеко не всі можуть розповісти про неї так, щоб найсильніше серце захвилювалося, і люди захотіли допомогти», — зазначила Лариса ІВШИНА, вручаючи Євгену нагороду, виготовлену з дорогоцінних металів і каменів дизайн-студією «Гарарук».
— Соціальна фотографія — це більше, ніж просто зображення, вона має історію, конкретні дії та мету. Мета моєї фотографії «Допоможіть дитині», зробленої в Національному інституті раку, — допомогти зібрати гроші тим діткам, чиї батьки не можуть знайти потрібну суму на лікування, купити дітям ліки, розважити їх, відволікти. У нас є невелика організація «Клуб молодих лідерів», де ми разом купуємо ліки, фрукти або інші необхідні речі. Навіть приділити трохи уваги дітям, щоб відволікти їх від лікарняних буднів, — це теж потрібно. Минулого року ми зробили проект, зокрема і фотовиставку, присвячену проблемі дитячої онкології, завдяки якій вдалося зібрати близько 50 тисяч гривень під час і ще 30 тисяч гривень після. На ці гроші ми купили необхідні ліки і передали їх в Інститут раку, — розповів Євген після вручення нагороди. — Сьогодні фотографи не дуже хочуть займатися соціальними темами. Я думаю через лінь. Це ж не комерційна фотографія. Крім того, це завжди нелегко. Мені було важко працювати над цим проектом. Важко було навіть зайти в Інститут раку. Якщо зануритися в цю проблему, то дуже важко працювати. А якщо не занурюватися, а просто робити свою роботу — тоді навіщо вона? «Золотий День» — це моя надія на подальшу перспективу, це моє натхнення працювати далі, ставити перед собою складніші завдання, піднімати особисту планку.
Особливістю «Золотого Дня» є те (нагадаємо, нагорода вручається з 2008 року і присуджується саме тим світлинам, які найгостріше наголошують на потребі соціальної відповідальності), що за цією відзнакою обов’язково має стояти добрий вчинок щодо героїв роботи-переможця. Колектив редакції долучається до збору коштів для онкохворих діток та запрошує зробити це всіх читачів видання (детальніше про благодійну акцію та шляхи допомоги дітям читайте у матеріалі Марії Семенченко «Приєднуйтеся до акції небайдужості»).
А володарем Гран-прі від «Промінвестбанку» став фотокореспондент «Дня» Костянтин Гришин за роботу «Об’єднані». «Ця робота є дуже точним віддзеркаленням процесів, що відбуваються у нашому суспільстві сьогодні та певного їх драматизму», — пояснила вибір переможця Ірина ЦІЦІЛІНА, редактор інформаційних проектів «Промінвестбанку».
За вихідні фотовиставку «День-2012» відвідало не менше двох тисяч людей. Нагадаємо, вона триватиме у Музеї сучасного мистецтва до 21 жовтня. Тож поспішайте!
«ЦЕ МІСЦЕ ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ СВОБОДИ СЛОВА»
Юкіе МОКУО, голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні:
— Мою увагу одразу ж привернуло кілька речей на цій фотовиставці. Це, зокрема, соціальні проблеми, які зображено на фотографіях, включаючи ті, які зробили діти. На них зображено людей з обмеженими можливостями, які відрізняються від інших. Ці фотографії показують, що нам ще багато потрібно зробити, щоб підтримати інвалідів чи людей, які зазнали дискримінації. Саме такий меседж я побачила у цих фотографіях. Але, з іншого боку, на Фотовиставці «Дня» є й дуже багато щасливих облич, особливо дитячих. Запорука такого щастя дуже проста — батьківська любов і турбота.
САКАТА Тоічі, Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні:
— Я вперше на Фотовиставці «Дня». Це місце, де люди за допомогою світлин можуть ділитися своїми емоціями та думками. Фотовиставка важлива і для всього суспільства, адже це місце для вираження свободи слова. Я був дещо здивований, коли дізнався, що деякі фотографії зробили діти. А вони мають сильне відчуття того, що відбувається в навколишньому світі. І дорослі мають піклуватися про те, щоб зберегти це відчуття й таким чином зробити суспільство більш миролюбним. Виокремити щось із цієї фотовиставки дуже непросто. Утім, мені сподобалася світлина Руслана Канюки «Ранок у місті». Це символічне потягування чоловіка, яке говорить про свободу, про те, що він живе у вільному світі. Як на мене, це одна з найцікавіших фотографій. Запам’яталася й інша світлина (знову ж фото Руслана) — «Буде футболістом», де під час Євро-2012 вагітній жінці на животі малюють м’яч. Вона дуже радісна. Після її перегляду складається враження, що ця жінка дуже щаслива, і суспільство, в якому вона живе, — мирне. Вона готується стати мамою, і це символізує яскраве майбутнє для суспільства.
«НАЙБІЛЬШЕ МЕНЕ ВРАЖАЮТЬ ЕМОЦІЇ»
Віталій ГАЙДУК, бізнесмен, громадський діяч:
— На відміну від реальної ситуації в країні, фотовиставка яскрава, фантастична. Звичайно, є трагічні фотографії, але такі реалії притаманні кожному суспільству. Найбільше мене вражають емоції. А тут вони фантастичні, багато яскравих облич. Все інше — якість, техніка, яка дозволяє впіймати емоцію. Дуже вразили фотографії «Крила» та «Оптиміст».
«День» ОЧИМА ЛЮДЕЙ ЗМУШУЄ ПОДИВИТИСЯ НА РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ»
Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, партія «УДАР»:
— На фотографіях Україна — реальна, цікава, жива. Немає жодного натяку на роз’єднаність країни. У той же час, на жаль, видно, що люди живуть у злиднях, бідно. Особливим поглядом і відрізняється газета «День» — вона на своїх фотокартках, шпальтах завжди показує нам реальну Україну. Не через політичні окуляри, а, навпаки, очима людей змушує подивитися на реальне життя, політику. На фото я бачу багатьох політичних лідерів — опозиційних, владних. Їм варто сюди прийти і подивитися на те, як люди їх бачать, а це бачення відрізняється від того, яке їм розповідають їхні радники. Я вже не один рік приходжу на вашу фотовиставку — рівень завжди високий, але цього року хочу відзначити, що фотографії особливо сильні, дуже талановиті, успішні.
«ДИВЛЯЧИСЬ НА ФОТОГРАФІЇ, ТОЧНО БУДЕШ ПО-ІНШОМУ ПОВОДИТИСЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ»
Володимир МАКЕЄНКО, Партія регіонів:
— Мені дуже приємно бути присутнім на Фотовиставці газети «День», яка присвячена шістнадцятиріччю видання. Деякі фотографії викликають посмішку від душі, а деякі й сльозу. Дуже добре, що фотокореспонденти «Дня» все це зібрали. Ці фотографії змушують задуматися, зрозуміти життя по-іншому. Дивлячись на них, ти точно будеш по-іншому поводитися у Верховній Раді, по-іншому розглядати законопроекти, тому що фото не брешуть — очі людей справжні. Коли ти весь час у приміщені, в одному залі, як у теплиці (у нас там якраз є скляний купол), з такими як і сам, ну, майже такими, або їдеш у своєму автомобілі з роботи, життя не відчуваєш. Якраз ця фотовиставка, де є й політики, й пересічні люди, й військові, й священнослужителі,.. змушує задуматися — тебе зсередини просто перевертає. Я приєднуюся до приємних слів, які звучать на адресу газети. Я по-своєму теж привітав редакцію — подарував сову, тобто мудрість, тому що ваше видання мудре, розумне. Який би розділ ти не відкрив — економіку, політику, суспільство, — приємно читати. «День» для розумних людей — це факт. Бажаю вашому видання подальших успіхів: відкривайте політикам і всім людям очі на справжнє життя!
«ХОЧУ, ЩОБ ЦІ СВІТЛИНИ ПОБАЧИЛИ МОЇ ДІТИ»
Єфрем ЛУКАЦЬКИЙ, фотокореспондент Associated Press, висвітлював події в гарячих точках планети: Афганістані, Чечні, Іраку, секторі Газа, Придністров’ї:
— Те, що робить газета «День», — дивовижно. Бо довкола я бачу десятки видань, зовсім не бідних, які позиціонують себе як лідерів української медіа-індустрії, але не роблять журналістику як таку, стоять на правилах свого господаря. Їм журналістика не потрібна. А газета «День» показала, що вона стоїть на правилах і принципах журналістики. І тут, на фотовиставці, я бачу саме журналістику. Я здивований. Давно не бачив в Україні, щоб хтось робив подібні справи, — лише «День». Я знімаю капелюх перед організаторами фотовиставки. Навіть купив фотоальбом — хочу, щоб ці світлини побачили мої діти.
На фотовиставці є дуже багато добрих ідей, задумок. Мені, наприклад, сподобалася серія «Українці за Уралом» Миколи Хрієнка. Бачу, що людина працює. Я розумію, що не все реалізовано так, як це хотілося б, але задумка дуже добра.
Хоча мені бракує тут серій. Потрібно було якось тематично групувати світлини. Немає спорту. Мало світлин із Євро-2012. Адже спорт — це емоції, це те, що цікавить мільйони людей, через це, упевнений, потрібно вносити до фотовиставок окремий спортивний розділ.
Чому я вирішив взяти участь у фотоконкурсі? Тут дуже проста мотивація: потрібно підвищувати рівень. Мені мої друзі з-за кордону вже написали, що вони знають про мою участь у конкурсі. Запитують, що це за конкурс, і кажуть, що наступного разу, можливо, вони теж будуть серед учасників.
«ВИСТАВКА ПРОСЯКНУТА ДУХОМ РЕАЛІЗМУ»
Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:
— Як на мене, виставка просякнута духом реалізму. Не маю нічого проти реалізму, я його дуже люблю, але хотілося б бачити ще щось, якщо так можна висловитися, постмодерне. Із того, що побачив, дуже сподобалося фото Владислава Мусієнка «З добрими намірами» — вдалий ракурс і чудовий підпис (на світлині патріарх Кирило схилився над митрополитом Володимиром). Фото Януковича з Медведєвим (світлина Єфрема Лукацького «Московський гість») — усю сутність добродія Медведєва фотограф спіймав просто блискуче. Як завжди, потім напишу у своєму блозі: я завжди вітаю пані Ларису й газету з тим, що це відбувається. У будь-якому разі це потрібно, і спасибі, що воно є.
«ЦЕ СВОЄРІДНЕ СВЯТКУВАННЯ НОВОГО РОКУ ДЛЯ ДРУЗІВ, КОЛЕГ, ПАРТНЕРІВ, ГЛЯДАЧІВ І ЧИТАЧІВ ГАЗЕТИ»
Ольга ЧУМАК, менеджер зі зв’язків зі ЗМІ компанії «Кока-Кола Україна» (спеціальним призом від компанії нагороджені Олена ЗЕНЬ за роботу «Крила», Марина КАРПІЙ — «Страж замків» (герой України Борис Возницький) та Олексій ФУРМАН — «Усе буде круто!»:
— Україна на світлинах Фотоконкурсу «Дня» й трагічна, й романтична, й печальна, й інтелектуальна... Наші ментальні архетипи традиційно проступили на фотопапері цьогорічних конкурсантів. Ми можемо посміятися над собою, а можемо й поплакати. І це прекрасно. Це означає, що ми живі. А те, що стільки живого на фотоконкурсі, означає, що й він живий, він дихає, росте, говорить із нами мовою своїх образів, кольорів, сюжетів...
Обираючи роботи для нагородження, ми перш за все послуговувалися настроєм світлини. І от коли вибір вже був зроблений і залишилося придумати, з чим звернутися до громадськості, представляючи його, мені на думку спав образ тріади: минулого, сьогодення та майбутнього. Фотовиставка газети «День» — це свого роду святкування нового року для друзів, колег, партнерів, глядачів і читачів газети. Ми, приходячи сюди, згадуємо, що було в минулому, думаємо, як проводимо сьогоднішні дні, й проектуємо те, на що маємо сподіватися у майбутньому. Дві роботи з трьох, які ми нагородили, — це роботи пам’яті. Перша світлина — посвята пану Возницькому, якого, на жаль, вже немає з нами, але це — людина-легенда, пам’ять про яку вічна. Друга робота — Євро-2012 — щастя, емоції, які залишаться з нами на все життя. А от третя робота «Крила» — це настрій майбутнього.
Для себе я відзначила, що на конкурс щороку подається дуже багато робіт. Близько трьох тисяч світлин — пристойний масштаб.
«ВРАЖАЮЧИЙ ЗНІМОК ТА ОБРАЗНИЙ ПІДПИС»
Володимир ЛИС, письменник:
— Виставка справді дуже різноманітна й цікава, її треба побачити. Хочу зазначити два моменти: перший — те, що фотографи роблять вражаючий знімок, а другий — надзвичайно точний і образний підпис. Мені здається, що тут задіяні два співавтори: той, хто фотографує, і той, хто підписує світлину. Ось «Він», «...і Вона» (обидва фото — Руслана Канюки), «Красивий обранець Олі» (фото Олександра Іванова) — виконано з гумором. Несподівані враження дітей: один хлопчик із захватом дивиться на світ, а інший — примружено. А на фото «Хоспіс. Одеса» (знімок Миколи Тимченка) зображена трагедія життя. Ось уловлений погляд цієї дівчинки (фото Миколи Тимченка «Яким буде Київ, коли я виросту?»): справді, якими буде Київ і наша земля? Фото Руслана Канюки «Український внесок у протести світу» викликає різні міркування. Ми дуже часто ховаємо свої обличчя навіть за тими ж вишиванками, іншими зовнішніми атрибутами. Кілька років тому мене на вулиці запитали, як я ставлюся до того, що дедалі більше людей вдягають вишиванки. Я відповів: «З одного боку, радію, а з другого, коли це перетворюється на якусь обов’язковість, своєрідну уніфікацію, коли це стає засобом поділу на «своїх» і «несвоїх», я це не приймаю. Адже колись і творець Голодомору Постишев, і Хрущов носили вишиванки, тому це не завжди є вираженням патріотизму. Я, наприклад, вишиванку вдягаю чотири-п’ять разів на рік, на найбільші свята, знакові події. Але фотографія, як тепер говорить молодь, — класна!
«ВІЗУАЛЬНИЙ ПАРАДОКС»
Тарас ЛЕМЕШКО, осавул дитячого табору «Козацька фортеця» (спеціальний приз — Григорій Буланний (12 років) за роботу «Козацького роду»):
— Фотовиставка «Дня» — це інструмент розширення кругозору. Мистецтво фотографії дозволяє зупинити мить у її найтоншій тональності, так, що глядач починає зовсім по- іншому її відчувати, розуміти, сприймати. Наприклад, сюжет фотороботи «Кабмін. Не дочитали» (книжка «Записки сумасшедшего» Миколи Гоголя на тлі засідання Кабінету Міністрів) надихає на роздуми... Чим більше можливостей поглянути на одну й ту ж ситуацію з різних точок зору в нас є, тим краще ми озброєні для прийняття правильного рішення.
Із власного досвіду скажу, що намагатися зрозуміти філософію думки іншої людини — дуже захоплюючий процес. Я викладаю мистецтво бойового гопака, і працюю з різними віковими категоріями. У мене є дітки чотирьох років, є підлітки й зовсім дорослі «дядьки». Інколи диву даєшся, наскільки оригінальні погляди в дітей на речі. Один хлопчик переймався тим, що йому під час заняття наступили на руку, — сидів, плакав. Коли я в нього запитав, чому він так засмутився, він відповів: « Я не народжений для того, щоб мені на руку наступали». Мене вразило. Звідки в дитячій голові такі ідеї?
Повертаючись до фотовиставки «Дня», скажу ще, що мене вразили креативні «кольорові» рішення окремих фотохудожників. Поєднання жовто-синього з часто кардинально протилежними речами створює візуальний парадокс. Як от і фото Андрія Нестеренка «Спогади про матріархат». Лиса чоловіча голова у віночку — креативний свіжий фотосюжет. Але насправді це — стародавня українська самобутня традиція. Древні римляни плели своїм воїнам-переможцям лаврові вінки. А нашим хлопцям дівчата на голову одягали вінок із дубового листя. Ця традиція, на жаль, забулася сьогодні.
«ЦЕ — ГАРНА МИСТЕЦЬКА ПУБЛІЦИСТИКА»
Ірина ТИХОМИРОВА, президент Міжнародного інституту менеджменту, Київ:
— Виставка переїхала до Музею сучасного мистецтва. І це, на мою думку, дуже гарний вибір локації. Фотовиставка «Дня» — це гарна мистецька публіцистика. Тому гарно її «споживати» в музеї.
Я побачила тут і проблеми, і гумор... Цього року, як на мене, фотовиставка ще більш мистецька. Можливо, приміщення наклало відбиток, а, можливо, це — певний виток еволюції. Творчі люди відчувають процеси значно гостріше, ніж інші. І фотографи-учасники конкурсу подали нам цього року наші життєві сюжети часто під досить несподіваним «соусом».
Я рекомендую Фотовиставку «Дня» молодому поколінню: своєму синові, його друзям — як ліки, як обов’язкове завдання, бо вважаю її гарним уроком і патріотизму, і сучасного мистецтва. Це — привід замислитися над тим, що ти, можливо, ще не бачив, але про що обов’язково маєш знати.
«...ОПТИМІСТИЧНИЙ ЕТЮД УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ»
Лариса ПІЛЬКЕВИЧ, керівник проекту «Винотека «Арлекін» виноторгової компанії Vitis Group (спеціальний приз — Микола ТИМЧЕНКО — за роботу «Поема про море»):
— Наш вибір був суб’єктивним і емоційним. Холод, дощ... Чоловік, автор фото, настільки тонко відчув світ дівчинки й дорослої жінки, що зумів їх передати в найтоншому вимірі. Ця робота — робота поета. А загалом, «поетична збірка» під назвою «Фотоконкурс «День-2012»— це оптимістичний етюд українського життя. Країна — в радощах, турботах, думках і мріях... У цьому настрої країна прекрасна й єдина.
«ЕПІЦЕНТР ЕМОЦІЙ НА ВУЛИЦІ ГЛИБОЧИЦЬКІЙ»
Павло КАЛЕНИЧ, директор агрофірми «Ольгопіль» (спеціальний приз — Володимир ФАЛІН за роботу «Сімейний маркетинг» та Микола ТИМЧЕНКО — за «Кабмін. Не дочитали» ):
— Попри те, що Фотовиставка «Дня» цього року «віддалилася» від адміністративного центру столиці, своєю масштабністю та майстерністю представлених робіт вона створила епіцентр емоцій тут, на вулиці Глибочицькій, зібравши цікаву, відому і впливову публіку.
Щодо вибору особистих «фаворитів», яких ми нагородили, (агрофірма Ольгопіль відзначила Володимира Фаліна за роботу «Сімейний маркетинг» та Миколу Тимченка — автора фото «Кабмін. Не дочитали»), то звичайно, як завжди, було складно вибрати переможця. Я — людина неординарна, тому вибір, можливо, такий неординарний. Ті двоє діток, які ловлять рибку, нагадали мені про рідний ставок, природу... Я не міг не нагородити цю роботу. А друга робота вразила сюжетом. У тому, що в нашому Кабміні ще читають «Записки сумасшедшего» Гоголя, є певний драматизм сьогодення України. Перший висновок від «знайомства» з сюжетом знімку — якщо на засіданнях нашого уряду читають «Записки сумасшедшего» — «наш путь — во мраке»... Але я сподіваюся, що це — хибна думка.
«ІНТУЇТИВНЕ ВІДЧУТТЯ СПОРІДНЕНОСТІ»
Антоніна ФІАЛКО, менеджер зі зв’язків із громадськістю виноторгової компанії Vitis Group (спеціальний приз — Юрій КАЛИНЯК за роботу «Гуцульське хайку»):
— Фотовиставка «Дня», як рятівник, який витягує людину на поверхню, даруючи ковток життєво необхідного повітря. Адже всі ми, занурені у свої життєві турботи, часто просто забуваємо підняти голову на поверхню, щоб подивитися на світ, який нас оточує. Виставка робить велику справу, сколихуючи все те глибинне, що в нас є. Ми обрали роботу «Гуцульське хайку». Важко артикулювати емоції, якими ми керувалися при виборі. Певно, це якесь інтуїтивне відчуття спорідненості. Ми — виноторгова компанія. Наш основний продукт — вино. Це — поетичний напій. Так само, як робота Юрія Калиняка
«НА ЗНІМКАХ ЗАВМЕРЛО ЩАСТЯ»
Геннадій НОВІКОВ, президент Аграрного союзу України:
— Україна на Фотовиставці «Дня» різна. І це найбільш цікаво. Є й сумні обличчя, й палаючі очі, й пейзажі, й репортажі...Фотографувати Україну дуже цікаво.
Робота «Сімейний маркетинг» — перша, яка згадується після перегляду фоторяду. Якщо прибрати плакат, це — традиційний сільський сюжет. Дитяча, сільська, людська... безпосередність, яку вдалося передати автору роботи, проймає... Я йшов на Фотовиставку «Дня» з очікуванням цього відчуття. Й я його впіймав.
Я вперше на фотографічному святі «Дня». Мене запросив Павло Євгенович Каленич. Він — мій давній і хороший приятель. А «День» — його друг. Він переконав мене, що нам варто познайомитись. Я дуже вдячний йому за це.
У сьогоднішніх телевізійних сюжетах, стрічках новин — дуже мало позитиву: ДТП, крадіжки, вбивства, корупція, протести... Здається, що життя країни складається з самого лише негативу. А це ж — не так. І Фотовиставка «Дня» цьому доказ. Тут, на знімках, завмерло щастя.
Я думаю, що візьму приклад із товариша й також долучуся до когорти партнерів Фотовиставки «Дня». У сільському господарстві є дуже багато цікавих сюжетів, які треба показувати. Наші державні мужі та й всі ми маємо подивитися в обличчя людей, які годують державу. Зазирнути в очі того, чим сьогодні хизується влада: «Ми експортуємо стільки-то тонн зерна», «у нас позитивне зовнішньоторговельне сальдо»... А люди де? За цією ж статистикою — людські долі.
Якщо на Фотовиставці «Дня» буде тематичний аграрний розділ, думаю, проект від цього лише виграє. Необов’язково показувати аграрія з сапкою чи лопатою. Є мільйон, мільярд цікавих сюжетів із сільського життя, які сьогодні залишаються за кулісами. Фотохудожнику під силу спіймати їх і вивести на «велику сцену».
«ДОДАТКОВЕ ВІКНО»
Ірина ПОПОВА, адміністратор у «Салоні Наталії Балабанової» (спеціальний приз — Микола ТИМЧЕНКО за роботу «Ніжність»):
— Фотовиставка «Дня» щороку дивує новим поглядом на Україну. В цьому році я побачила багато старості на фото: прекрасної й сумної водночас... Серце стискається. І більше починаєш думати, якими важливими для стареньких людей є наша увага, любов і теплота.
Нам хотілося нагородити роботу, яка випромінює позитив, любов і добро. Здалося, що робота «Ніжність» має найпотужнішу вітальну силу.
Особисто для мене Фотовиставка «Дня», як додаткове вікно, яке відкриваєш і бачиш Україну ще й такою. Я дуже вдячна «Дню» й фотографам, які «майструють» цей «портал» для мене.
«ГАЗЕТА «День» ЯК ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЕКСПЕДИТОР УСЕ ЦЕ ЗБИРАЄ, СОРТУЄ, ОБ’ЄДНУЄ... ВІДТВОРЮЄ ВІДЧУТТЯ НАЦІЇ»
Сергій ЄРМІЛОВ, голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів:
— На знімках — багато того, що відбувалося цього року. Але, на мою думку, тут є влучний погляд. Не завжди люди можуть точно відчути історичний момент. Згодом, побачивши пропущеним через фотооб’єктив, відчуваєш його гостроту. Фото «Дня» — це не звичайна світлина, це — історія.
У кожного — індивідуальне відчуття фото. Автор розуміє його по-своєму, глядач — інакше... Та й у цих двох категоріях великий «розсип» сприйняття. Але газета «День», як відповідальний експедитор, усе це збирає, сортує, об’єднує... відтворює відчуття нації.
Звичайно, якщо глядач, який прийшов на фотовиставку, думає, то він мислить разом із газетою «День» і тому відчує всі ті глибокі смисли й потужні джерела життєвої енергії, закладені у представлених світлинах. А якщо ж ця функція головного мозку в нього спить, то він прийде, подивиться на яскраві картинки і забуде про них, на жаль.
«ВЕЛИЧЕЗНИЙ НЕРЕАЛІЗОВАНИЙ РЕЗЕРВ ЖИТТЄВОЇ ЕНЕРГІЇ»
Віктор ВАЛЄЄВ, директор асоціації «Інформаційні технології України», віце-президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (спеціальний приз — Руслан КАНЮКА за серію «Він», «...і Вона»):
— В України є величезний нереалізований резерв життєвої енергії. І світлини Фотовиставки «Дня» це засвідчують. Попри важкі економічні, політичні, соціальні умови сьогодення, країна не розгубила свій потенціал. Вона бореться за своє місцем під сонцем. І те, з яким завзяттям вона пробивається до життя на світлинах учасників фотоконкурсу, додає віри в те, що ми собі його повернемо.
У цьому контексті є філософія нашого вибору переможця. Інформаційні технології все більше і глибше проникають у наше життя. Звичайно, достеменно важко сказати, які це матиме наслідки в глобальному аспекті. Але такою є наша реальність і наша найближча перспектива.
«ВИБІР БУВ БЛИСКАВИЧНИМ І БЕЗАПЕЛЯЦІЙНИМ»
Наталія ШИМАНОВIЧ, керівник відділу маркетингу компанії «Кнауф» (спеціальний приз — Олександру КОСАРЄВУ за роботу «Місто Кіровоград, вулиця Велика Перспективна» та Олександрі ДОРОШЕНКО (дев’ять років) — «Ремонт»):
— Як на мене, цьогорічна Фотовиставка «Дня» значно яскравіша, веселіша, оптимістичніша. Представлено набагато більше життєствердних фотографій, ніж минулого чи позаминулого року. Очевидно, було складно вибирати фаворита. Але скажу відверто: для мене вибір був блискавичним і безапеляційним. Найяскравіший фаворит компанії «Кнауф» — це дев’ятирічна дівчинка, яка назвала свою роботу «Ремонт». Я сподіваюся, що той іPad, який ми їй даруємо, порадує Олександру так само, як нас — її робота.
«УКРАЇНА В БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНУ»
Тетяна ЮРКОВА, директор компанії Aquavita-Tour (спеціальний приз — Тетяні ПАВЛИК за роботу «Сонечко»):
— На цих фото зображено Україну в боротьбі за Україну. Дуже багато сильних робіт. Світлина «Сонечко» — лірична, тепла, яскрава. Якщо перераховувати всі роботи, які мені сподобалися, то треба просто переписати всі 350 світлин, які тут представлені. Я не можу сказати, що мені не сподобалося. Усі роботи — як різнобарвні мазки. А фотовиставка — яскрава картина України. І це попри те, що її панівним відчуттям є тривога. Країна вже давно в тривозі. І я думаю, що час боротьби ще не минув. Нині люди усвідомлюють це. На відміну від тих нас, які здобули незалежність. Тоді ми раділи й аплодували, а тепер розуміємо, що за незалежність треба боротися — і робити це щодня, щогодини...
«ТУТ — ЖИТТЯ В УСІЙ ЙОГО СТИХІЇ»
Світлана ПАПУШИНА, заступник генерального директора з питань фінансів та операцій компанії Sony (спонсор номінації «Світ очима дітей»):
— Коли я готувалася до представлення вибору нашої компанії, то думала, що говоритиму лише про приємні враження. Але зрозуміла, що тоді мій виступ буде «пограбованим». Адже емоції бувають різними. І це — добре. Я побачила різну країну. Тут є відчуття тривоги і безтурботності водночас... Люди діляться тим, що для них важливо. Це дуже щиро. Тут — не підготовлені змонтовані кадри, а життя у всій його стихії.
Моїм особистим завданням було побачити дитячий погляд на світ, зрозуміти, про що думає молоде покоління, чим цікавиться, захоплюється, під яким кутом подає. Для нашої компанії це дуже важливо. Адже це — наш майбутній споживач у хорошому смислі цього слова. Ми вважаємо, що привозимо на ринок певний інструмент, який дає змогу перетворювати мрію в реальність. Так от, я зробила для себе багато позначок, але основна — щирість. Роботи дітей незаангажовані, відвертіші, емоційніші. Світлини дуже сильні. Я сподіваюся, що не було редакції з боку рідних, що це — справжній, невідфільтрований дитячий погляд на світ через фотооб’єктив.
«ФОТОГРАФІЧНИЙ ПРОЕКТ ПРОДОВЖУЄ КРАЩІ ТРАДИЦІЇ «КРЕАТИВНОГО БЮРО» ГАЗЕТИ»
Євген ЧЕРНЕЦЬКИЙ, президент громадської організації «Асоціація захисту прав підприємців»:
— Україна щаслива. І це втішно. Різні ситуації, приємні і не дуже життєві обставини, але обличчя радісні. Єдиний виняток — фото, героями яких є пенсіонери. Стає сумно, коли дивишся в їхні очі.
Я вперше на Фотовиставці «Дня». І приємно вражений. Фотографічний проект продовжує кращі традиції креативного бюро газети. Дуже добре, що ви розвиваєте фотографію. Цьому мистецькому напрямку, на жаль, в Україні приділяють недостатньо уваги, тоді як у світі це — тренд. У Лондоні, на Трафальгарській площі, є музей фотографії. Я любив туди ходити, коли навчався в Великобританії.
«Улюбленим місцем» в експозиції Фотовиставки «День-2012» для мене стала добірка дитячих фото. Там я провів найбільше часу. Спробував зрозуміти кожну світлину, те, що нею хотів сказати автор. Усі роботи достатньо глибокі, і це вражає.
«...НАМ НЕ ВДАЛОСЯ ЗУПИНИТИСЯ»
Єлизавета КАЛАЧОВА, маркетинг-менеджер компанії Adobe Systems в Україні та СНД:
— Україна є дуже перспективною країною. Вона бореться за своє майбутнє.
Нам було непросто визначитися з роботами. Комп’ютерні технології стають дедалі інтелектуальнішими, і їхні постійні користувачі — молодшими. Тому головною філософією нашого вибору була творчість і позитив. І таких робіт на цьогорічній фотовиставці представлено багато. Із самого початку ми планували нагороджувати одну роботу. Але нам не вдалося зупинитися. В українських фотографів, як у юних аматорів, так і досвідчених майстрів, є творчий незламний дух. І вони беззаперечно вміють частинку його вкласти у свою роботу.
«МЕНІ ПОДОБАЮТЬСЯ ТАКІ СЮЖЕТИ»
Артем ПЕТРЕНКО, прес-секретар секретаря Ради національної безпеки та оборони Андрія Клюєва:
— Ми часто сліпі до чарівності миті. А фотографія відкриває нам очі. На Фотовиставці «Дня» є емоції, цікаві обличчя дітей, відомих особистостей, звичайних героїв наших вулиць. Маючи в серці найтепліші почуття до України, тут ти все одно відчуваєш, що вона красивіша, ніж ти її собі уявляєш. Відео не може передати цієї емоції. А фото «заморожує» її на папері і пробуджує в глядача. Я сьогодні піду звідси зі ще сильнішим почуттям любові до країни, в якій народився й живу.
Є декілька робіт, які мене вразили найбільше. Це — «Крила». Я відзначив для себе й один політичний сюжет (нехай мій вибір залишиться зі мною). Решта фото на політичну тематику мені не сподобалася. Уже набридла політика. Очевидно, мені не вистачає іншого в житті. Тому тут, на фотовиставці, для себе я відзначив «неполітичні» роботи.
Захопливими є світлини, які розкривають цікаві сюжети наших буднів. Як-от робота, на якій — обдерта вулиця, що має назву «Вулиця Перспективи».
А в цілому — дуже гарні люди на знімках. Переважна більшість із них — у роботі. Це прекрасно. Мені подобаються такі сюжети.
«ДУША... ПРЕКРАСНА, САМОБУТНЯ, ОБДАРОВАНА»
Ірина ЦІЦІЛІНА, редактор інформаційних проектів ЗАТ «Промінвестбанк» (генеральний спонсор Гран-прі Фотоконкурсу «День-2012». Нагороду здобув Костянтин ГРИШИН за роботу «Об’єднані»):
— Я дуже люблю заходи «Дня». А ще в захваті від соціальної активності газети в соцмережах. Для мене «День» — це українська душа. Багатогранна, прекрасна, самобутня, обдарована, спрямована на результат.
Я прихильниця головного редактора «Дня». Для мене Лариса Івшина — це взірець жінки-керівника, творчої особистості.
Мені дуже сподобалася робота Єфрема Лукацького «Московський гість», де на фото — Дмитро Медведєв. Гадаю, знімок торкається дуже гострого питання, часто для нас неприємного. Але нам треба з ним працювати. Це — наші сусіди. Ми повинні розуміти, із цим ми живемо.
А ще — серія робіт, присвячених Богданові Ступці, — «Вічний Тев’є. Останні овації». Його смерть — дуже сумна подія. Від нас пішов великий автор, особистість, замінити яку немає кому та й не може бути. Я добре знаю автора цього фоторяду — Тетяну Великодню, знайома з її творчістю. І мені здається, фотографу вдалося таки вловити найважливіше. Ми втратили не просто гарну людину й талановитого актора, від нас пішов цілий культурний пласт, людина, яка була прикладом долання перешкод.
«Я ВІДВІДУЮ ФОТОВИСТАВКИ «Дня» ПО ДЕКІЛЬКА РАЗІВ»
Всеволод ЛОСКУТОВ, радник-посланник Посольства Російської федерації в Україні (1997 — 2011 рр.):
— Це дуже гарна традиція, яка була започаткована газетою «День» і Ларисою Івшиною багато років тому. Такі виставки дають можливість краще дізнатися про Україну та українців. Фотовиставку «Дня» дуже цінував свого часу Віктор Степанович Черномирдін (колишній посол РФ в Україні. — Ред.) Тут, до речі, були і його портрети. Я відвідую фотовиставки «Дня» по декілька разів. Адже коли приходиш в день, коли не так багато людей, розумієш, наскільки цінна ця виставка. Важливо й те, що її побачать і в інших містах України. Фотовиставка «Дня» — це історія життя наших країн і світу. В нинішній експозиції представлено дуже гарні фотографії, які відображають різні боки життя. Але хотілося б підкреслити світлини, які пов’язані з пам’яттю Богдана Сильвестровича Ступки. Він був видатним актором світового рівня. Саме через нього йшли могутні імпульси російсько-української дружби — він дуже багато знімався в російських фільмах. Я був на бесіді між Віктором Степановичем і Богданом Сильвестровичем, якому виповнилося тоді 65 років, і на все життя це запам’ятаю. Я був і на поховані Богдана Сильвестровича, ходив на цвинтар, а тому виділив би ці фотографії. Вони дуже важливі й для молоді. Звичайно, його будуть пам’ятати, тому що залишилися фільми, спектаклі, театр, яким він довго керував, замінивши свого великого вчителя Сергія Данченка...
«ЧУДОВА, ФАНТАСТИЧНА, РІЗНОМАНІТНА»
Богдан ГАВРИЛИШИН, професор, один із засновників Всесвітнього економічного форуму в Давосі, член Римського клубу, Всесвітньої академії мистецтва та науки, учасник ініціативної групи «Першого грудня»:
— Мені приємно, що я спілкуюся з такою чудовою газетою, як «День», і людьми, які там працюють. Ця виставка напрочуд чудова, фантастична і різноманітна! Дуже багато світлин, які тут представлені, насправді можна вважати мистецькими творами, багато привертають увагу тим, як на них схоплена мить. Враження від цієї фотовиставки дуже сильні, адже від неї отримуєш не тільки естетичне, а й емоційне задоволення. Було приємно побачити тут і фотографії деяких людей, яких вже, на жаль, немає з нами, зокрема Богдана Ступки, який був фантастичним актором та освіченою людиною.
«ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ПОПРИ ВСЕ, ЖИВЕ»
Олександр ЧАЛИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол України, колишній перший заступник міністра закордонних справ України:
— Я побачив, що громадянське суспільство й український народ, попри все, живе, посміхається й має надію на краще майбутнє. Мені дуже сподобалася робота «Крила», яка має великий символізм. Я би зробив цю роботу символом усієї виставки. Молодь — це майбутні «крила» України. Дуже цікаві були знайдені ракурси і з інших подій — протестів, ув’язнення лідерів опозиції. Це — теж життя. Але фотографії показують, що, незважаючи на ці жахливі й, з точки зору європейських цінностей, абсолютно неприйнятні речі, нація має потенціал все це подолати. Баланс цих фотографій — це віра в європейське майбутнє України.
«ЕПОХА І ШКОЛА ГАЗЕТИ «День» Є УСТАНОВЧОЮ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ШКОЛИ»
Лариса МУДРАК, заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення:
— Сьогодні епоха і школа газети «День», як на мене, є установчою для української журналістської школи. Такого роду видань, такого роду підходів і традицій в Україні наразі — одиниці. З плином історії, з ходом розвитку ми багато втрачаємо. І надзвичайно важливо, що є наріжні камені, які дають нам можливість звіритися, наскільки правильно і правдиво ми співвідносні часу та «Дню». Я сьогодні виставкою ходжу із захопленням: з одного боку мені іноді сумно, оскільки ми справді багато губимо на шляху прогресу, але з іншого — мені надзвичайно приємно, адже фотовиставка й та кількість людей, які нею цікавляться, свідчать про те, що Україна знаходить власний унікальний шлях розвитку своїми болями, проблемами, розумінням того, як треба розвиватися, де треба бути толерантним, а де революційним, де терпимим, а де жорстким у своїх принципах. За ці принципи у професії, у стосунках з оточенням я з величезною шаною й подякою ставлюся до всіх, хто створює фотовиставку, й безпосередньо до пані головного редактора. Лариса Івшина — унікальна у медійному полі й у професійному співтоваристві. Мені здається, що вона є дуже знаковою фігурою, а всі її кроки цінує не просто журналістська спільнота, а український соціум. Тому що пані Лариса своїм прикладом доводить, що держава складається з людей, і тільки люди будуть визначати хід її розвитку. Якщо говорити про роботи, дуже тремтливою є серія, присвячена Богдану Ступці. Його відхід — це подія, позначена великим сумом, але вона в черговий раз показала, що у країни є душа. І також я би відзначила фото, які показують душу громадського прояву. Мені здається, що фотографи починають чіткіше її показувати. Якщо раніше ми певні політичні реалії бачили штрихами, то на цій виставці все дуже очевидно. Тому я би відзначила роботи, які передають український громадський дух — не стандартний, не форматний, протестний, але український і непоборний.
«РАДІЮ, ЩО ПЕРЕМОГЛА»
Олександра ДОРОШЕНКО, дев’ять років, учасниця конкурсу (Суми):
— Я фотографую із п’яти років. Інколи для того, щоб зробити конкретний знімок, потрібно дужне багато працювати. Від ваги фотоапарата починає все боліти, часто бракує витримки. Але хороша фотографія варта таких «страждань». Знімок «Ремонт», який допоміг мені перемогти, зняла на роботі бабусі. Вона працює охоронцем на будівництва. Якось бабуся дозволила мені там фотографувати. Я надзвичайно рада, що перемогла в міжнародному конкурсу. Коли мене викликали, то ледь не розплакалася. Не вірила, що отримаю такий прекрасний подарунок, що переможу в найвідомішому в Україні конкурсі.
«ЛЮДИ НЕ ЧЕКАЮТЬ, ЩО ХТОСЬ ВИПРАВИТЬ СИТУАЦІЮ»
Єгор СОБОЛЄВ, керівник бюро журналістських розслідувань «Свідомо»:
— Як завжди, браво вам! На жаль, через занепад медіа занепадає професія фоторепортера. І фактично виставки «Дня» — це те місце, де я згадую велич цієї професії, її силу, її серце. Що нового цього року? Я бачу на цій виставці те, що мене радує і в житті. По-перше, набагато більше особистих вчинків. Час зневіри вже минає, й люди не чекають, що хтось виправить ситуацію за них. Вони це роблять самі. Це надзвичайно гарно. Помітив іронію у ставленні до тих вад, які нам заважають жити краще. Помітив іронію у ставленні до міліції, яка, очевидно, змушена виконувати не свої, не міліцейські функції. Помітив сарказм по відношенню до влади. Але головне помітив надію. Люди на цих світлинах — прекрасні. Кожен із нас може врятувати себе і свій світ — і це видно на більшості фотографій. Тому величезна вам подяка.
