«Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл» (Іс 7, 14).
25 грудня в Будинку митрополита, що на території Софії Київської, панувала не зовсім звична для цього місця атмосфера: лунав джаз, діти розмальовували імбирне печиво, а всіх присутніх пригощали чаєм та солодощами. Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості влаштував свято «Open Christmas», на якому православна українська спільнота святкувала Різдво Христове на знак солідарності з друзями-католиками.
Поки тривають дискусії щодо перенесення дати святкування Різдва із 7 січня на 25 грудня, що могло б стати ще одним чинником єднання всіх християн, українці мають два Різдва. Поки немає однозначної думки, як бути із двома днями святкувань. Очевидно, що нестабільний політичний та культурний стан України сьогодні, етап пошуку та витворювання себе самої є дуже сприятливим ґрунтом для впровадження змін і на релігійно-обрядовому рівні. Хоча зрозуміло, що цей пласт суспільної свідомості є найменш гнучким.
Під час «Open Christmas» протоієрей Георгій Коваленко, ректор Відкритого Православного Університету, висловив свою позицію стосовно святкування Різдва, яка могла б примирити представників усіх християнських течій. На думку о. Георгія, не варто скасовувати 7 січня й утверджувати 25 грудня єдино прийнятним днем. Якщо ми намагаємося відійти від авторитарності суджень, однозначності та тотальної уніфікації, то дати зелене світло інакшості у ситуації з датами – найкращий шлях до цього.
Тим, хто святкує за юліанським календарем, було б не зайве привітати 25 грудня друзів і в Україні, і за її межами. У такий спосіб можна краще інтегруватися у світову християнську спільноту, відчути єдність із нею, а не відокремленість. Час співати своїх колядок, і час слухати різдвяні піснеспіви сусідів. Отже, головна ідея – у прийнятті чужого і збереженні в усталеному вигляді свого.
Варто не забувати, що не лише римо-католики справляють Різдво за григоріанським календарем, а й 10 із 14 Помісних Православних Церков. А традиція святкувати народження Ісуса 25 грудня пішла ще з Третього Вселенського Собору, що відбувся в Ефесі в 431 році. Цей Собор був мав дуже велике значення для нашого сьогоднішнього розуміння суті Різдва та основних біблійних осіб, пов’язаних із ним. Саме на ньому було визнано дві сутності Ісуса – божественну і людську, і на рівні догми за Дівою Марією закріпилися найменування «Пріснодіва» та «Богородиця».
Дата «25 грудня» була виведена небезпідставно. Про неї гостям свята «Open Christmas» розповів лектор Відкритого Православного Університету В’ячеслав Горшков. Він зазначив, що якщо спробувати скласти разом усі дані, які дають нам Євангелія (тобто Благовіщення Єлизавети, матері Івана Хрестителя, Благовіщення Марії, яке сталося через п’ять місяців, час служби у храмі священика Захарії, батька Івана Хрестителя, і приблизний період виношування дитини), то й випливе саме 25 грудня. От тільки виявляється, що літочислення, яке в нас іде від Різдва Христового, є не зовсім точним. Насправді Ісус народився на шість років раніше. На це вказують дата смерті Ірода (4 р. до н.е.) – а Ісус не міг народитися пізніше, ніж Ірод дав наказ убити немовлят віком «від двох років і менше» – та час перепису населення (з 9 по 6 рр. до н. е.), через який Марія з Йосипом і вирушили у подорож, у якій і народився Ісус.
Звісно, складно сприймати тексти Біблії як історичні документи, зважаючи на давній вік цих книг, переклади, вирізання й додавання частин. Але навіть те, що є, дає основу для кращого розуміння нашого сьогодення. Нині, майже у 2017 році, пізно виправляти помилку, допущену багато років тому Діонісієм Малим, який увів поняття «наша ера». Хоча, хтозна, чи помилка то була. Та й чи важливо це зараз?..
Найголовніше питання стоїть не так про дати, роки і коли саме святкувати Різдво. Корінь проблеми у тому, як навчитися приймати й поважати тих, хто є інакшими, ніж ми. У релігійному плані для маленьких містечок та сіл, де конфесійне різноманіття може обмежуватися єдиною церквою й кількома священиками та де спільнота живе досить закрито, питання, як бути з релігійно та культурно іншими, може не поставати. Але в містах із великим чисельним представленням треба кожному проробляти велику внутрішню роботу, щоб не лише ставитися толерантно до «іншого», а й радіти та переживати разом із ним.
Врешті, Ісус прийшов у цей світ не для якогось окремого народу чи певної конфесії. І, певно, зовсім не для того, щоб день Його народження викликав чвари і розбрат. У цьогорічному різдвяному посланні Папа Римський Франциск закликав до миру по всій землі, особливо в місцях, де зараз ідуть війни. А мир – це результат любові одне до одного, яку проповідував Ісус.
