НОВОРІЧНА АНКЕТА «ДНЯ»
1. 2021-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).
2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?
3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше). Яких би тем хотілося від наших журналістів у наступному році?
4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?
5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?
6. У 2021-му «Дню» виповнилося 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?
Юрій КОСТЮЧЕНКО, науковець, фахівець у галузі супутникових спостережень, геоінформатики і статистики, експерт з теорії ризиків і прикладних питань безпеки:
1. Ми перебуваємо в дуже незвичній і в певному сенсі цікавій ситуації, під одночасним впливом глобальних соціальних трансформаційних процесів та потужних локальних кризових явищ, спричинених війною. Це зумовлює специфічні перетворення нашого комунікативного та інформаційного простору, спотворення картинки. Така ситуація вимагає від спостерігача наявності специфічної оптики, щоб у хаотичному вирі безперервних яскравих подій відокремити індикатори системних процесів та визначальних явищ. Саме неспроможність розрізнити події, явища і процеси в кризовому середовищі і призводить до дезорієнтації, зростання страху і зневірення, неспроможності прийняти ефективні персональні і колективні рішення. Ось ця хаотизація простору рішень та відчайдушні спроби виробити хоч трохи ефективну управлінську стратегію з наборів політичних практик, які вже втратили свою актуальність, і є, на мою думку, ключовою характеристикою року 2021. При цьому, пандемічна ситуація спричиняла різнорідні «карантинні паузи», які ніби зупиняли звичне життя, таким чином посилюючи відчуття відчуженості і апатії. Втім, трансформаційні процеси продовжували розвиватися з великою швидкістю. Зокрема, якщо казати про безпекову складову, можна відокремити в нашому контексті потужну і швидку трансформацію білоруського режиму та нечувану ескалацію воєнно-політичного шантажу з боку РФ. Для нашого суспільства і держави саме ці процеси визначали безпековий ландшафт в 2021.
2. Справа в тому, що періоди потужних соціальних перетворень, кризи, війни, конфліктів є часами великої імітації і брехні, не завжди усвідомленої, але нестримної: в умовах корозії усталених соціальних і поведінкових нормативів, за втрати визначеної довгострокової перспективи, у гонитві за кон’юнктурними інтересами брешуть і вдають із себе інших мало не всі. Але водночас ці періоди є часом великої правди, коли – насправді тонкий і хиткий – культурний і цивілізаційний шар, якій відділяє людину від варвара, розчиняється, маски скидаються, і ми можемо спостерігати найстрашніші, найяскравіші прояви найнижчих людських пристрастей в усій їхній первинній глибині і різноманітті. Ці часи народжують не героїв, але монстрів, з яких у колективній свідомості згодом «постають епічні герої», – через неминучі процеси міфологізації, такі собі відчайдушні спроби етично структурувати навколишній хаос, відшукати в цьому страшному вирі хоч якісь сенс і логіку. Тому наші буремні часи є не періодом героїв, а часом відчайдушних спроб зберегти засади культури і основи етики, зберегти критерії розрізнення добра і зла як майбутні дороговкази.
3. Зважаючи на специфіку нашого простору безпеки, я б виділив тему «Інтервенція Росії» та окремо б відзначив фоторепортажі «Дня». Різноманіття думок та яскраві наочні свідчення поточного стану нашого суспільства, представлені в цих проєктах, дозволяли не лише бачити контекст подій, але і утримувати коректну систему координат, в першу чергу, етичних.
4. Мене продовжує надихати незмінна і послідовно демонстрована спроможність нашого суспільства об’єднуватися, надавати взаємну допомогу, солідаризуватися, винаходячи консенсус інтересів, досягати суспільно важливих цілей через позитивну співпрацю, утримуючи тяглість і поступово усвідомлюючи соціальну відповідальність. На мою думку, саме ця тенденція, особливо на тлі певного зниження колективної чутливості до страхів і наведених істерій, має надавати нам соціального оптимізму.
5. Як і для більшості людей у світі, для мене це був напрочуд непростий рік. Мій особистий досвід збагатився близьким знайомством зі смертю і навичками повільного повернення до життя. Цей болісний, травматичний, і за великим рахунком, непотрібний людині досвід, який ще потребує усвідомлення, навчив мене багато чого, спричинив переоцінку цінностей і чітке відокремлення справжніх інтересів. В першу чергу, я набув розуміння того, наскільки ми є взаємопоєднаними і важливими один для одного, і що саме така соціальність і є запорукою життя і поступу. Цей досвід навчив мене за будь-яких умов з повагою ставитися до чужих рішень і чужого вибору, хай би наскільки вони не здавалися незвичними, утримуватися від категоричних засуджувальних оцінок, навчив мене цінувати чужу свободу. Водночас, стрімке і потужне звуження простору персональних можливостей і звичних свобод надало мені розуміння нескінченності і доступності людських можливостей, що ними ми можемо і маємо користатися задля подолання будь-яких криз. Хай би чим і коли б не закінчилася моя персональна історія, я набув впевненості, що світ є прихильним до нас настільки, наскільки ми самі збудуємо його таким.
6. Моє ставлення до газети «День» доволі просто, але водночас і напрочуд важко сформулювати. Справа в тому, що за час свого існування «День» перетворився на значне соціальне явище, яке багато років впливає на важливі соціальні процеси в нашому суспільстві. Будучи авторитетною площею для презентації різноманітних точок зору і думок вже фактично другого покоління вільних людей к незалежній державі, «День» водночас утримує колективну систему етичних координат, сприяючи таким чином усталенню та інституціоналізації нашого громадянського суспільства і зміцненню української політичної нації. Зважаючи на багату і різноманітну спільноту читачів, авторів, експертів, коментаторів, учасників освітніх і навчальних програм, співорганізаторів і учасників громадських подій, учнів і послідовників, можна сказати, що ми маємо справу з видатним соціальним, громадянським і політичним явищем, яке істотним чином вплинуло на довгострокове переформатування властивих нашому суспільству практик соціальних комунікацій, отже, – і на перебіг нашої новітньої історії. В усіх сенсах, день, в якому ми живемо і який ми вітаємо щоранку, віддзеркалює наш світ, що ми самі його будуємо щодня. «День» в такому контексті слугує яскравим взірцем соціальної місії в складному соціальному середовищі в трансформаційні періоди. Гадаю, це явище варто окремого вивчення.
