Сьогодні в суспільстві багато уваги приділяють 12-річній системі середньої освіти. Найлегше сказати «ні» і повернутися до старих підручників і програм. Утім, чи виграє від цього наше майбутнє, наші діти? Чи не опиниться наше суспільство знову перед прірвою невігластва та обмеженості?
2001 року ми голосно заявили про зміни у сфері загальної середньої освіти. Не просто заявили — внесли зміни до законів, розробили ряд нормативних актів. Освітяни ж відкрокували сміливо до 2010 року, навчаючи за новими стандартами, програмами до випуску дев’ятих класів — і опинилися перед глухою стіною... Ми — вчительство — разом з нашими учнями маємо перейти до трирічної старшої школи, а йти немає куди. Де ж той сміливий освітянин, який скаже, що загальна середня освіта мала за ці роки вносити трошки інші, більш рішучі зміни, ніж ті, що були: варто було б почати зі структури загальної середньої освіти. Адже треба вивчати накопичений іншими країнами досвід, уміти бачити наперед, прогнозувати.
Наші сусіди поляки багато років тому пішли на сміливий крок, який далеко не однозначно був сприйнятий суспільством. Вони змінили структуру загальної середньої освіти. Сьогодні у Польщі діти здобувають загальну середню освіту за трьома ступенями (6+3+3): шестирічна початкова школа (7—13 років); трирічна гімназія (13—16 років); трирічний профільний ліцей (16—19 років). Саме ця система поширена у країнах Європейського Союзу.
Шановні батьки! Уявляєте?! Немає спеціалізованих шкіл, немає конкурсного відбору до першого класу. Немає ніяких додаткових умов у вигляді співбесід, добровільних внесків. Ваша дитина дванадцять років здобуватиме освіту у школі, гімназії, ліцеї. Чи не про це ви мріяли?!!
Окрім того, що є теж не менш важливим, усі ці заклади розміщені у різних будівлях. Це означає, що в одному приміщенні не навчаються діти шести- та 18-річного віку. Це різні установи. Вони можуть бути поруч, але вони окремі незалежні одиниці. Що це дає? Будь-який психолог скаже вам, що таке вікове розведення сприяє комфортному перебуванню дітей у навчальному закладі.
Чи можливі такі зміни в Україні? Безперечно! Чи буде це легко зробити у країні, де гімназії та ліцеї, які теж, згідно з законом, мають певні ступені навчання (гімназія — навчальний заклад ІІ—ІІІ ступеня, учні 10—15 років; ліцей — навчальний заклад ІІІ ступеня, учні 15—18 років) мають право у своєму складі мати класи попереднього ступеню навчання? Саме це є причиною, що в одному приміщенні перебувають, навчаються, спілкуються діти 6-ти та 18-ти років. Саме тому, напевно, батьки першокласників і надають перевагу школам — дитячим садкам, бо, навчаючись у такому закладі з шести до десяти років, дитина має можливість окріпнути фізично, психічно та прийти до старшої школи більш зрілою.
Для того, щоб зрозуміти будь-яку реформу, необхідно суспільству дати мотивацію. Простими словами пояснити, для чого ми це робимо.
Змінимо структуру середньої освіти, розведемо дітей по різних приміщеннях — створимо умови якісного навчання та комфортного перебування дитини у школі першого ступеня. Дозволимо їй різнобічно розвиватись у гімназії та визначитися з профілем навчання у ліцеї. Уникнемо конкурсних відборів до закладів І та ІІ ступеню. Бо не потрібно буде бігати за престижною назвою. Нарешті тепер батьки почнуть обирати головне — Учителя. Ну, й, відповідно, якісне навчання та комфортні умови.
Дозволимо на перехідний період діяти двом системам навчання у старшій школі (11-річній та 12-річній) — честь нам і хвала. Не ми перші, поляки уже таке робили. І головне тут не хто перший, головне — діяти.
Й найголовніше — старша школа. Ми маємо пояснити батькам, чому саме три роки, мотивувати їх до того, щоб їхня дитина здобувала повну середню освіту три роки. А для цього й потрібно змінити навчальні плани. Запропоновані для застосування сьогодні — нецікаві. Вони нічого кардинально не змінюють. Якщо ми залишимо усе в нинішньому стані, то наразимося на небезпеку втратити старшу школу у сфері загальної середньої освіти. Бо який сенс сьогодні тримати дитину у старшій школі три роки, якщо краще продовжити здобувати і середню, і професійну освіту у вищих навчальних закладах І—ІІ ступенів? Для чого марно втрачати час та протирати штани у старшій школі, якщо за п’ять років (замість трьох) ти можеш отримати професійну освіту та більше шансів на вступ до вищого навчального закладу відповідного профілю?
І тут є цікавий досвід Франції, де 12-й клас закінчують не всі. Якщо бути більш точним, то закінчують усі, але відповідний документ, що дає право на вступ до вищого навчального закладу після складання відповідних іспитів, отримують не всі. Отже, враховуючи наші реалії, можна старшу школу зробити ступеневою з можливістю отримання загальної середньої освіти в 11-му класі та отримання права на вступ до вищого навчального закладу по закінченні 12-го класу. Ось тут ми і застосуємо ЗНО.
Також скажу про законодавчу базу, яку давно необхідно оновити: згідно з п. 3 ст. 36 Закону України «Про освіту»: «Навчання у середній загальноосвітній школі починається з шести-семирічного віку», а зі ст. 20 Закону України «Про загальну середню освіту»: «Зарахування учнів до загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється, як правило, з шести років». Ще не внесено зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Цей закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни. Також у ст. 15 «Призовний вік. Призов громадян України на строкову військову службу» вказаного закону сказано: «На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі — громадяни призовного віку)». Отже, перші випускники 12-річної школи, ще перебуваючи у її стінах, досягнуть призовного віку.
Отже, пропонуємо наступні кроки:
— змінити підхід до структури загальної середньої освіти у частині внесення змін до ступенів навчання та мережі загальноосвітніх навчальних закладів. Розвести учнів у загальноосвітніх навчальних закладах за ступенем та віком, розмістивши старшу школу у закладах з відповідною матеріально-технічною базою;
— визнати, що старша школа у тій ситуації, яка склалася сьогодні, не готова до переходу на трирічне навчання. Але в жодному разі не слід відмовлятися від цього рішення. На перехідний період вжити тимчасових заходів щодо можливості здобуття повної загальної середньої освіти певною категорією учнів протягом двох років;
— обов’язково завершити навчання за програмою трирічної старшої школи та отримати відповідні висновки та рекомендації від Академії педагогічних наук;
— змінити типові навчальні плани для старшої школи, чітко окресливши предмети державного стандарту, та значно розширити перелік профільних предметів;
— брати замовлення від шкіл лише на підручники предметів державного стандарту, надавши відповідне фінансування та можливість навчальним закладам самостійно обирати (рішенням ради школи) та купувати підручники для профільної освіти.
