Приємним відкриттям 2003 року стали для нашої газети, багатьох її журналістів, а також — ми переконані — й читачів знайомство та спілкування з викладачами та вихованцями Національного університету «Острозька академія». А напередодні Нового року, під час візиту до редакції «Дня» делегації студенток ОА, навіть було прийнято рішення (підтримане й ректором Академії Ігорем Пасічником) про створення на базі ОА корпункта «Дня». Студенти університету довели (зокрема, за допомогою публікацій на сторінках «Дня»), що не просто мають чітку позицію щодо подальшого розвитку держави, але й уміють відстоювати її публічно. Тому, адресуючи їм питання своєї новорічної анкети, ми не мали сумнівів, що отримаємо цікавий експрес-аналіз основних подій і тенденцій минулого року, а також прогноз, а точніше — план дій на 2004 рік. Крім того, ми запропонували відповісти на запитання нашої новорічної студентської анкети вихованцям ще двох поважних ВНЗ — Львівського національного університету ім. Івана Франка та Кам'янець- Подільського державного університету.
1. Як ви помітили, щотижня на сторінках нашої газети з'являється рубрика, яка стала дуже популярною, — «Що хорошого? Що поганого?», в якій експерти оцінюють події за тиждень. Ми пропонуємо вам оцінити, що хорошого, що поганого трапилося за минулий рік — у світі, в країні та в особистому житті.
2. За яких умов, на вашу думку, 2004 рік — рік президентських виборів, рік 350-річчя Переяславської ради — може стати успішним для країни: як уникнути колишніх помилок, як зробити євроінтеграційні процеси незворотними?
3. Безумовно, ми бажаємо вам великих успіхів, бажаємо зайняти (якомога швидше) помітне місце в українському суспільстві. Але хотілося б дізнатися — а яке ви, студенти, самі собі відводите місце в процесах трансформації українського суспільства та що готові зробити для того, щоб Україна якомога швидше просунулася в коло розвинутих країн?
«СИЛА ПОВИННА ВИСТУПАТИ ПІСЛЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ...»
Тетяна ПОПОВА, студентка четвертого курсу Острозької академії (іноземна філологія):
1. Це може звучати сумно, але для мене 2003 рік пройшов під знаком насильства, терактів і тисяч смертей. Найбільшою подією для всього світу, безперечно, стала воєнна кампанія в Іраку. Не стільки сама війна, а, власне, те, як вона вплинула на розвиток політичних відносин між державами. Європа розкололася на «стару» і «нову», на «Каролінську» і на Атлантичну, загострилися протиріччя всередині Європейського Союзу. Однак жодну подію не можна оцінювати однобічно. Було б добре, якби саме війна в Іраку стала поштовхом до розгляду світових взаємовідносин в контексті інтелектуального партнерства, а не військово-політичних переваг. Серією терактів поплатилася й сусідня Росія за війну в Чечні: вибух біля готелю «Національ» і Тушинська трагедія у Москві, кривавий теракт біля Єсентуків...
«Сила повинна виступати після справедливості, а не передувати їй, бо закони мовчать серед зброї», — говорили мудрі римляни. Так хочеться вірити, що у новому році цей відомий вислів стане кредо міжнародної політики!
2. Нашу державу 2003 рік, на мою думку, поставив у якісно новий вимір міжнародних відносин. Підписання договору про єдиний економічний простір (ЄЕП) з Росією, Білоруссю і Казахстаном призвело до загострення проблеми європейського або євроазійського вибору України. Таким чином, перспектива укладення асоційованої угоди з ЄС потроху перетворюється з міфу на реальний шанс інтеграції країни в європейське співтовариство. А перші кроки нашої держави з виконання вимог, необхідних для вступу до СОТ, можна вважати показником орієнтації України на європейський вибір. Слово за Європою...
Прикро, але історично доля нашого народу чомусь завжди складалася за принципом «немає такої небезпеки, якої можна було уникнути, не наражаючись на іншу небезпеку» (Публілій Сір), а українські політики весь час були змушені звертати свої погляди то на Схід, то на Захід. 350 років тому, тільки-но визволившись з-під ярма Речі Посполитої, українці потрапили до складу Московської держави, підписавши Переяславську угоду. Можна сказати, що у Богдана Хмельницького було непогане виправдання: він не знав, як там, під Москвою. Проте чи вправі ми сьогодні відмовлятися від європейського вибору і повторювати гіркий досвід минулих років?
3. Що можемо ми, студенти, зробити для того, щоб Україна просунулася в коло розвинутих країн? Думаю, намагатися стати справжньою елітою українського суспільства. Це означає не тільки здобути прекрасні знання. Це означає не втратити своєї духовності, зберігати повагу до свого народу за будь-яких умов. Освічена і національно свідома, а не пасивна і загрузла в наркотиках молода людина, вільна від стереотипів минулого, здатна стати гарантом процвітання держави.
«МИ ЧОМУСЬ НЕ СВЯТКУВАЛИ РІЧНИЦЮ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ, ЛЮБЛІНСЬКОЇ УНІЙ...»
Олег КРИКАВСЬКИЙ, студент четвертого курсу правничого факультету Острозької академії:
1. Мене особисто дуже схвилював Тузлинський конфлiкт. Думаю, він відкрив очі тим, хто досі був сліпим і романтично споглядав на наші відносини з Росією.
Війна в Іраку теж засмутила, бо мені не зрозуміло досі, чому світ спокійно дивиться на те, як одна країна, нехай і найвпливовіша у світі, на свій розсуд вирішує, які країни і режими — загроза цивілізації і підлягають знищенню всупереч нормам міжнародного права. До того ж війна — це завжди трагедія, і ми не можемо бути осторонь чужої біди.
Мені цей рік подарував повно нових вражень — мені пощастило пройти стажування в Канадському парламенті і відвідати літню школу в Австрії. Думаю, інтеграція України у Євроатлантичні структури починається з кожного нас, із зміни нашої свідомості, культури сервісу і готовності жити краще. Особисто мені ці закордонні поїздки дали таке усвідомлення, а ще я набув багато друзів з різних куточків світу — вони тепер захоплюються українською культурою, нашою історією. Думаю, якщо кожен з нас почне любити власну країну і популяризувати її, а не виносити свої проблеми на розсуд сусідів — Україні буде легше повернутися у сім'ю європейських націй.
2. Цей рік стане тестом для української демократії, коли будемо обирати президента країни. Тому маємо бути поміркованими і хотілося б щоб вибори обійшлися без гучних скандалів, хотілося б, щоб на цей раз ми були зразком демократії, а ми ж вміємо, якщо захочемо.
Щодо святкування 350-річчя Переяславської ради. Добре було б, щоб це не перетворилося на помпезні урочистості із засиллям російської естради на нашій сцені.
І взагалі, давайте перетворимо святкування на рік осмислення того, що нам принесла Переяславська рада. Але згадаємо все : і добре, і погане. Дивно — ми чомусь не святкували річницю Берестейської, Люблінської уній. Як на мене, святкувати річницю втрати незалежності — наслідок рабської психології. І я впевнений, що росіян Переяславська рада хвилює менше, ніж нас.
Для того ж, щоб євроінтеграційні процеси в Україні стали незворотними, нам треба припинити шокувати світ своєю багатовекторною зовнішньою політикою. Нам слід визначитись не на словах, а на ділі — де ми себе бачимо — в ЄС чи в російській «ліберальній імперії». Усі країни світу спрямовують свою зовнішню діяльність туди, де це вигідно, і лише у нас це отримало назву «багатовекторності», що є прихованою формою безпринципності.
3. Ми, студенти Острозької академії, свідомі того, що на наші плечі скоро ляже тягар розбудовувати Україну. Думаю, щоб країна процвітала, треба не так вже й багато — щоб кожен на своєму місці працював з віддачею, був професіоналом. І ми до цього прагнемо, ми вчимося бути найкращими у своїй справі.
«ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ НЕОБОРОТНІ»
Роман НЕХ, студент правничого факультету Острозької академії:
1. На мою думку, сучасний світ повинен будуватися на багатополюсній основі, тобто, щоб декілька держав могли впливати на події у світі, а не одна «супердержава». Це забезпечить міжнародну «систему стримування і противаг». На даний момент домінуючою силою є США, які все більше посилюють власне панівне становище. Така ситуація є небезпечною як для світу, так і для Сполучених Штатів, в яких може виникнути особлива форма тоталітаризму. Позитивно слід оцінити тенденції, що проходять в Європейському Союзі, а саме: подальше економічне зростання країн, що входять до цієї організації та процес розширення Співдружності. Особливо слід відзначити спроби країн ЄС створити єдину конституцію, що зробило б керівництво організацією більш передбачуваним.
Негативним в українському житті 2003 р. є постійні суперечки в парламенті щодо конституційної реформи. Безперечно, нам потрібно змінити структуру державної влади. Але українські депутати зменшили свою зацікавленість роботою над іншими законопроектами. Як позитив, я б виділив стабільну економічну ситуацію в країні.
Якщо оцінювати особисте життя, то я зайнятий роботою, яка менi цікава. Крім того, завдяки їй я роблю маленький внесок у розбудову України як правової держави. Негативом є нестача грошей.
2. В Україні найважливішою подією наступного року будуть президентські вибори. Від них залежить, як ми будемо жити наступні п'ять років. Хотілося б, щоб нашу державу очолив політик, який бачить Україну в Європейському Співтоваристві. Майбутній президент повинен робити рішучі кроки, щоб наблизити Україну до Європи.
3. Національний університет «Острозька академія» виховує майбутню еліту, яка патріотично настроєна і сприймає євроінтеграційні процеси як незворотні. Студенти університету керуватимуть економічними процесами в державі, будуть удосконалювати українське законодавство. Що стосується особисто мене, то я хочу в майбутньому зосередити увагу на розвитку «третього сектора» як невід'ємної частини правової держави, а також на забезпеченні дотримання прав людини в Україні.
«ХОЧУ, ЩОБ МОЇ УЧНІ ВІРИЛИ У ВЛАСНІ СИЛИ»
Олександр ЮГА, студент п'ятого курсу історичного факультету Кам'янець-Подільського державного університету:
2. На мою думку, наступний рік може бути успішним для України за таких умов. По- перше, президентські вибори повинні бути проведені за принципами чесності і справедливості, боротьба між кандидатами має вестися цивілізованим шляхом, а не шляхом наклепу один на одного та взаємного обливання брудом; вибори не повинні проходити за принципом: «головне не голоси виборців, а вміння їх «правильно» рахувати». По-друге, щодо 350 річчя Переяславської ради, то яприєднуюсь до думки фахівців-істориків, які вважають, що вказану подію середини XVII ст. потрібно вивчати і досліджувати як історичну, а не маніпулювати нею в політичній сфері. По-третє, українському уряду необхідно остаточно визначатись у своїх прагненнях, в якому напрямку спрямовувати зовнішню політику — Західному чи Східному? Як на мене, історія уже досить яскраво засвідчила, наскільки східний вектор української політики, а точніше саме «опіка» нашого східного сусіда Росії — була «корисною» для України, зокрема в плані виборення останньою власної незалежності та побудови суверенної держави. Тому виходячи з історичного досвіду, потрібно уникати колишніх помилок і обирати той шлях, який відповідає національним інтересам та сучасним вимогам.
3. Щодо того, яке місце я відводжу собі в процесах трансформації українського суспільства, то воно виглядає таким чином: працівник у системі освіти — чи то вчитель в школі, чи то викладач в університеті, що давало б змогу безпосередньо працювати з учнями (студентами) та, застосовуючи знання з історії своєї країни (події, факти), формувати в них стійку віру в свої власні сили, зокрема й української нації загалом; віру в могутній потенціал нашого народу, розумне використання якого неодмінно приведе до побудови справді демократичної держави в повному розумінні цього слова; до зайняття Україною місця повноправного і рівноправного члена європейської сім'ї.
«КІНЕЦЬ ЕРИ УКРАЇНСЬКОГО ПОСТМОДЕРНІЗМУ»
Володимир КОНДИК, студент четвертого курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка:
— Минулий рік був роком складним. Варто згадати хоча б такі події, як війна в Іраку, вибори до Держдуми РФ, Тузла. Для світу цей рік остаточно визначив головні сили у політичному протистоянні, а Папа Іван Павло II не отримав Нобелівську премію.
Для України 2003-й став роком декларації євроінтеграції. Він був роком Росії, що помітно, мабуть кожному. Йдеться не тільки про територіальні суперечки, а й про енергетичну залежність. Був роком вигнання Ющенка зі сходу. Врешті, цей рік був роком епохального творіння під назвою «Україна — не Росія», що можна трактувати і як офіційну заяву, і як визначення термінів у міжнародних відносинах. Також вийшла у світ книга Юрія Андруховича «Дванадцять обручів», яка, на мою думку, є кінцем ери українського постмодернізму. Хоча рік наступний все прояснить.
Уникнути помилок можна лише в одному випадку — усвідомивши неправильність своїх дій. У цьому запорука успіху. Скажіть, хто з українських політиків за минулий рік сказав хоч раз : «Знаєте, а в цьому і цьому я помилявся!»? Проте песимізм тут недоречний. Зараз для кожного з нас актуальнi віра, усвідомлення своїх можливостей. Врешті, кожен з нас хоче працювати і творити. Що можемо зробити ми, студенти? Я думаю, ми можемо зробити головне: створити громадську думку, образ, ідею. Це — не патетика, а справа кількох наступних років. Я в це вірю.
«ТРЕБА МАТИ МУЖНІСТЬ ВИКОНУВАТИ ЗАКОНИ»
Василь КОБИЛЬНИК, студент п'ятого курсу історичного факультету Кам'янець-Подільського державного університету:
1. Хорошою подією було насамперед мирне вирішення проблеми Тузли. Також досить вдалі кроки української дипломатії на переговорах з питання вступу України до СОТ, а також вступ до ЄС.
Негативним є те, що за 12 років незалежності владі так і не вдалося побудувати правової держави та досягти потрібних здобутків в економіці, щоб забезпечити пристойний рівень життя пересічних громадян. Також можна відзначити непослідовність і невизначеність зовнішньополітичного напрямку розвитку.
В особистому житті до позитивного відніс би першу поїздку до Києва, де змiг ознайомитися з культурними пам'ятками нашої столиці та України загалом, попрацювати з фондами ЦДІА України, Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського.
2. Щоб уникнути колишніх помилок, потрібно зрозуміти: на помилках вчаться, а не повторюють їх, усвідомити, що краще вчитися на чужих помилках, ніж на своїх. Потрібно зрозуміти, що допомоги збоку не буде, сподіватися можна тільки на свої власні сили та можливості.
Щоб зробити незворотними євроінтеграційні процеси, потрібна послідовна політика влади. Слід прийняти необхідні законодавчі акти. Проте не просто прийняти, а мати мужність їх виконувати.
3. Навчаючись у ВНЗ, в кожного, напевно, є сподівання зайняти високе місце в українському суспільстві. Коли в майбутньому я стану вчителем, то докладатиму всiх зусиль, в межах своїх можливостей, щоб справи в Україні полiпшились. Маю великі сподівання, що такі ж молоді люди, як я, зможуть об'єднати свої зусилля та внести нові ідеї з покращання життя в нашій Батьківщині. Мені здається, що еліта, яка сформувалася ще за радянських часів, не зможе нічого суттєвого зробити в цьому плані, тому що в ній багато тих, хто оглядається назад і там бачить майбутнє. Зважаючи на це, вважаю, що майбутнє за молодим поколінням, яке виступає генератором нових ідей в перспективі.
