Жити на верхніх поверхах небезпечно та шкідливо для здоров’я. І це не жарт. У Західній Європі, наприклад, вже давно відмовились від багатоповерхових будинків — там житлові будівлі, як правило, не перевищують сьомого поверху. До того ж і вчені довели: люди, що живуть на верхніх поверхах, частіше за інших відчувають неспокій та страх. А постійне перебування «на висоті», на їхню думку, може спровокувати навіть суїцидальні нахили.
Так чи інакше, але в Києві висотки будують. І чим далі — тим активніше. Сьогодні більшість столичних будинків не вищі ніж 25 поверхів, але з’являються експериментальні — до 34-х поверхів. Таких налічується вже п’ятнадцять. «Це стає схоже на експеримент усього міста, — каже Олександр Авдієнко, начальник Управління архітектурно-конструкторських та інженерних систем будівель і споруд житлово-цивільного призначення Державного комітету України з будівництва та архітектури. — Метою експериментального будівництва є комплексна перевірка архітектурно-планувальних, інженерно-технічних, експлуатаційних та техніко-економічних якостей будинків. За результатами експериментального будівництва створюється наукова та практична база. І я наголошую: експеримент не завершено, тому будування висоток треба припинити, аж поки не отримаємо результат, який нас задовольнятиме. У той же час сьогодні на нас тисне інвестор, який бажає зводити будівлі якомога вищі, бо це економніше».
Варто зазначити, що експерименти чреваті наслідками. Висотні будинки повинні мати ряд систем, які забезпечать безпеку мешканців. Якщо щось не спрацьовує, ліквідувати нещастя надзвичайно складно. Як стверджують в МНС, рятувальна техніка — драбини та підйомники — досягає тільки десятого поверху. Вище пожежникам необхідно підніматись або пішки (а значить, втрачається дорогоцінний час), або на ліфті. Але останні у Києві дуже часто виявляються несправними. У пригоді могли б стати автодрабини та колінчаті підйомники, але їх у рятувальників дуже мало. Наприклад, у столиці є лише один колінчатий підйомник висотою 54 метри, натомість кількість будинків, в яких понад десять поверхів, навіть важко підрахувати.
За нормами безпеки, біля житлових споруд у радіусі одного кілометра повинна розміщуватись служба порятунку. Також обов’язково повинні бути евакуаційні ліфти. Не секрет, що досить часто все це відсутнє. До того ж, біля висоток має бути дорога шириною шість метрів, яка витримає навантаження у сорок тон. А на даху експериментальних будинків (що мають понад 21 поверх) має бути площадка, на яку в разі нещасного випадку зможе сісти гелікоптер із рятувальниками. Як зазначають у Державному комітеті України з будівництва та архітектури, площадки створені, але проблема полягає в тому, що відповідні гелікоптери в Україні майже відсутні. Крім того, досить часто рятувальникам важко знайти під’їзд до будинку — біля нього можуть, наприклад, розмістити торгову точку.
У Міськбуді впевнені, що ситуація покращиться, якщо правила забудови будуть більш суворими. Зараз ця система дуже поблажлива, тому й маємо такий результат. Як зазначає Анатолій Нечипорчук, заступник начальника Управління з архітектурно- конструктивних та інженерних систем будинків і споруд житлово-цивільного призначення Міськбуду, великий мінус, що в Україні ринок страхових послуг не дуже розвинений. «Компанія ніколи не застрахує будинки поганої якості, тому врегулювання цих відносин було б поштовхом до будування житла вищої якості», — впевнений А. Нечипорук.
Не останньою проблемою верхніх поверхів є погана вентиляція. Як зазначили «Дню» в Інституті гігієни та медичної екології АМНУ, мешканці верхніх поверхів обов’язково повинні мати кондиціонер або вентилятор. До того ж, не рекомендується склити балкони, оскільки відбувається так зване «ультрафіолетове голодування» — послаблюється імунітет, виникає дефіцит вітаміну D.
