Сьогодні в Україні налічується понад 450 тисяч ветеранів. Дослідницька агенція Іnfo Sapiens за підтримки Міжнародної організації міграції (МОМ) дослідила їхні потреби, що заважає і що дозволяє їм реінтегруватися в суспільство після участі в російсько-українській війні.
Опитали 1780 ветеранів у Київській, Дніпропетровській та Львівській областях, а також членів їхніх сімей. З’ясувалося, що вікова структура ветеранів виглядає таким чином: 25—34-річних налічується 31%, 35—44-річних — 40%, до 55—18%. 5% із них — жінки. 95% респондентів проживають у містах. Більш ніж треть мають вищу освіту, ще треть мають професійно-технічну освіту. 40% мають дітей.
За даними фахівців, сьогодні рівень зайнятості серед ветеранів — 67%. Вони втрачають роботу після військової служби — лише 60% змогли її зберегти, хоча, згідно з українським законодавством, робоче місце має в таких випадках зберігатися. На жаль, ветерани здебільшого почуваються виключеними із суспільного життя й вважають, що їх можуть зрозуміти лише ті, хто теж пов’язаний з військовою службою. Так думають 83%. Дослідження показало, що 50% ветеранів зіткнулися з дискримінацією. Найбільше таких випадків траплялося в громадському транспорті — 31% і в медицині — 14%.
Також фахівці наголошують, що, попри всі складнощі, ветерани не акцентують уваги на необхідності психологічної підтримки. Часто вони відмовляються від неї, бо не хочуть визнавати, що у них виникають певні проблеми психологічного характеру. Експерти переконані, що в процес інтеграції ветеранів слід включати і їхню родину, і соціум, у якому вони живуть.
«91% опитаних сказали, що мають посвідчення учасника бойових дій, 6% — посвідчення про інвалідність. При цьому 26% ветеранів зазначили, що дістали під час служби хвороби чи ураження, але не отримали можливість підтвердити це тому, що для цього необхідно зібрати багато документів, — розповіла менеджер програм МОМ Тереза РОЗЕНФЕЛЬД. — Згідно з українським законодавством, ветерани та члени їхніх сімей мають право на доступ до пільг в оплаті комунальних послуг, освітніх та інших. При цьому 45% сказали, що не змогли скористатися цими пільгами у сфері освіти, а 87% мають проблеми з отриманням пільгового житла, адже все залежить від місцевих бюджетів, їхніх можливостей.
«Зайнятість — ключовий чинник: 72% мали роботу до військової служби, дехто був самозайнятим. Лише у 29% випадків посади ветеранів були збережені. 1/5 опитаних сказали, що сьогодні вистачає грошей лише на їжу, 63% — на їжу, одяг і взуття. Інші — на все. Це означає, що добробут ветеранів — дещо гірший за той, що в середньому по Україні, — розповіла фахівець Національної моніторингової системи МОМ Ірина ЛОКТЄВА. — Ветерани неохоче визнають, що їм потрібна психологічна підтримка. При цьому 51% визнали необхідність психосоціальної підтримки ветеранів. Індивідуальні консультації — найбільш популярний метод. Як зазначив один ветеран, будь-хто, хто потрапляв під вогонь, потребує психосоціальної підтримки».
Також, за даними дослідження, 35% ветеранів зацікавлені у відкритті свого бізнесу. Але для цього їм потрібна підтримка держави і навички. «Сьогодні ветеранам складно повернутися до роботи в колективі, і багато хто з них хотів би започаткувати власну справу, займатися підприємництвом. Це підтвердило правильність нашого напряму у створенні бізнес-інкубаторів, запровадження бізнес-освіти для них. Хочу анонсувати, що в березні спільно з міжнародними партнерами ми будемо проводити бізнес-форум, на який запросили представників ветеранів інших держав, зокрема Хорватії, де є прекрасні приклади підтримки держави та інвесторів ветеранського бізнесу. Цілком показовою є ситуація з незадоволенням ветеранами сервісами, які для них створені в державі. Тому ми наголошуємо на онлайн-системі в наданні послуг і сьогодні активно працюємо над цим завданням», — розповіла міністерка у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Оксана КОЛЯДА.
За її словами, сьогодні ведеться робота зі службами зайнятості над можливістю перекваліфікації ветеранів, а також створення доступної системи психологічної допомоги та підтримки за принципом «рівний — рівному».