Наприкінці минулого року працівники авіакомпанії «ДонбасАеро» не отримували зарплати, заборгованість їм погасили на початку 2013-го. Проте потім компанія знову перестала платити гроші персоналу. Згодом було оголошено про звільнення орієнтовно 730 працівників. Причина — банкрутство та заборгованість, яка становить понад 15 мільйонів гривень. Петро Гармаш, керівник профспілки робітників, твердить: звільнення було незаконним, а компанію було доведено до банкрутства штучно. За його словами, звільнення працівників компанії — це жорстоке правопорушення, адже за законом не можна звільняти понад 5% персоналу за рік, а в даному випадку було звільнено 95% працівників. «Про звільнення нам не було повідомлено, хоча адміністрація мала б про це розповісти профспілці», — продовжує він. Щодо штучності Гармаш говорить: усю техніку та літаки було віддано іншій авіакомпанії не просто так, за увесь час створювалися різні структури, різні підприємства, з 2003 року змінилося одинадцять статутів авіакомпанії. Окрім того, він зазначає, що компанія просто не могла стати банкрутом, адже рейси завжди були актуальними та мали попит.
«Ми звернулися по допомогу в усі наявні в Україні інстанції — від прокурора Донецька до прокурора України; від голови обласної ради до Президента. Просили надати сприяння й у законному порядку зберегти колектив, видати зарплату й знайти власників авіакомпанії. Власники опинилися на Британських островах і Кіпрі, там вони й ховають свої капітали... Ми сподіваємося на підтримку всієї України. Тому що очевидно: документи, які кредитори представили до Господарського суду, свідчать, яким чином банкрутують підприємство, штучно створюючи борги «, — розповідає Гармаш. За його словами, вони досі не знають, кому належить авіакомпанія, а їхнє безпосереднє керівництво цю інформацію також не поширює. «У всьому звинувачувати Коломойського» — так можна перефразувати фразу з відомого фільму зі слів керівника профсоюзу. Саме цього бізнесмена через зв’язки з банком-кредитором та інші чинники вважають винним. І хоча працівники стверджують, що вони відповідальні за свої слова, наразі це лише припущення, реальних доказів поки що надано не було.
Голова Незалежної профспілки гірників України, голова Конфедерації незалежних профспілок Михайло Волинець констатує: «У нас є досвід компанії «АероСвіт», банкрутство якої суд нещодавно назвав нелегітимним». Проте, оскільки суди наразі не на боці працівників, вирішувати ситуацію люди збираються на мітингах. «Якщо людей викинуто на вулицю, і є сторона, яка готова їх захищати, вони підуть за незалежною профспілкою... Влада й роботодавці необдумано, безвідповідально створюють умови для нарощування протестного середовища, яке може відбуватися не в руслі переговорів, а в руслі наростання революційних процесів», — коментує він.
«НАШ ГОЛОВНИЙ АРГУМЕНТ — КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР»
Інший випадок — досить гучний у Донецьку — права працівників Донецького національного університету. Після призначення виконувачем обов’язків ректора Донецького національного університету П. Єгорова у виші відбулися численні звільнення працівників і розпочалася боротьба профспілкової організації ДонНУ за права та законні інтереси трудового колективу. Наймані працівники їдальні «Бригантина» ДонНУ почали трудовий спір з адміністрацією ДонНУ та виграли трудовий арбітраж. Декілька звільнених працівників дирекції студмістечка та міжнародного факультету звернулися до суду, який визнав звільнення незаконним, працівників було поновлено на робочих місцях. Проте не всі стали продовжувати роботу у виші.
«На той момент ситуація була складною. Ми всі приходили на роботу як на каторгу. Атмосфера та романтичний дух, які були до цього в університеті, зникли. На членів профкому чинився страшенний тиск. Багато було зруйновано, а головне — людські стосунки. Важко сказати, коли остаточно буде подолано наслідки того періоду», — коментує ситуацію Володимир Подмарков, голова первинної профспілкової організації працівників ДонНУ. Із приходом нового ректора у виш ситуація змінилася, проте колишній в.о. ректора й нині викладає в університеті, обіймаючи посаду декана факультету.
«Якби звільнені люди не встали на свій захист, не почали боротися зі свавіллям і не мали б таких сил, навряд чи ми змогли б домогтися такого результату. Наш головний аргумент — колективний договір, який було укладено між профспілковою організацією та адміністрацією університету. Змінити статут і умови колдоговору вони не могли, тому й програли», — коментує Подмарков. Окрім того, за словами керівника профспілки, велику роль у цьому процесі відіграв губернатор області, який підтримав викладачів. «Ситуація була настільки «гарячою», що ми фактично могли загубити наш виш. Направляли численні звернення до керівництва галузі та області, й врешті-решт було ухвалено рішення на користь колективу ДонНУ», — продовжує він.
Наразі головна проблема вишу —поновлення єдності в колективі та подолання матеріальних проблем, що залишилися після попереднього керівництва. Окрім завдань зміцнення іміджу вишу та відповідального періоду вступної кампанії, є також проблема затримання проходження коштів через Головне управління державної казначейської служби, що стримує своєчасне вирішення окремих питань розвитку університету. Але це вже інша історія, про яку «День» писав неодноразово.
ЧИЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ?
Якщо, на перший погляд, здається, що, наприклад, справа з «ДонбасАеро» стосується виключно тих звільнених 730 людей, то це зовсім не так. Така кількість безробітних значно погіршує й соціальну складову бюджету, й, відповідно, стан країни. Це автоматично означає зменшення сплати податків, соціальних внесків тощо.
Захист незахищених верств населення — нині справа самого населення. Звичайні працівники стають на захист працівників, учителі — вчителів і так далі, допоки вони не стануть разом навпроти і «лівих», і «правих», і «центристів». І вже тоді відбудеться зовсім інший злам.
