Восени минулого року громадськість України відзначила 200-річчя Івана Вагилевича та Маркіяна Шашкевича — засновників «Руської трійці». В столиці Прикарпаття, звідки походить Іван Вагилевич, до ювілею планували встановити пам’ятник «Руській трійці». Думка визріла ще 2008-го, однак ідея і сьогодні витає в повітрі через банальну нестачу коштів.
Тим часом у Івано-Франківську ще в червні 2011-го провели громадські слухання та обрали з-поміж шести проектів два найвдаліші — авторства Володимира Довбенюка та Степана Федорина. Визначилися також із місцем встановлення пам’ятника — у невеличкому сквері («праве крило» якого славиться тим, що там є пам’ятник Адамові Міцкевичу) в історичній частині міста, позаду медичного університету. Думки небайдужих івано-франківців одразу розділилися, бо проекти пам’ятників цих двох переможців виконано в цілком відмінній стилістиці: Володимир Довбенюк запропонував класичну манеру, а Степан Федорин — модерну. Проект Федорина розкритикували, назвавши його «трійцю» «марсіанами на каналізаційному люку». Але, за словами автора, характер монумента запозичено із західноукраїнських ікон. «Рухи й жести «Руської трійці» обѓрунтовані, — пояснює скульптор Федорин. — Іван Вагилевич і Яків Головацький більше подорожували, збираючи різні приказки, оповіді, вислови. Маркіян Шашкевич займався літературною творчістю. Тому Вагилевич і Головацький зображені в русі, а Шашкевич стоїть. За задумом, Іван Вагилевич триматиме найбільшу заслугу «Руської трійці» — альманах «Русалка Дністровая». На постаменті буде викарбовано девіз трійці: «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде». Як каже співавтор проекту Володимир Гайдай, у нічний час пам’ятник буде підсвічуватися. «Це підкреслення оцієї зорі, якою були в добу романтизму представники «Руської трійці», — пояснює художник.
Доки городяни дискутували, у міськвиконкомі зібрали авторитетну комісію, котра все ж таки вибрала переможця: 76 проти 20 голосів отримав проект Володимира Довбенюка. Пам’ятник трьом зачинателям нової української літератури в Галичині, за версією Володимира Довбенюка, коштує 100 тисяч. Якщо не ставити ліхтарі. Вартість кованих ліхтарів — ще 100 тисяч. Істотно здешевити проект дозволить виготовлення пам’ятника з гранітної крихти і покриття бронзою, розповів нам головний історик Івано-Франківська на громадських засадах і автор самої ідеї встановлення пам’ятника «Руській трійці» Богдан Гаврилів. «Ще задовго до оголошення результатів і навіть до засідання комісії я провів соціологічне опитування — цікавився думкою і фахівців, і звичайних людей, показуючи їм кожен із шести ескізів. Більшість обрали проект Володимира Довбенюка», — ділиться своїми думками пан Гаврилів. До 200-річчя Шашкевича та Вагилевича пам’ятник «Руській трійці» в Івано-Франківську так і не з’явився. Наступний «датський» привід — у жовтні 2014-го — 200-річчя Якова Головацького.
ТИМ ЧАСОМ
Нещодавно відомий поет і громадський діяч, лауреат Шевченківської премії Роман ЛУБКІВСЬКИЙ надіслав листи до керівників Тернопільської та Івано-Франківської областей, в яких висловив незгоду із спорудженням пам’ятників Незалежності та «Руській трійці». Що саме спричинило такий крок, Роман Мар’янович розповів нашому виданню.
— Нещодавно прочитав у «Дні» публікацію «Чи потрібні пам’ятники Незалежності в обласних центрах? I які?» (№ 46-47, п’ятниця, 16 березня 2012 р. — Т. К.), — розповідає Роман Лубківський. — Спочатку подумав: «А може, це звичайна риторика?». А потім глибше замислився і зрозумів, що до обговорення цієї проблеми треба залучити ширше коло громадськості та творчої інтелігенції. Безумовно, пам’ятники Незалежності в обласних центрах потрібні. Навіть з огляду на те, що не можна відділяти столицю від усієї держави. Тим більше, що дуже багато державотворчих ініціатив виникало в різних місцях одночасно в нашій країні. І було б несправедливо, якби тільки столиця мала право на пам’ятник Незалежності. Інша річ, що такі пам’ятники повинні відповідати певним критеріям. На мою думку, те, що пропонується у Тернополі, — слабенька копія пам’ятника Незалежності на історичному Майдані у Києві. По-друге, мене прикро вразило те, що символ Незалежності нагадує журавля. Журавель — це, як правило, алегоричний образ туги, печалі. І тут ще одне виникає питання: зображена птаха нагадує тризуб... Я не знаю жодної країни у світі, де б держава дозволяла модифікувати свій державний символ.
А нещодавно я дізнався, що в Івано-Франківську хочуть установити пам’ятник «Руській трійці», — продовжує розповідати Роман Лубківський. — Безумовно, це дуже важливо, але що пропонує авторська група? Зображено троє людей: двоє сидять, а третій (очевидно, Маркіян Шашкевич) підходить до них із книжечкою в руках. Як на мене — це виглядає надто театрально, штучно у самому підході до цього важливого образу. Таке враження, що вторглося в ту велику групу щось побутове...
Є також моменти, коли так званий культурний кітч переростає у совкову гігантоманію. Нещодавно нашій громадськості довелося заперечувати встановлення грандіозного монумента на Білій горі біля села Підлисся Золочівського району, де народився Шашкевич. Адже там стоїть прекрасний символ — кований хрест, встановлений 1911 року. Сама гора — заповідна. Вона — екологічний заказник, і там не можна нічого будувати. Сам Шашкевич писав із любов’ю: «Підлисецька горо біла, Як тебе не бачу, Так ми тяжко, так ми сумно, Що мало не плачу»...
Паралельно йдуть інші процеси. Вже стало нормою встановлювати пам’ятники галушці, салу... Так, можна сказати, що кожен пам’ятник відображає епоху. Але ми вже пережили епоху, де ставилися карикатурні монументи чи карикатурні постаті виходили на найкращі вулиці й майдани. Чому ж зараз знову тяжіємо до абсурду? Саме тому я й написав листи керівникам двох обласних рад — Івано-Франківської і Тернопільської. На мою думку, треба накласти певний мораторій на непродумане спорудження, адже пам’ятник Незалежності — це пам’ятник не 21-ї річниці, а пам’ятник вічній і священній для нас темі.
