Щороку у березні у Національному антарктичному науковому центрі України урочисто проводжають чергову експедицію науковців до далекого материка. Через певний час додому повертаються їхні попередники. Так було упродовж останніх 19 років, з часу, коли України отримала від Великобританії станцію «Академік Вернадський» та проводить на ній власні дослідження. Та цього року, коли відправлятися мала ювілейна ХХ експедиція, все могло піти шкереберть. Ще кілька днів тому у антарктичному центрі з тривогою думали над тим, чи вдасться повернути до України ХІХ експедицію, відправити наступну та розрахуватися за оренду судна. Бо виділених з бюджету коштів на це не вистачало. Нагадаємо, що власного судна для довезення науковців до станції в України немає, тому щоразу доводиться винаймати іноземний корабель. Цього року вартість фрахту становить один мільйон 400 тисяч євро.
— Ті кошти, які були передбачені державним бюджетом в Антарктичній програмі, виділили повністю. Але річ у тому, що станція розташована на острові, там немає летовища, і сполучення з нею можливе лише в короткий період навігації кораблем. Коли курс валюти стрибнув, виявилося, що навіть коли програму профінансовано повністю, на фрахт не вистачить. Це ставило під загрозу всю нашу діяльність в Антарктиді від початку і до кінця, — розповів радник міністра освіти та науки Максим Стріха.
«НЕ ВСІ В УРЯДІ ВВАЖАЮТЬ, ЩО НАМ ТРЕБА ЗБЕРІГАТИ АНТАРКТИЧНИЙ СТАТУС»
Уладнати проблему вдалося буквально в останні дні. З ким домовлялися і як, вчений не уточнив, лише натякнув, що далося таке рішення нелегко, навіть попри те, що збереження антарктичного статусу України прописано в коаліційній угоді. Отже, були ризики, що цей пункт буде порушено. За словами Максима Стріхи, втратити цей статус зараз, навіть попри скрутну економічну ситуацію, не можна в жодному разі.
— Далеко не всі в уряді були переконані, що нам треба зберігати цей антарктичний статус узагалі. Він важливий у тому, що Антарктида — це більшість світових запасів прісної води, це запаси біоресурсів, корисних копалин, якщо розпочнеться господарське освоєння Антарктиди (що не виключено), держави, які є членами цього антарктичного клубу, заступили б за свої ділянки. Важливо, щоб ми цю можливість не втратили, і це не тільки висока наука, а й економічні інтереси нашої держави. З точки зору науки, ми є частиною великої наукової світової спільноти, те, що ми робимо, надзвичайно важливо, наша станція розташована в унікально сприятливій точці Антарктиди з погляду досліджень. Там найлегше досліджувати коливання краю озонової діри, найлегше досліджувати вплив глобального потепління на танення льодовиків і на біорізноманіття, — аргументував Максим Стріха.
Заодно розповів, як наші науковці долають шлях до станції. Їх перевозять кораблі, які зазвичай везуть до льодового материка так званих антарктичних туристів. У запасі вчених є кілька днів, коли можна дійти до острова, тоді здійснюють всі ці операції. Відбувається фрахт судна, яке дорогою закуповує у найдешевших портах Латинської Америки недорогі харчі та паливо. Радник міністра наголошує, що економія тут дуже важлива. Вчені доправляються туди вже літаком, на самому півдні Аргентини або Чилі вони пересідають на корабель і доправляються до місця призначення. Описуємо цей шлях не просто так, а щоб показати реальну картину, як мізерно фінансується наука в Україні, на жаль. Хоча потенціал маємо надзвичайно високий.
«ЗІ ЗВАННЯМ АНТАРКТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ ТА СКУПИМ БЮДЖЕТОМ»
Нинішній бюджет на антарктичний центр становить 33,2 мільйона гривень, а планували виділити 37,3 мільйона. І то, це лише дві третини від потреби. Кабінет Міністрів має внести зміни до державного кошторису до 15 лютого 2015 року, тож ця цифра повинна зрости. Але як працюватиме станція на материку і науковий центр у Києві далі, коли грошей все одно катастрофічно бракує? Прес-аташе центру Володимир Бочкарьов розповів, що обладнання на станції застаріле, його давно ніхто не міняв, а закупити нове немає можливості. Наш «Академік Вернадський» лишився єдиною станцією в Антарктиді, котра не має свого Інтернету. У світі сучасних технологій це нонсенс. Необхідну антену у київському науковому центрі придбали, вже півроку вона стоїть без роботи, бо немає змоги доставити її на льодовик. І не впевнені у центрі, що вдасться здійснити це бажання з відправкою ХХ експедиції.
— Намагаємося виходити зі становища таким чином, що кооперуємося з іншими вченими, звертаємося до наших зарубіжних колег, у кого є обладнання, запрошуємо, щоб їхали до нас. Вони нам — обладнання, а ми їм умови для роботи на станції створюємо. А наука наша працює і вимагає фінансів. У нас є що сказати і показати, науковці вже теоретично розробили багато для фармакології, медицини, екології, але в практику це не впроваджують, бо на все треба кошти, — підсумовує Володимир Бочкарьов.
Вирушить ХХ експедиція не у повному складі — всього 12 осіб, раніше було 15–17. Не буде наукового сезонного загону, тобто вчених, які працюють під час перезмінки, будуть тільки ті, хто зимуватиме. Та вчені зітхають з полегшенням, що вдалося вийти зі становища хоч так, зі скупим бюджетом, зате зі званням антарктичної держави. Правда, уваги від держави, а може, й суспільства треба значно більше.
