Таких виховно-трудових колоній в країні є одинадцять, одну з них призначено для дівчат. У ній відбувають покарання близько півсотні осіб. Утримання їх у колонії нагадує розпорядок піонерського табору суворого режиму. Вони вільно гуляють територією колонії дві години на добу, а інший їхній час суворо регламентовано — навчання, отримання професійних навичок, робота... Кажуть, що там красиво, затишно й чисто. Зовсім не так, як було у вихованок за життя на свободі і, частіше за все, не так, як буде відразу після звільнення. За словами начальника 1-го відділення соціально-психологічної служби Мелітопольської виховної колонії Інни Усатової, більшість дівчат, які відбувають у колонії покарання — це діти з неблагополучних родин, попередні умови життя провокували їх на здійснення злочину. «Вони погано знають законодавство, насильство часто сприймалося ними як норма життя, — говорить Інна Іванівна. — Якщо раніше досить часто в колонії можна було зустріти тих, хто здійснив крадіжку, то зараз покараних саме за такий злочин стало значно менше, а число тих, хто здійснив тяжкі злочини, у виправній установі збільшилося». Однак це зовсім не означає, що характер злочинів, скоєних неповнолітніми, стає більш важким. Річ у тім, що ставлення до покарань за злочини в Україні за останнє десятиріччя стало змінюватися. У нас заговорили про альтернативні його форми й уже робляться певні кроки для впровадження в життя цієї ідеї. Про це і йшлося на нещодавньому семінарі «Дотримання прав неповнолітніх при затриманні й перебуванні в ув’язненні». Його організаторами виступили Директорат з прав людини Ради Європи «Донецький меморіал» і Державний департамент України з питань виконання покарань.
Альтернативні форми покарання застосовуються до тих, чиє перебування в суспільстві не несе загрози навколишнім. Новим Кримінальним кодексом визначається 12 видів покарань, з яких п’ять пов’язано з позбавленням волі людини, а сім — альтернативнi (громадські та виправні роботи, штрафи, позбавлення спеціального звання чи спеціального права...). Альтернативні ж покарання для неповнолітніх в основному полягають у тому, що раз на місяць вони повинні відмічатися у відповідних органах. Приділяти їм досить уваги не можливо через малий штат працівників. Фахівці зазначають, що таке альтернативне покарання перетворюється лише на двомісячний переляк молодої людини і ніщо більше. Кількість неповнолітніх, які у альтернативній формі відбувають покарання за злочин, становить приблизно дев’ять тисяч осiб.
Ще одним важливим моментом демократизації нашого життя є необхідність запровадження ювенальних, тобто спеціалізованих судів для підлітків. У нас досі неповнолітніх судять як дорослих, не враховуючи особливостей підліткового віку. Один із інспекторів зізнався, що підлітків, як і дорослих, він примушує вивчати напам’ять усі пункти того, що їм заборонено робити і що на нього чекає за порушення порядку відбування покарання. Однак на тренінгах з’ясувалося, що знати й виконувати — для підлітків абсолютно різні речі. Вони вважають, що закон порушувати можна, головне в тому, щоб добре «замести сліди». Як навчитися долати свої проблеми, вони не знають. Цікаво, що в Америці участь у програмах набуття тих чи інших навичок є обов’язковою, якщо суд вирішує, що це допоможе людині в її ресоціалізації. У нас же наразі таке не практикується.
Найбільш незахищеними з погляду закону є ті неповнолітні, які перебувають у слідчому ізоляторі в очікуванні суду. Без контакту із зовнішнім світом їм доводиться жити бiля півроку, а деяким і рік. Фахівці твердять, що психологічні проблеми, пов’язані з ізоляцією, дуже складно долати навіть дорослому. У підлітків, які перебувають у ізоляторі, знижуються пізнавальні процеси, негативні емоції переважають над позитивними, падає активність і настрій, відзначається високий рівень тривожності, виснаження нервової системи. Скорочення часу судового розгляду, винесення вироку в більш короткі терміни могли б істотно поліпшити ситуацію. У Харківському СІЗО для дотримання прав підлітків на інформацію і навчання стали застосовувати демонстрацію телепередач, а також програм, записаних на відео, на теми, важливі для затриманих неповнолітніх. Це благодiйно позначилося на їхньому стані. Валерій Рябуха, старший викладач Чернігівського юридичного коледжу сказав «Дневі»: «Коли людина довго живе в ізоляції, вона пристосовується до життя в цьому замкненому середовищі і втрачає навички життя за тими правилами, які діють на свободі. Покарання має сприяти виправленню душі людини, давати їй можливість вчитися розуміти взаємозв’язки в суспільстві, не відчувати себе нікому не потрібним баластом» .
Цікавий в цьому плані досвід Британії. Засудження до покарання громадськими роботами там визначається терміном від 40 до 240 годин. Ці роботи виконуються у вільний від основної роботи час. У Ноттінгемі, наприклад, ці роботи проводяться у 4 напрямках — допомога інвалідам, роботи з благоустрою міста, виготовлення меблів і ремонт старих велосипедів. Відремонтований велосипед чи виготовлені меблі вручаються особисто засудженою людиною, яка попрацювала над цими речами, як подарунком якій-небудь дитині чи інвалідові. Організації, що займаються організацією таких робіт, називаються службами пробації, і згодом у нас в Україні повинні з’явитися їхнi аналоги. Принаймні, в Державному департаменті України з виконання покарань над цим уже серйозно замислюються. Є дані зарубіжних учених, згідно з якими вісім неповнолітніх з десяти, які побували в місцях позбавлення волі, схильні до рецидиву. Для дорослих людей цей відсоток значно менший. Внаслідок свого віку підлітки дуже схильні до впливу, як негативного, так і позитивного. Вони лише шукають свій шлях у житті, і їм дуже потрібна допомога для реалізації себе.
Глава правління Міжнародного товариства прав людини (Українська секція) Андрій Сухоруков вважає, що неповнолітніх, які здійснили злочин, треба оточити увагою сильних позитивних особистостей, щоб збити романтичне сприймання злочинного світу і зруйнувати сприймання професійного лідера як ідеалу. Андрій Сухоруков переконаний у тому, що життя підлітків, які збилися з дороги, в місцях позбавлення волі треба «стилізувати» під життя звичайних дітей і зосереджувати їхню увагу на шкільних заняттях, а не на посиленій охороні та колючому дроті.
