У продовж 2004 року в Збройних силах та інших військових формуваннях України планується проведення експерименту щодо забезпечення військових частин продовольством та паливно-мастильними матеріалами шляхом залучення підприємств малого та середнього бізнесу. Йдеться про комерційні структури, які на конкурсних засадах отримають державне замовлення й візьмуть на себе повну організацію цих двох найважливіших видів тилового забезпечення. Всю необхідну інфраструктуру: склади, будівлі їдалень, овочесховища, пункти заправки, інше технологічне обладнання — бізнесмени отримають від силовиків в оренду. Але, звичайно, за умови використання їх лише за призначенням і недопущення зниження бойової та мобілізаційної готовності військ.
Експеримент готується за дорученням Президента України фахівцями Департаменту тилу Збройних сил України. Насамперед, необхідно з’ясувати економічну доцільність можливого нововведення та спроможність бізнесових структур надавати якісні послуги в інтересах обороноздатності держави. Вже готовий проект Постанови Кабінету Міністрів, яка після затвердження й надасть експериментовi путівку в життя. У разі успіху силові відомства отримають сучасну систему тилового забезпечення, яку використовують провідні країни світу.
Її переваги очевидні. Наприклад, в елітному полку Президента України, який дислокується в Києві, щодня близько 120 військовослужбовців мусять бути задіяними на різноманітних господарчих роботах. Левова частина останніх пов’язана із забезпеченням харчування всього особового складу полку. Адже необхідно отримати продукти на складі, перевезти їх до кухні, накрити столи. А пiсля прийомів їжі слід прибрати й помити посуд, навести порядок тощо. Все це називається виконанням обов’язків у наряді по їдальні.
Так ось, у разі запровадження нової системи такою роботою займуться професіонали — працівники підприємств громадського харчування. Солдати лише відвідуватимуть їдальню у встановлений час. Пам’ятаєте традиційний принцип функціонування армії: війна війною, а обід за розпорядком? Особовий склад, таким чином, звільниться від додаткового господарчого навантаження (особливо на «куховарських» об’єктах), отримає додаткові можливості для вдосконалення професійної майстерності й виконання завдань за призначенням. Це особливо набуде актуальності з 2005 року, коли строковики служитимуть лише рік. Часу для ґрунтовного набуття військової спеціальності, відповідно, буде менше, а тому й відволікатися не буде коли.
Принципи ділового партнерства військової частини та цивільної комерційної структури в галузі постачання паливно-мастильних матеріалів, що їх запроваджує експеримент, не відрізняються від «харчових пріоритетів». Якщо фірма займається нафтопродуктами, успішно утримує мережу автозаправних станцій, то чому б їй не обслуговувати ще одну або декілька з тих, що розташовані на території військової частини? Під’їхав танк, заправився — і вперед на полігон, танкодром виконувати програму бойової підготовки. Звичайно, у військових залишаються всі резерви, недоторкані запаси пального, відповідне обладнання, техніка тощо. Але все це зберiгатиметься й використовуватиметься лише у воєнний час чи на великих навчаннях.
У Міністерстві оборони впевнені, що запропоновані військовим відомством ринкові пропозиції знайдуть велику зацікавленість з боку вітчизняного малого та середнього бізнесу. Але «прикриття» тилу — справа насправді складна й специфічна. Тому й здійснюватися вона буде на конкурсних засадах. Експеримент передбачає проведення двоступеневих торгів (вважайте, етапів конкурсу) відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». До учасників висуваються умови щодо забезпечення військової частини продовольством, організації харчування, а також постачання паливно-мастильних матеріалів. Усе це — у відповідності до встановлених і діючих у Міністерстві оборони та інших військових формуваннях норм.
Перемогти на конкурсі, а відтак здобути гарантії сталої співпраці, захищеного державного замовлення зможуть лише впевнені в своїх силах бізнесові структури, які запропонують якісні послуги за оптимальними цінами. Але не лише підприємці триматимуть іспит на міцність і надійність. Певне випробування повинна пройти також держава, її економічний потенціал, платоспроможність.
За результатами проведення торгів укладається тристороння угода між «замовником» (військовий склад, база, центр), «платником» (військовою частиною) і виконавцем (бізнесовою структурою, яка перемогла в конкурсі).
Експеримент проводитиметься лише у декількох військових частинах. Усі вони розташовані в різних регіонах України й представляють усі види Збройних сил. Це зроблено навмисно, так би мовити, «для чистоти» й об’єктивності, адже ціни на продовольство та пальне по Україні неоднакові, так само як і відрізняється специфіка тилового забезпечення сухопутників, авіаторів і моряків взагалі.
