Заходів щoдо Бієннале буде вжито
Як відомо, 6 червня відкривається Венеціанське бієннале, тобто до однієї з найпрестижніших міжнародних виставок сучасного мистецтва часу, по суті, майже не залишилося. А позаяк нарешті офіційно вирішено, що ми будемо (вперше) брати участь у Бієннале, то уряд України створив оргкомітет для організації презентації України на 49-му Венеціанському бієннале. Його очолив віце-прем’єр Микола Жулинський. Оргкомітету доручено розробити і затвердити план заходів щодо участі України в Бієннале, повідомляє Інтерфакс-Україна. Міністерству культури і мистецтв доручено провести витрати, пов’язані з підготовкою та проведенням зазначених заходів за рахунок грошових коштів, передбачених міністерству на централізовані заходи в держбюджеті на 2001 рік. Вселяє втіху, щоправда, знаючи, як оперативно у нас уміють розробляти заходи, та ще й, тим паче, втілювати їх у життя, дуже хочеться, щоб усі ці добрі наміри здійснювалися до відкриття Бієннале, а не після.
Проте не всі вважають ці наміри добрими. В Інтернеті можна познайомитися з відкритим листом, адресованим Миколі Жулинському та Богданові Ступці, який також входить до оргкомітету, автори якого протестують «проти того, як питання презентації України на 49-му Бієннале у Венеції вирішується українським урядом». І нагадують, що у вересні 2000 року Міністерство культури і мистецтв офіційно ухвалило рішення брати участь у Бієннале і призначило Євгена Карася комісаром, який обрав куратором презентації Юрія Онуха. Було також ще в грудні обрано художників-репрезентантів. Призначення нових комісара і куратора та всі пов’язані з цим перипетії автори листа вважають «маніпулюванням художнім вибором» і висловлюють побоювання, що це завдасть шкоди іміджу України на презентації у Венеції. Лист підписали 162 особи — представники художньої інтелігенції України, Росії, Польщі, США, Канади, Німеччини, Естонії, Швейцарії, Словаччини, Люксембургу, Франції, Румунії, Чехії та інших країн.
Нічний кіномарафон щоп’ятниці
З нинішньої п’ятниці в кінотеатрі «Жовтень» відбуватимуться нічні кіновернісажі «Відкрита зона». Іншими словами, о дев’ятій вечора приходьте в кінотеатр і, будь ласка, якщо вистачить снаги та здоров’я, насолоджуйтеся кіно хоч до ранку, точніше, до 6.00. У програмі першого кіновернісажу — суцільні прем’єри. Для «розігрівання» — «оскароносець» нинішнього року в категорії «Найкращий іноземний фільм» — тайванська картина «Тигр, що підкрадається, дракон, що причаївся». У ній найголовніше — це одразу зрозуміти, що ви дивитеся казку, вміло замасковану під найбанальніше кіно про східні єдиноборства. Після «Тигра» о першій годині ночі вам запропонують дещо життєвіше — скандально відомий фільм «Романс Х» французького режисера Катрін Брейа, який добре відомий шанувальникам відео, але який на великий екран в Україні виходить уперше. Ця картина досить відверто розповідає про сексуальне життя сучасної жінки, про її найінтимніші переживання. Судячи з усього, саме цей фільм і дав назву всій нічній кінопрограмі: «Екран кохання». Утім, і в наступній картині, яка розпочнеться о третій ночі, також є кохання. А ще — ненависть, благородство, ревнощі. Однак головне — наркотики. Ідеться про фільм Стівена Содерберга «Траффік», за який він був удостоєний «Оскара-2000» за режисуру. Ця картина примітна ще й тим, що це перша спільна робота Майкла Дугласа та його дружини Кетрін Зети-Джонс.
Тим же, котрі стомляться від такого кінодостатку, можна просто розважитися поза залом для глядачів, скажімо, на дискотеці або у відеокафе.
Контактна імпровізація як стиль життя
Відомий київський танцівник Руслан Сантах проводить п’ятиденні майстер-класи з контактної імпровізації. Результат бажаючі зможуть побачити на перформансі в суботу, о 13.00, на Андріївському узвозі.
В Україні поняття «контактна імпровізація в танці» з’явилося порівняно недавно, хоча на Заході існує вже понад двадцять років. Контактною імпровізацією можуть займатися не тільки професійні танцівники, але й будь-яка людина, відкрита до спілкування з іншими людьми за допомогою руху (танцю), каже автор проекту. «Імпровізація — це момент «тут і зараз», — пояснює Сантах. — Ти ніколи не знаєш, що буде наступного моменту. І не намагаєшся його передбачати. Просто спонтанно, «без зусиль» реагуєш на дії свого партнера. У контактній імпровізації ми намагаємося не застосовувати силу м’язів. Більша увага приділяється розслабленню і техніці взаємодії партнерів. Підтримки, перекочення одне через одного, перекидання, відштовхування і притягування — все це нагадує гру. Заняття контактною імпровізацією вчать людину сприймати будь- яку ситуацію такою, як вона є, і знаходити з нею гармонію». Руслан Сантах розпочав свою професійну діяльність 1990 року у відомому ансамблі ім. П. Вірського. Працював у Чехії, Німеччині, Швейцарії, виконуючи сольні партії в різних мюзиклах, нині займається постановочною діяльністю, захоплюється сучасною хореографією.
