Пасажири поділялися лише на тих, хто може «дістати» жаданий квиточок,
і тих, хто змушений нудитися в аеропорту, чекаючи на випадкову удачу у
вигляді «знятої» броні. Правда, серед благополучних пасажирів окремо стояли
номенклатурники: партійні боси, депутати, міністри, високі гості з братерських
комуністичних держав.
Багато води спливло відтоді: змінилися режими й у нас, і в них, уже
не літають літаками робітники й колгоспники, і тим паче, інженери, але
таку саму особливу увагу приділяють державним чинам. У Борисполі в них
є окремий, президентський зал зі своєю митницею та привітним персоналом.
До пам’ятного приїзду банкірів у травні цього року в усіх президентських
апартаментах оновили меблі: набридлi шкіряні крісла й диванчики в офісному
стилі замінили гобеленовими меблями з вигнутими ніжками у стилі Рококо
(сметанний шкіряний гарнітур виставили у прохідний бар). В урядових покоях
два зали для прийомів: один — для коктейлів, другий — для протокольних
трапезувань. Подають високим гостям страви з ресторану «Антей», який обслуговує
й простих смертних. Про вимогливість високих персон можна судити зі спільної
думки адміністраторів: «У нас спокійний день, коли нікого немає». Черговий
адміністратор Валентина Петрівна Пилипянко додає, що найвередливіші чомусь
народні депутати. Міністри й іноземні гості, переважно, всім задоволені.
У пам’яті персоналу навіть вдячна посмішка Білла Клінтона.
Що справді вражає у президентських апартаментах — то це абсолютна відсутність
оргтехніки, а сирітськи притулений на інкрустованому столику старенький
телефонний апарат лише посилює подив: невже в державних мужів не може виникнути
потреба зв’язатися з кимось факсом чи терміново попрацювати на комп’ютері?
Повинні ж вони десь розслаблятися, — у свою чергу дивується персонал.
А як розслабляються інші, рядові пасажири? І чи є такі взагалi? На літаку
є чіткий поділ: пасажири бізнес-класу й економ-класу (різниця в ціні зазвичай
подвійна, обслуговування — відповідне). Бізнес-клас, він і на землі бізнес-клас:
окремий зал з телевізорами, комп’ютерами, факсами, ксероксами (як не дивно,
жодного бізнесмена не помітили працюючим на комп’ютері), комплексний сніданок
за $10 (а от його з задоволенням поглинав директор нічного клубу «Hollywood»).
Ясна річ, в елітних пасажирів і свій конференц-зал, і прохолодне кондиціоноване
повітря.
Проте, виявляється, не варто впадати у відчай, коли ви не в змозі переплатити
зайві $500, скажімо, за квиток до Відня в бізнес-класі. За якихось 160
гривень вас можуть обслужити в Борисполі за найвищим розрядом: ви будете
не просто пасажиром, а VIP-пасажиром, тобто very important person — особливо
важливою персоною. І далі вже обслуговування миле серцю кожного «нового»
росіянина чи українця: не лише окремий будинок зі своєю митницею (президентські
апартаменти, до речі, розташовано в загальному корпусі), а й окремий транспорт
для кожної «персони», який подають безпосередньо до трапа літака, — мікроавтобуси
Mercedes й Iveco, тим часом як решту загальною групою перевезуть в автобусі
Neoplan. Передбачено також групу зустрічаючих: юнак для перенесення багажу
й дівчина, яка відповідає всім модельним стандартам краси й покликана відвернути
від «важливої персони» всі буденні негаразди. Утім, які негаразди можуть
виникнути в такій доброзичливій обстановці: пий собі коктейль і дихай кондиціонованим
повітрям. Хочеш — у барі, хочеш — в окремому кабінеті.
До речі, коли одну дуже високу урядову персону провели новими залами
аеропорту, вона обурилася: «Що це у вас усюди така розкіш, а нас ви в такій
дірі тримаєте!» Сподобалися, мабуть, окремі кабінетики.
Отак у Борисполі стирають відмінності між урядовими верхами, дуже заможними
та просто заможними.
А пересічні пасажири, певна річ, далеко не бідні, можуть відпочити в
ірландському барі, купити що-небудь у Duti Free Shop (чомусь лише тоді,
коли вони вилітають з України — отакі в нас правила). Враження псує лише
задуха: кондиціонерів досі на всіх не вистачає. Зате згідно з міжнародними
вимогами, є ліфт і туалет для інвалідів, не передбачені, між іншим, в інших
елітних залах: на заможних інвалідів у нас поки що не розраховують.
Найближчим часом планують побудувати новий пасажирський термінал вартістю
$200 млн., а також створити широку мережу обслуговування пасажирів: ресторанів,
барів, кав’ярень, магазинів, аби іноземці, прибуваючи на наші терени, відчували,
що й тут гроші витратити є де.
А стосовно тих громадян, у котрих мрія про небо досі жива, а коштів
на неї бракує, то їм залишається тільки радіти успіхам столичного аеропорту
і його зростаючому авторитету.
